У свою чергу на суб'єкта вирішення справи покладаються наступні обов'язки:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли правопорушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку зі скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

- організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Даний перелік обов'язків суб'єкта вирішення справи доцільно доповнити обов'язком ознайомлення учасників адміністративного провадження з їх процесуальними правами та обов'язками, що було б додатковою гарантією їх реалізації у даному провадженні.

Проект Адміністративно-процедурного кодексу України не використовує терміну "суб'єкт вирішення справи", а застосовує термін "уповноважений суб'єкт". Викликає сумнів доцільність та обґрунтованість такого підходу, оскільки етимологічно "уповноважений суб'єкт" - це суб'єкт, що наділений певними повноваженнями. Таким суб'єктом виступає будь-який з учасників адміністративного провадження за скаргою.

Якщо права та обов'язки суб'єкта звернення і суб'єкта вирішення справи в цілому детально врегульовані законодавством, то поза увагою залишається питання щодо правосуб'єктності таких учасників адміністративного провадження за скаргою, як заінтересовані особи, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст. Спроба вирішити вказане питання зроблена у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України.

У процесі адміністративного провадження за скаргою нерідко трапляються випадки, коли вирішення конкретної адміністративної справи безпосередньо зачіпає права та законні інтереси осіб, які не виступають ні суб'єктом звернення, ні суб'єктом, акти, дії чи бездіяльність яких оскаржується. У зв'язку із цим, на нашу думку, цілком виправданим є виділення у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України (АПК) такої категорії осіб як заінтересовані особи. У проекті вказаного кодексу під заінтересованою особою розуміються фізичні або юридичні особи, права і законні інтереси якої зачіпає або може зачепити прийняття уповноваженим суб'єктом (суб'єктом вирішення справи) адміністративного акта. Умовою вступу заінтересованої особи у адміністративне провадження за скаргою, згідно проекту АПК, є подання клопотання про участь у провадженні. Разом із тим, передбачається, що заінтересована особа може бути залучена до провадження також за ініціативою уповноваженого суб'єкта або за клопотанням суб'єкта звернення. Однак, досить дискусійним, на нашу думку, є положення проекту АПК щодо поширення на заінтересовану особу всіх прав та обов'язків, які передбачені цим кодексом для суб'єкта звернення.

Дане положення фактично є компіляцією норм цивільно-процесуального права стосовно прав третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору [236]. Зокрема, згідно ст. 34 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Однак, слід відмітити, що Цивільно-процесуальних кодекс на відміну від проекту Адміністративно-процедурного кодексу розділяє третіх осіб, які беруть участь у процесі (аналогічно - заінтересовані особи в адміністративному провадженні) на дві категорії: третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору і третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Якщо для перших, як відмічалося, ЦПК встановлює обсяг прав та обов'язків аналогічний до прав і обов'язків позивачів, то відносно других встановлені певні обмеження. Зокрема, вони не мають права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову, визнання позову повністю або частково, вимагати укладення мирової угоди, виконання судового рішення.

Одним із процесуальних прав суб'єкта звернення, що передбачене у проекті Адміністративно-процедурного кодексу є право на будь якій стадії адміністративного провадження у письмовій формі відмовитися від продовження адміністративного провадження за скаргою. Поширення даного права на заінтересовану особу в адміністративному провадженні за скаргою є об'єктивно не можливим, оскільки ініціатором такого провадження виступає суб'єкт звернення і провадження порушується з метою захисту саме його прав. В іншому випадку створюється потенційна можливість блокування адміністративного провадження за скаргою з боку заінтересованої особи. Виходячи із цих позицій, викликає також сумнів доцільність закріплення за заінтересованою особою права подавати клопотання про зупинення адміністративного провадження за скаргою.

Крім нормативного визначення статусу заінтересованих осіб у адміністративному провадженні за скаргою, правового регламентації потребує статус такої категорії осіб як свідки. Зокрема, у Адміністративно-процедурному кодексі України слід передбачити, що свідком може виступати особа, якій відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Не можуть виступати свідками адвокат і законні представники з обставин, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням ними своїх процесуальних прав і обов'язків у справі, а також особи, які внаслідок своїх фізичних чи психічних вад не спроможні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати щодо них показання. Свідок зобов'язаний повідомити усі відомі йому обставини і дати відповіді на поставленні запитання, що стосуються справи. Свідок повинен мати право бути проінформованим про обсяг своїх процесуальних прав та обов'язків, а також, згідно ст. 63 Конституції України, бути звільненим від відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Експерт залучається у випадках, коли для вирішення або оцінки обставин справи, що підлягають встановленню у провадженні за скаргою, необхідні спеціальні знання. Експерт, який дав згоду, або якому доручено проведення експертизи повинен з'явитися за викликом уповноваженого органу (посадової особи) і надати об'єктивний висновок щодо поставлених йому питань. Експерт у процесі адміністративного оскарження повинен мати такі права: знайомитися з матеріалами справи, що відносяться до предмета експертизи; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; ставити перед особами, що беруть участь у справі, питання, які відносяться до предмета експертизи; вказувати у висновку експертизи на виявлені у ході її проведення обставини (факти), що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставленні питання; бути присутнім під час проведення процесуальних дій, що стосуються предмету експертизи.

Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою на якій здійснюється провадження за скаргою та іншою мовою, знання якої необхідні для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка розуміє знаки глухонімого. Перекладач залучається уповноваженим органом за власною ініціативою або на прохання суб'єкта звернення, який не володіє мовою провадження. Перекладач зобов'язаний з'явитися для розгляду справи та здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у процесуальних документах, нести відповідальність за свідомо неправильний переклад.

Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і залучена за її згодою до участі в справі. Спеціаліст залучається суб'єктом вирішення справи або суб'єктом звернення для надання технічної, консультативної допомоги.

Під час розгляду скарг нерідко трапляються випадки, коли подальше її вирішення є неможливим з тих чи інших причин. У зв'язку з цим, у законодавстві, що регламентує порядок адміністративного оскарження необхідно передбачити можливість зупинення, припинення та відкладення розгляду скарг.

Зупинення розгляду скарг доцільно передбачити у таких випадках:

1. визнання, в судовому порядку, фізичної особи, яка подала скаргу безвісно відсутньою;
2. за заявою фізичної особи, у випадку її хвороби, що перешкоджає можливості брати участь у провадженні, на період до одужання або встановлення над нею опікунства чи піклування;
3. на період реорганізації юридичної особи за її заявою.

Припинення розгляду скарг:

1. смерті фізичної особи - суб'єкта звернення (крім випадків, коли існує необхідність у завершені розгляду скарги, наприклад, спростування неправдивої інформації, що зачіпала честь і гідність особи і т.п.);
2. ліквідації юридичної особи - суб'єкта звернення;

Згідно Закону України "Про звернення громадян" (ст. 7), якщо у процесі розгляду звернення буде встановлено відсутність у ньому даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно у термін не більше п'яти днів повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Однак, на нашу думку, більш доцільно у випадку неподання суб'єктом звернення матеріалів, які необхідні для вирішення справи, передбачити можливість відкладення її розгляду до надходження таких матеріалів. Це дасть змогу уникнути ряду повторних процесуальних дій (повторна реєстрація скарги, направлення її з відділу звернень громадян на розгляд посадовій особі і ін.).

Посадові особи органів виконавчої влади при розгляді скарг громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у скарзі обставин, вживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених автором скарги питань.

У процесі розгляду скарг, значне місце займає робота пов'язана зі збором та аналізом документів та матеріалів, які необхідні для вирішення справи, тобто різного роду доказів. У літературі висловлюється думка про те, що "будь яка управлінська, у тому числі і правозастосовча, діяльність повинна базуватися на повній, достовірній, належним чином оціненій інформації, яка покликана розкрити обставини справи, "реконструювати" факти минулого, забезпечити передбачення наслідків такої діяльності" [237, c. 335-336].