1. Множинність і різноманітність операцій, що одночасно виконуються. У загальному - це дотримання всіх елементів процесуальної процедури слідчої дії, забезпечення виконання наміченої програми, контроль над поведінкою учасників слідчої дії, повноцінне використання криміналістичних технічних засобів фіксації ходу і результатів проведеної дії і т.д. У кожній слідчій дії, наприклад, при допиті це конкретизується як додаткові операції: невідкладна оцінка повідомленої інформації, визначення подальшої тактики допиту, у відповідності її характеру, коригування плану допиту і т.п.
2. Дефіцит часу на ухвалення рішення. Дефіцит часу - найбільш розповсюджений психологічний фактор екстремальної ситуації. Як правило, він збільшується за рахунок необхідності вибору із ряду можливих рішень і засобів досягнення мети найбільш відповідних конкретній ситуації.
3. Раптовість виникнення екстремальної ситуації, як у "штатних", так і в нестандартних, нестабільних, непередбачених ситуаціях.
4. Психотравмуючі видовища, звуки, запахи (трупи, кров, тілесні ушкодження, страждання людей і т.п.).
5. Моральний, психологічний тиск та інші форми протидії з боку правопорушників (іноді і з боку потерпілих).
6. Відповідальність за прийняті рішення в справі, особливо в ситуаціях тактичного ризику, переживання неможливості досягнення цілей розслідування внаслідок об'єктивних перешкод; конфлікт, як результат напруженості, що виникає під час нагромадження протиріч у справі, страх перед можливим осудом з боку колег та інших громадян.
7. Психічна і фізична стомленість, іноді, навіть, виснаженість і т.д.

Враховуючи вищевказані психогенні фактори слідчої діяльності, варто виділити цілі введення тактико-психологічних елементів у систему криміналістичної підготовки. Тактико-психологічний компонент криміналістичної підготовки слідчих може сприяти формуванню:

• знань, умінь і навичок тактичних прийомів слідчих дій, а також широкого спектра вербальних і невербальних дій, що дозволяють керувати ситуацією;
• знань, умінь і навичок проведення психологічного аналізу розслідуваної події, складання криміналістичної характеристики злочинця на підставі отриманих у ході слідства даних [178, с.306];
• знань, умінь і навичок використання прийомів протидії психологічному тиску з боку учасників кримінального процесу;
• знань, умінь і навичок самостійного прийняття і реалізації рішень у складних ситуаціях, в умовах браку інформації та часу;
• знань, умінь і навичок спілкування з представниками конфліктуючих сторін;
• емоційної стійкості в різних екстремальних ситуаціях розслідування і т.д.

Основу діяльності слідчого при розслідуванні злочинів складають тактичні прийоми, що базуються на знаннях психологічних механізмів їх реалізації, уміннях і навичках їх застосування. В існуючій системі криміналістичного навчання відпрацьовування власне-тактичних прийомів практично не здійснюється. Це пов'язано з тим, що задачі (у ході імітації проведення слідчих дій, вирішення задач щодо визначення тактики їх здійснення та ін.) зводяться, як правило, до встановлення того, що варто було б зробити в тій або іншій ситуації. Вкрай рідко встановлюється, як саме потрібно це зробити, тому що для цього необхідно було б таке навантаження розв'язуваної фабули додатковою інформацією, реалізація якої в умовах обмеженості заняття за часом була б нереальною. Досить, наприклад, уявити відпрацювання встановлення психологічного контакту при допиті. Тому набуття тактичних навичок можливе тільки за рахунок відповідної організації всієї системи навчання, а не тільки в ході окремих занять, які цьому присвячені.

Відповідно до такої задачі необхідно розробляти і вводити в структуру практичних занять такі елементи, які б спонукали (і навіть змушували) не просто використовувати знайомі прийоми проведення слідчих дій, а проводити пошук і вибір найбільш доцільних прийомів подолання складностей, спеціально закладених в умови задачі, що відпрацьовується.

Ця задача може досягатися:

• різноманітністю форм проведення занять;
• поступовим ускладненням розв'язуваних задач;
• короткочасною інтенсифікацією виконання вправ;
• організацією протидії при виконанні задач;
• відпрацьовуванням задач у ролі особи, що протидіє розслідуванню;
• практичною реальністю цілей занять;
• присутністю при проведенні реальних слідчих дій та ін.

Розглянемо вказані прийоми більш детально.

Різноманітність форм проведення занять. Необхідно відзначити, що ця різноманітність повинна здійснюватися не заради хаотичної множинності, а у відповідності зі змістом предмету та його логічної побудови. Кожен новий етап криміналістичної підготовки зобов'язаний ставити мету щодо формування якісно нових засобів (знань, умінь і навичок) практичного рішення задач розслідування на основі осмислення і пристосування придбаних знань, умінь і навичок до конкретних особливостей виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації. Наприклад, при вивченні методики розслідування кримінальних вибухів продовжується оволодіння тактикою допиту, але вже з урахуванням особливостей цього виду злочинів. Так, при допиті підозрюваного у виробництві і розміщенні саморобного вибухового пристрою в поштовій посилці, слідчий, після ознайомлення його з висновками вибухо-технічної експертизи, підкреслив, що експерти відзначили істотну оригінальність саморобного вибухового пристрою, його технічну своєрідність. Честолюбність підозрюваного підштовхнула його до розповіді про свої "досягнення"[179, с.92]. В даному випадку досить розповсюджений на практиці тактичний прийом - пред'явлення доказів, був розвинутий слідчим творчо, з урахуванням особливостей конкретного злочину та особи підозрюваного, що привело до психологічного контакту між ними і сприяло розслідуванню злочину. Даний приклад ілюструє величезну розмаїтість слідчих ситуацій, навіть стосовно досить простого тактичного прийому, що дозволяє відбирати під час занять досить великий матеріал. Однак, варто підкреслити, що для використання в криміналістичному навчанні цього принципу фабула (план) проведення практичного заняття повинна включати умови, що вносять труднощі для досягнення поставленої мети. Так, наприклад, в темі "Огляд місця події", різноманітність форм і спрямованості змісту занять може бути забезпечена за рахунок об'єктів огляду (приміщень, місцевості, транспорту і т.д.), часу проведення огляду (нічний, зимовий час і т.д.), принципової розбіжності фабул (у відповідності з видом злочину) і т.д. В темі "Допит" - за рахунок категорій допитуваних осіб (підозрюваний, потерпілий, свідок, адвокат і т.д.), віку допитуваних (малолітній, неповнолітній, повнолітній), досвіду злочинної діяльності, соціального статусу, наявності інших доказів у справі, залучення до участі в допиті фахівців і інших осіб і т.д.

Поступове ускладнення розв'язуваних задач - це, по-перше, завжди новизна, по-друге, момент, що мобілізує слухачів. В практиці організації занять з криміналістики зустрічаються випадки спрощення задач через відсутність необхідного матеріально-технічного забезпечення, небажання викладача "обтяжувати себе" (наприклад, щодо насиченості слідової картини при огляді місця події, устаткування схованок при проведенні обшуку та ін.) у порівнянні з типовим змістом аналогічних слідчих дій. Відомі факти, наприклад, переносу занять з огляду місця події на місцевості у зимовий період (на який, як правило, приходиться вивчення відповідної теми), на весняні або літні місяці, щоб "провести їх у більш сприятливих умовах". Однак, складність обстановки та умов проведення занять (зрозуміло, на відповідному етапі відпрацьовування практичних навичок) повинна бути обов'язковим елементом підготовки фахівців до практичної діяльності. Факторами забезпечення складності виконання практичних задач і наближення до реальних умов практики служить проведення занять у незвичній обстановці та у несподіваний час. Наприклад, проведення занять з огляду місця події в позаурочний час з несподіваним викликом слухачів і т.п. Така незвичність, по-перше, буде сприяти підвищенню інтересу, а, по-друге, нагадає слухачам про те, що їм доведеться працювати не тільки за розпорядком, але й у відповідності до "диктату" обставин.

 Короткочасна інтенсифікація виконання вправ може досягатися за рахунок обмеження часу, що приділяється на пошук і вибір рішення. Тут можливі наступні прийоми. Перший - обмеження часу на сприйняття інформації, що містить задачу, другий - ускладнення умов сприйняття. Ці прийоми можна також об'єднати. Наприклад, доведення даних про прикмети розшукуваного шляхом демонстрації слайда з описом протягом короткого часу, якого достатньо для можливості один раз прочитати текст із середньою швидкістю. Прикладом другого прийому можуть бути заздалегідь підготовлені  "відволікаючі" питання слухачів або пояснення самого викладача під час демонстрації слайда без продовження часу подачі інформації. Не страшно, якщо хтось зі слухачів не сприйме інформацію цілком і не зможе виконати задачі. Якщо подібні тренування стануть правилом, то в кожному наступному випадку слухачі будуть більш підготовлені і мобілізовані для подолання подібних складностей, тобто придбають навички концентрації уваги.

 Наступний прийом короткочасної інтенсифікації виконання вправ полягає у обмеженні часу на ухвалення рішення. Тут можливі, наприклад, такі індивідуальні прийоми: а) у визначений викладачем термін за отриманим повідомленням про подію виділити криміналістично-значущу інформацію і прийняти рішення про подальші дії, наприклад: передати доручення про організацію охорони місця події або про організацію пошуку злочинців за гарячими слідами; б) пі час прослуховування запису реального або навчального допиту між окремими фрагментами робити паузи для формулювання слухачами конкретних питань допитуваному, які відповідають змісту його попередніх відповідей і цілям допиту, а після завершення паузи включати продовження запису з відтворенням того питання, що був заданий слідчим.

Організація протидії при виконанні задач. Мова йде про заплановані елементи, які перешкоджають відпрацьовуванню конкретної слідчої дії в ідеальних, академічних умовах. Звичайна розповідь про форми і зміст можливої протидії при виконанні окремих слідчих дій сприймається слухачами дуже абстрактно. Тому, навіть деякі елементи такої протидії в процесі занять дозволять не тільки більш реально уявити характер можливих перешкод, але і відчути необхідність відповідної готовності до їх подолання. Виконання даного прийому дозволяє слухачам усвідомити, що слідча діяльність - це не просто виконання передбачених кримінально-процесуальним законодавством дій, а творчий пошук рішень, особливо в умовах активної протидії збору і використанню доказової інформації.

Дані елементи заняття можуть бути здійснені, наприклад, одним із присутніх при проведенні обшуку: переховати або укрити який-небудь об'єкт (наприклад, сісти на стілець, в якому обладнана схованка, і перемістити його в ході обшуку із зони майбутнього пошуку на територію, що вже обстежена). Або - доручити "підозрюваному" на початку процедури пред'явлення для впізнання виступити з заявою про порушення слідчим порядку проведення даної дії і тим самим "виявити себе" перед особою, що "впізнає" і т.п. Така організація проведення занять стимулює слухачів не просто до знання загальних правил і порядку здійснення слідчих дій у рамках кримінально-процесуальних норм і їхніх коментарів, представлених у підручниках. Вона примушує до творчої оцінки виниклої ситуації, можливостей її вирішення відповідно до природи даної слідчої дії, а не сліпого слідування "букві закону" (якої немає щодо випадку, який був представлений).