Відпрацьовування задач у ролі особи, що протидіє розслідуванню. Розслідування злочинів - це процес розгадки поведінки злочинця, його співучасників, що навмисно або ненавмисно йому сприяють. Це пошук відповідей на питання: як себе поведе спочатку, як - далі, чим буде керуватися та або інша людина, що з'явилася у колі зору розслідування. Тому слідчому (при висуненні версій та виборі тактики дій) рекомендується використовувати прийоми рефлексивного мислення, тобто ставити себе на місце особи, що протидіє розслідуванню. Відпрацьовування таких навичок мають здійснюватися при проведенні практичних занять. Прийомами реалізації цього може служити постановка задач, наприклад, при здійсненні обшуку - підібрати в конкретній обстановці найбільш вдалі місця і засоби утаювання речей, що цікавлять слідство, при допиті - продумати варіанти пояснень будь-якими обставинами за фабулою, головне - сховати їхню реальну сутність, або підготувати відповіді на можливі "провокаційні" питання слідчого. При цьому стимулюється найбільш предметна оцінка дій "ворога", найбільш повно враховуються можливості сховати, пояснити, приховати і т.д., оскільки роздуми типу "Що я можу зробити в цій ситуації?", як правило, більш плідні, ніж типу "Що може зробити супротивник?".

 Практична реальність цілей занять. Формою організації занять з такою установкою може бути, наприклад, проведення (за домовленістю з органами слідства) аналізу призупинених кримінальних справ зі складанням довідки або плану заходів, які варто здійснити для подальшого розслідування і розкриття справи. Реальність кримінальної справи і можливість використання результатів виконаної роботи підвищать почуття відповідальності, дозволять усвідомити наслідки її неякісного виконання - не просто зауваження викладача щодо помилковості запропонованих заходів і рішень, а можлива критика з боку практичних працівників.

Присутність при проведенні реальних слідчих дій. Ця форма складна для організації, але можлива. Одним із її варіантів може бути виконання функцій технічного помічника чергового слідчого або експерта. Для цього кожен слухач на основі плану-графіку проводить чергування (добової або іншої тривалості) разом із черговим слідчим або експертом. Присутність (і часткова участь) в їх поточній та виїзній роботі дає можливість слухачу побачити та оцінити конкретні організаційні, методичні і тактичні аспекти роботи відповідного фахівця в їх реальному прояві. Це дозволить слухачу порівняти результати спостережень з отриманою в процесі навчання інформацією. Аргументом проти такої форми навчання виступає те, що іноді слухач може зустрітися із негативною практикою. Однак, з цим краще зустрітися раніше, тому що у слухача є можливість з'ясувати у викладача причини розбіжності теорії і практики.

 Інший варіант цієї форми - присутність групи слухачів, наприклад, при проведенні огляду, допиту, відтворення та інших слідчих дій. Організація цього за принципом театрального видовища практично неможлива (наприклад, для всієї навчальної групи), але з відео-демонстрацією цілком реальна. Але саме з демонстрацією того, що реально відбувається, а не відтворенням запису, оскільки такий метод навчання сприймається слухачами по-іншому. Активність сприйняття реальної слідчої дії може бути також поглиблена за рахунок порівняння плану дій, попередньо підготовленого слухачами за матеріалами кримінальної справи, з фактичним змістом і тактикою, що обрана слухачами і реалізована слідчим. При цьому слухачі зможуть переконатися в тому, що план і його практична реалізація можуть бути різними під впливом умов, що змінюються. Така форма організації занять досить складна. Серед проблем організації такого заняття: небажання практичних працівників діяти "під ковпаком"; узгодження умов, часу і місця проведення; можливі заперечення учасників слідчої дії; проблеми відеофіксації; обсяг додаткових зусиль, що повинен витратити викладач-організатор такого заняття і т.д. Але дані проблеми не повинні служити вирішальним аргументом для відмови від такої корисної і важливої форми пізнання практичної діяльності.

Для ефективної тактико-психологічної підготовки можуть бути використані додаткові засоби проведення занять. Як свідчить досвід, результативним засобом формування стану високої професійної психологічної підготовленості до дій у складних і екстремальних умовах є тренування слухачів, на спеціально обладнаному полігоні, що є комплексом навчальних об'єктів і службових приміщень, у яких можна змоделювати різноманітні штатні і позаштатні ситуації, відпрацьовувати виконання конкретних задач, що можуть мати місце або є найбільш типовими під час практичної діяльності.

В оснащенні полігона доцільно використовувати такі ділянки:

1. "Допит" - ділянка зі спеціальним позавидовим спостереженням, обладнана необхідними технічними засобами, що призначена для формування комунікативних навичок встановлення психологічного контакту, здійснення рольової поведінки, використання тактичних прийомів допиту та ін. Заняття в такій аудиторії можна проводити у вигляді моделювання та аналізу конкретних ситуацій, спеціальних відео фрагментів.

2. "Огляд-обшук" - ділянка, що призначена для формування техніко-криміналістичних, тактико-психологічних навичок і умінь, а також професійної спостережливості, професійної пам'яті в умовах стресових факторів. Наприклад, при огляді місця події в квартирі, де відтворена обстановка вчинення убивства (муляж трупу, знаряддя "убивства", імітовані сліди крові і т.п.). Як стрес-фактори при проведенні обшуку можна використовувати інші подразники, що відволікають увагу, наприклад, психологічний тиск осіб, у яких проводиться обшук.

Ті ж навички і вміння можна продовжити відпрацьовувати в інших умовах: на відкритій місцевості, в умовах інтенсивного руху транспорту та людей на міських вулицях та ін. Наприклад, під час відпрацювання теми "Розшук" (де має бути продовжене тренування професійної пам'яті і спостережливість), дати слухачам опис словесного портрета "злочинця" і запропонувати знайти його на вулиці, що має напружений рух.

Найбільш ефективною формою закріплення і поглиблення навичок, набутих у ході тактико-психологічної підготовки, може бути добре організована практика в слідчому підрозділі, суді і т.д. Сьогодні організація практики страждає важливими недоліками: практикантам, як правило, доручається суто технічна, допоміжна робота, яку в підрозділі не вспівають зробити, або її мета ще гірша - "не заважайте нам і не втручайтеся у наші справи"; змістовна частина роботи сприймається, як правило, за рахунок спостереження за діями, що виконуються іншими; практики, у розпорядженні яких спрямовані слухачі, в силу завантаженості і заклопотаності своїми проблемами, не мають можливості приділяти їм належної уваги (тим більше що ця робота не оплачується), а викладачі нерідко відірвані від місць проходження практики їх "підопічними". Крім цього - у правоохоронних органах не напрацьована організація навчання і практики, як це робиться, наприклад, в медичних навчальних закладах (де викладач одночасно виступає в ролі лікаря і педагога, а студент майже постійно має справу з реальним процесом лікарської діяльності). Але і в юридичних навчальних закладах можливий наближений до цього варіант [82, с. 33-62]. Щодо криміналістичної підготовки, то схематично це може виглядати в такий спосіб. Викладач-криміналіст направляється на стажування в практичний підрозділ, але не в якості глядача і збирача матеріалів для наукової праці, а із призначенням на посаду слідчого (за наказом, що надає йому права щодо розслідування кримінальних справ). Одночасно з ним на практику направляється 4-5 слухачів на 10-15 діб (зі звільненням від навчального процесу і подальшою заміною іншими слухачами), також з виданням наказу, що дозволяє їм виконувати конкретні задачі за кримінальними справами, що розслідуються їх керівником та під його керівництвом. Основною групою таких справ можуть бути призупинені провадженням та інші справи, до яких у практичних працівників не завжди "доходять руки". У такої організації практики очевидний ряд позитивних моментів:

а) викладач зміцнює реальні зв'язки з практикою, відновлює і закріплює практичні навички;

б) слухачі беруть участь у реальній роботі з кримінальних справ (аналіз даних, планування розслідування, присутність при провадженні слідчих дій, виконання окремих операцій у процесі провадження слідчих дій, упорядкування процесуальних документів і т.д.);

в) слухачами проводиться вивчення організації, процедури діяльності правоохоронних органів, їхньої взаємодії "зсередини";

г) проводиться конкретна робота по кримінальним справам, тобто надається реальна допомога практичним органам.

Тут очевидна загальна користь - і для процесу навчання, і для практики.

У відношенні суду - це може бути організовано шляхом присутності слухачів при розгляді кримінальних справ. Для майбутнього слідчого вкрай необхідна така практика, тому що тут усе оцінюється і виглядає зовсім по-іншому, чим на попередньому розслідуванні, тут проходить перевірка "на міцність" зібраних і представлених доказів.

Не всі форми і методи тактико-психологічної підготовки можна організувати одночасно в умовах конкретного вузу. Це досить тривалий процес, що залежить від багатьох факторів (матеріально-технічної бази, бажання і готовності колективу вузу, погодженості в організації такого процесу та ін.). Однак для сучасних умов це необхідно, тому варто шукати можливості такої підготовки в кожнім конкретному випадку.

Дослідники відзначають, що при комплексному використанні різних форм і методів тактико-психологічної підготовки за 3-5 місяців спостерігається поліпшення професійної підготовки працівників на 350-400% [173, с.275]