Сучасні слідчі в своїй роботі сьогодні зіштовхуються із якісно новими кримінальними явищами. В сучасному злочинному світі йдуть паралельно два процеси: жорсткість дії, що посилюється, особливо в середовищі "звичайних" злочинців, з одночасною та своєрідною "демократизацією" субкультури організованої професійної злочинності [172, с.44]. В першому середовищі панують сила і жорстокість. В професійній злочинності на передній план висуваються розум, спритність, точний розрахунок. У зв'язку з цим в структурі і спрямованості способів здійснення злочинів для перших характерний натиск, рух напролом, а для других - тактична хитрість, інтелектуальне подолання перешкод на шляху досягнення злочинних задумів, прагнення діяти так, щоб не залишати слідів.

Крім того, демократичні процеси розвитку суспільства вимагають рішучої відмови від силових методів забезпечення правопорядку та оволодіння методами протидії злочинності, заснованими на досягненнях сучасного гуманітарного знання.

Слідча діяльність в цілому та більшість ситуацій розслідування злочинів завжди були психологічно напруженими і найчастіше - екстремальними. Екстремальною називають ситуацію, що вчиняє сильний психологічний вплив [173, с.531] і, відповідно, вимагає повної активізації фізичних і психічних ресурсів. До груп психогенних факторів, що діють на слідчого під час виконання професійних дій можна віднести фізичну і психічну стомленість, іноді, навіть, виснаженість; високу відповідальність за наслідки; страх перед можливим осудом з боку колег і інших громадян; дефіцит часу на ухвалення рішення; психотравмуючі видовища, звуки, запахи (трупи, кров, тілесні ушкодження, страждання людей), моральний тиск із сторони правопорушників (іноді і з боку потерпілих); переживання щодо неможливості досягнення цілей розслідування внаслідок об'єктивних перешкод; конфлікт, як результат напруженості, що виникає під час нагромадження протиріч у справі і т.д. Згідно результатам досліджень, за рівнем психологічної напруженості правоохоронна діяльність займає друге місце серед професій, у яких співробітники найчастіше знаходяться під тиском різноманітних стресів [174, с.263]. За даними вчених Національної академії внутрішніх справ України, працівники слідства вважають потенційно екстремальними 50 % службових ситуацій. Результати даних досліджень також свідчать, що при виконанні задач у складних умовах близько 50 % дій працівників міліції можуть бути помилковими [175, с.4-5]. Актуальність і визначальне значення тактико-психологічних знань і навичок у своїй практичній діяльності відзначили 72,8% опитаних слідчих і 88,6% указали, що їхнє значення продовжує зростати (див. додаток Б). Дослідники проблем злочинності сьогодні вказують на явне загострення ситуації з даної проблеми та відзначають активне застосування злочинцями "нової зброї ХХІ століття - психологічної", що робить особливо актуальним "підготовку фахівців, що можуть цьому протидіяти" [130, с.147].

Психологи стверджують, що сприйняття людиною критичної ситуації базується на суб'єктивній оцінці рівня її екстремальності. У зв'язку з цим простежується пряма залежність між рівнем психологічної готовності слідчого [176, с. 184] і його оцінкою ситуації. Низький рівень психологічної готовності слідчого в екстремальній ситуації викликає появу окремих напружених психічних станів, що істотно впливають на його діяльність, знижуючи ефективність. Однак, стан стресу при достатньому рівні готовності може бути мобілізуючим (поліпшення сприйняття, працездатності, прискорення реакцій) [173, с.533]. Практика свідчить, що чим точніше і повніше уявлення про наступний розвиток ситуації, тим кращі засоби реагування вибирає працівник [175, с.187].

Внаслідок цього загострилася необхідність постійного нарощування тактичного арсеналу слідчих, поглиблення знань про тактику злочинної діяльності, і що найважливіше сьогодні - істотного підвищення рівня тактико-психологічної готовності слідчих і інших працівників правоохоронної сфери. Проведені дослідження підтверджують, що у випускників відомчих навчальних закладів рівень сформованості умінь і навичок прийняття самостійних рішень, зокрема в психологічно напружених і екстремальних ситуаціях, не відповідають сучасним вимогам [174, с.262]. За даними анкетування на це вказало 52,4 % опитаних слідчих (див. додаток Б).

З іншого боку, узагальнення досвіду підготовки і розвиток знань даної галузі дозволяють підвищити тактико-психологічну готовність випускників відомчих навчальних закладів до необхідного сучасного рівня, добиватися високих результатів у стислі терміни. Експериментально встановлено, що молодий фахівець, який пройшов повний курс правильно поставленої професійно-психологічної підготовки, за 4-6 місяців досягає рівня відповідної грані майстерності, що без цього, стихійно, поступово, шляхом проб і помилок, на основі позитивного і негативного досвіду правоохоронної діяльності виникає в практика лише через 8-10 років [173, с.268]. В умовах значної плинності кадрів важко недооцінити значимість використання такої можливості.

На наш погляд, якраз сукупність тактико-психологічних навичок і професійно-психологічної стійкості слідчого будуть мати вирішальне значення у більшості ситуацій розслідування. Ці навички спостерігаються у складних проявах, таких як інтуїція слідчого (швидке знаходження та ухвалення рішення, що ґрунтується на попередньо придбаних навичках і практичному досвіді), та у більш простих, як виконання окремого тактичного прийому. Вирішальне значення простих і складних навичок слідчого пояснюється тим, що автоматизація (навичка) звільняє свідомість від необхідності постійного контролю над дією, що виконується, полегшує його комплексне здійснення, сприяє економічній витраті енергетичних ресурсів організму, дозволяє переключати увагу на реалізацію більш складних задач, таких як контроль над діями супротивника, зміна умов виконання, націленість на результативні та ефективні дії, успішний результат.

Дослідженню цих актуальних проблем сьогодні приділяється досить велика увага вчених, що спеціалізуються в галузі юридичної психології (як правило - опрацювання основ і удосконалення загальної психологічної підготовки працівників правоохоронної сфери), криміналістики (як правило - розробка тактичного арсеналу прийомів слідчої діяльності), ОРД (як правило - розробка тактичного арсеналу прийомів оперативно-розшукової діяльності).

Однак існують ряд проблем як наукового, так і організаційного плану, що не дозволяють реалізовувати наявні розробки в підготовці фахівців. Найважливіша проблема полягає в тому, що професійно-психологічна підготовка закономірно не є самостійним предметом і повинна прищеплюватися всім укладом служби і життя слухачів і курсантів. У зв'язку із таким широким полем її реалізації, невизначеності у відповідальних за її проведення, виникає ситуація, що, безумовно, впливає на якість підготовки випускників. На наш погляд, дана підготовка повинна бути системою заходів і проводитися, як мінімум, при викладанні всіх спеціальних дисциплін, у тому числі і криміналістики. Вона повинна бути впроваджена в структуру занять, а також бути присутньою поза навчанням у різних формах.

Яким чином слід розподілити зусилля викладачів кафедр і працівників відділів вузу, щоб ця система в підготовці була ефективною? Для дослідження цього питання, необхідно розглянути елементи системи професійно-психологічної підготовки. Вона включає дві складові: загальну і спеціальну. Загальна психологічна підготовка - прерогатива психологів, що входять до складу відділів кадрового забезпечення вузів (у їхню задачу входить загальний психологічний і кадровий добір, контроль, супровід слухачів і курсантів), і кафедр юридичної психології вузів (їхня задача - озброєння слухачів і курсантів прикладними психологічними знаннями, формування професійно-психологічних навичок, умінь і якостей юриста). Спеціальна ж підготовка визначається профілем діяльності співробітника і  розуміється як "комплекс заходів, спрямованих на формування в працівників міліції особливих психологічних якостей і здібностей (навичок), необхідних для виконання ними професійних задач, що виходять за межі повсякденної діяльності"[177, с.67].

Щодо слідчої діяльності, цими професійними задачами найчастіше є: установлення контакту і довірчих відносин з усіма учасниками кримінального судочинства (наприклад, з підозрюваним - для одержання достовірної інформації, з оперативним співробітником, експертом - для якісної організації розслідування і т.п.); вивчення особливостей особистості людини (для виділення криміналістично-значущої інформації, визначення тактики слідчих дій і т.п.); огляд місця події при наявності трупів і потерпілих, що знаходяться в стані стресу і заважають проведенню огляду; проведення допиту в умовах психологічного тиску на слідчого; проведення огляду місця події в ситуації важкого пошуку речових доказів (темрява, погана освітленість, відсутність виражених слідів, дощ, перешкоди зі сторони сторонніх осіб) і багато іншого. Більшість вищевказаних ситуацій мають пряме відношення до криміналістики, отже, цією частиною спеціальної психологічної підготовки повинні займатися саме криміналісти і не тільки в плані розробки тактичних прийомів слідчих дій, але й прищеплювання та розвитку відповідних навичок практичної діяльності в процесі криміналістичної підготовки.

Але як в процесі навчання можна передбачити дані ситуації і вплинути на ефективність подальшої практичної діяльності слідчого? Безумовно, результативність його діяльності буде залежати від того, наскільки ситуація є ним передбаченою і контрольованою. Встановлення і очікування "типової" екстремальної ситуації, як, наприклад, допит в умовах протидії, слідчий огляд трупа і т.п., дозволяє слідчому прогнозувати розвиток умов, формувати внутрішній психічний стан готовності до дій, сприяти мобілізації придбаних якостей та навичок.

Крім випадків "типової" екстремальної ситуації (що цілком можна передбачити в процесі підготовки за допомогою результатів узагальнення слідчої практики), кожне конкретне розслідування вносить особливі екстремальні ситуації, виникнення яких ґрунтується на специфічних обставинах здійснення і розслідування даного злочину, особистої тактико-психологічної готовності конкретного слідчого. Передбачити їх і внести в систему підготовки усі випадки таких ситуацій неможливо. Однак можливо розглянути групи психогенних факторів, що притаманні роботі слідчого, і на їх основі вносити в підготовку відповідні їм елементи підготовки. Значення і сутність такого підходу до підготовки (а його значення і роль при цьому значно зростають) складається не тільки в тому, що цей підхід сприяє одержанню необхідних знань, а також формує необхідні уміння, навички, розвиває професійні якості і професійно-психологічну стійкість, демонструє слухачу багатогранність діяльності слідчого.

Психогенними факторами, притаманними роботі слідчого, є: