2.3.Адміністративні правопорушення в сфері громадської безпеки

У плані проблеми захисту громадської безпеки і виходячи з ситуації, що склалася, при боротьбі з організованою злочинністю, бандитизмом, розбоями, грабежами і дрібне хуліганство треба розглядати як складову цих особливо небезпечних злочинів. Дрібне, як і взагалі хуліганство, безперечно, негативно впливає на стан громадської безпеки в багатьох регіонах держави. Поширення та безкарність порушень стану громадської безпеки викликають занепокоєння громадськості, вимагають посилення боротьби з цим соціальним злом.

Суспільно протиправними явищами, що безпосередньо впливають на стан громадської безпеки та пов'язані з погляду автора з дрібним хуліганством, є поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку (ст.1731), порушення тиші в громадських місцях (ст 182) і завідома неправдивий виклик спеціальних служб (ст.183). Практика свідчить, що з порушенням тиші в громадських місцях зараз боротьба майже не ведеться, в той час, як багато різнопланових розважальних підприємств, працюючи цілодобово або до 24-ї години, досить часто порушують вимоги указаної норми[163]. Правозастосовча практика підтверджує необхідність подальшого вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за такі правопорушення, це стосується визначення поняття, видів таких діянь, санкцій за їх скоєння, суб'єктів, що розглядають справи про ці правопорушення. Слід більш чітко визначити саме поняття "дрібне хуліганство" стосовно нинішніх умов життя суспільства, щоб виключити саму можливість невірного трактування закону в процесі його застосування. Мається на увазі виключення можливості звичайне хуліганство розглядати як дрібне і навпаки як хуліганство, що карається у відповідності з вимогами Кримінального кодексу України. Тут можливе більш ефективне використання наукових наробок вчених у галузі адміністративного та кримінального права, їх рекомендації, які мають на увазі розширити поняття дрібного хуліганства шляхом включення в правову норму більш детального переліку порушень, що посягають на громадську безпеку та правопорядок. Цю проблему треба вирішувати з урахуванням громадської думки, використовуючи різні форми та методи (преса, ЗМІ, семінари, науково-практичні конференції тощо), а також пропозиції правоохоронних та юрисдикційних органів.

Окрім адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, які охоплені гл. 14 КУпАП, склади правопорушень, як уявляється, є і в інших главах. Так, в гл. 5 Адміністративні правопорушення в галузі охорони  праці і здоров'я, - на  нашу думку  мають відношення до забезпечення громадської безпеки ст. 41, ч. II - щодо порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; ст. 42 - порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; ст. 421 - виробництво, заготівля, реалізація  сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації; ст. 422 - заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції; ст. 423  - виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування, продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні; ст. ст. 44; 45; 457; 46; 461;  та інші.

В главі 7 - Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури -          ст. 52 - псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами; ст. 53 - порушення правил використання земель: використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень; порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57) - самовільна забудова площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу, зв'язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; - порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59), що виражається в забрудненні і засміченні вод, порушенні водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища.

Слід також віднести сюди склади адміністративних правопорушень, що закріплені в ст. ст. 591; 60; 61; 62; 71; 72; 77; 771; 78; 79; 824; 83; 831; 85;  851; 87; 88; 89; 90; 901; 911 та деякі інші.

В главі 8 - Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів ст. 93 - порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціального, уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості (ст. 94); порушення правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95); непідготовленість до роботи резервного паливного господарства (ст. 103); самовільне використання з корисливою метою електричної або теплової енергії чи газу, а так само порушення правил користування електричною або тепловою енергією чи газом у побуті, що завдали істотної шкоди (ст. 1031); пошкодження газопроводів при провадженні робіт (ст. 1032).

В главі 9 - Адміністративні правопорушення у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил ст. ст. 104 - потрави посівів, зіпсування або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться у полі, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи селянських (фермерських) господарств худобою чи птицею. Такі правопорушення створюють перепони збільшенню сільськогосподарської продукції, причиняють суттєву шкоду.

До цього ряду правопорушень у сфері громадської безпеки, на наш погляд, треба віднести склади, передбачені ст. ст. 105 - порушення правил боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами; ст. 1061 - невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки; ст. 1062 - незаконні посіви та вирощування снотворного маку чи конопель; ст. 107 - порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог; ст. 108 - грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки.

В главі 10 - Адміністративні правопорушення на транспорті, галузі шляхового господарства і зв'язку - ст. ст. 109; 111; 114; 116; 1162; 117; 118; 120; 121; ч.II ст. 122;  ч.II ст. 1211; 123; 128; 1281; 129; 130; 133; 139; 140.

В главі 11. Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою - ст. 154: порушення правил тримання собак і котів.

В главі 12 - Адміністративні  правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності - ст. ст. 156; 1643 (недобросовісна конкуренція), 1661 (зловживання монопольним становищем), 1662; 1663.

В главі 13 - Адміністративні  правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації - ст. 169. В сучасних умовах ринкової економіки з КУпАП має бути виключена ст. 157 - дрібна спекуляція.  

Можна було б погодитись з пропозицією В.А.Балакшина і у Кодексі про адміністративні правопорушення передбачити норму, в якій крім призупинення виконання даної постанови в разі принесення протесту прокурора передбачити і переривання протікання терміну давності притягнення особи до адміністративної відповідальності до її розгляду"[164].

Разом з тим практика свідчить, що ще досить часто в діяльності органів внутрішніх справ, органів санітарно-епідеміологічного  нагляду, податкових адміністрацій, в адміністративних комісіях допускаються суттєві порушення КУпАП при притягненні громадян до адміністративної відповідальності. Зокрема, в протоколах про адміністративні правопорушення відсутні пояснення правопорушників  і не завжди є їх підписи про ознайомлення з протоколом; поверхово описується суть правопорушення; у постановах в справах не повно або взагалі не вказуються нормативні акти, які передбачають відповідальність за дане правопорушення; при скоєнні однією особою двох і більше правопорушень адміністративне стягнення не накладається за кожне окремо. Вивчення практики показує, що часто постанови про накладання адміністративних стягнень не реалізуються повною мірою в силу ряду причин. Юрисдикційні органи відносяться до різних виконавчих структур (міністерств, відомств, місцевих органів, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування). Зрозуміло, що їх компетенція і повноваження різняться, вони неоднакові. Кожний розглядає лише ту категорію справ про адміністративні правопорушення, яка йому підвідомча. Досить значну кількість адміністративних справ розглядають посадові особи. Вони ж повинні і контролювати хід виконання постанов, які ними винесені в справах про адміністративні проступки. Однак, оскільки для них юрисдикційна діяльність не є основною, а супроводжуючою відносно інших питань управлінської діяльності, то відповідне до неї і ставлення. Невиконання ж постанов про накладені адміністративні стягнення породжують безвідповідальність обох сторін (і суб'єкта правопорушення, і суб'єкта розгляду справи), створюється обстановка неповаги до права, закону, а відповідно і до юрисдикційних органів та судів. В свою чергу невиконання рішень про накладення адміністративних стягнень може звести нанівець усю попередню роботу по затриманню правопорушника, оформлення відповідних матеріалів та розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Недостатньо чітке законодавче визначення цілей та завдань адміністративних стягнень не стимулює органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, повною мірою використовувати виховні і запобіжні можливості адміністративних санкцій. Як ми раніше відмічали, в сучасних умовах проявляється все чіткіше тенденція поліпшувати місцеві бюджети за рахунок адміністративних штрафів, замість того, щоб удосконалювати механізми реалізації адміністративного впливу в організаційно-юрисдикційній діяльності, здійснювати пошук оптимальних напрямків ефективної реалізації виховного та запобіжного впливу засобів адміністративного примусу, в тому числі адміністративних стягнень.

Визначені законом мета (цілі) адміністративних стягнень, загальні засади їх призначення, якими має керуватися адміністративно-юрисдикційний орган (посадова особа) при накладенні стягнення на особу, винну в скоєнні адміністративного проступку, несуть в собі відповідні запобіжні, попереджувальні елементи та сприяють встановленню чіткого режиму законності. Чинне законодавство, розглядаючи адміністративне стягнення як міру відповідальності, вважає, що  його застосування переслідує дві складові мети:

а) виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття; а також

б) запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).