В юридичній літературі під адміністративною відповідальністю прийнято розуміти один із інститутів адміністративного права, важливу складову самостійну частину адміністративного примусу. Суть її полягає у накладенні на громадян або посадових осіб адміністративних стягнень за скоєння ними порушень, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Митним Кодексом України, іншими законами. У випадках, передбачених законом, адміністративна відповідальність може застосуватись до  юридичних осіб. Вчені та практики по-різному визначають поняття адміністративної відповідальності, як правило акцентуючи увагу на тих чи інших її особливостях. 

Так, Д.М.Овсянко адміністративну відповідальність визначає як застосування державними органами, службовими (посадовими) особами і представниками влади встановлених державою заходів  адміністративного впливу до громадян, а в деяких випадках і до організацій за порушення законності і державної дисципліни[123].

Авторський колектив підручника "Советское административное право" під редакцією Р.С.Павловського вважає, що під адміністративною відповідальністю треба розуміти накладення на порушників загальнообов'язкових правил, діючих в управлінні та інших сферах, адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки майнового або морального характеру [124].

В.А.Юсупов характеризує цей вид відповідальності як регламентовану правовими нормами та правозастосовчими актами систему суспільних відносин, що забезпечує виконання адміністративно-правових обов'язків. На нашу думку, позиції Д.М. Овсянко та В.А.Юсупова  вимагають уточнення і не є безспірними, особливо стосовно віднесення всіх заходів впливу до адміністративної відповідальності та те, що адміністративна відповідальність - це регламентована правовими нормами та правозастосовчими актами система суспільних відносин. Д.М. Овсянко визначає, що адміністративна відповідальність застосовується до громадян і до організацій за порушення законності і державної дисципліни, а  у випадках, передбачених законодавством - в сфері управлінської діяльності. У випадках скоєння порушення законності і дисципліни, не пов'язаних з сферою управління, можуть застосовуватися інші види відповідальності (дисциплінарна, цивільно-правова (майнова), кримінальна). Викликає сумнів і суб'єктний склад органів і осіб, що вправі застосовувати адміністративні стягнення. По-перше, автор називає серед них службових (посадових) осіб, представників влади і державні органи. Згідно з чинним законодавством не будь-які державні органи вправі застосовувати адміністративні стягнення, а лише уповноважені на те відповідно до чинного законодавства. По-друге, незрозуміло, що це за службові особи, які можуть накладати адміністративні стягнення, якщо КУпАП говорить лише про посадові особи. Це ж стосується і представників влади, які звичайно при виконанні подібних функцій є посадовими особами. По-третє, за адміністративні правопорушення застосовують не заходи адміністративного впливу, а адміністративні стягнення, заходи впливу застосовуються лише до неповнолітніх, що скоїли адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років та у разі застосування інших видів адміністративного примусу (заходів попередження чи припинення), крім адміністративної відповідальності. Ми зупиняємося на цьому, оскільки нечіткість позиції М.Д, Овсянко фактично відкидає теоретичні розробки щодо проблем адміністративної відповідальності, які були напрацьовані цілою низкою відомих вчених з теорії права та адміністративного права, таких його інститутів, як адміністративна відповідальність та адміністративний примус.

Не зовсім чіткою є позиція  і В.А. Юсупова  щодо характеристики адміністративної відповідальності як регламентованої правовими нормами та правозастосовчими актами системи суспільних відносин, що забезпечує виконання адміністративно-правових обов'язків. За допомогою таких норм вирішується значно ширше коло питань - встановлення, зміна та припинення правових відносин, закріплення прав, свобод, обов'язків та ін. Відповідальність не регламентується правозастосовчими актами, в тому числі і адміністративна.

Ми підтримуємо О.І.Галагана, Л.В.Коваля та інших відомих адміністративістів, які використовували системний підхід до розгляду такого суспільного явища як адміністративна відповідальність. Особливістю адміністративної відповідальності є те, що її підставою, як правило, слугує адміністративне правопорушення (проступок). Адміністративна відповідальність встановлюється законом, тим же визначаються склади адміністративних правопорушень, а також санкції, в деяких випадках - також порядок їх застосування. Адміністративна відповідальність проявляється у застосуванні певних видів адміністративних стягнень, які специфічні за змістом, відрізняються від кримінальних покарань, дисциплінарного впливу чи майнової (матеріальної) відповідальності. Адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими на те органами управління (посадовими особами), суддями. Особливістю адміністративної відповідальності є те, що між правопорушниками і органом (посадовою особою), що накладають стягнення, відсутні службові відносини (стосунки), наявність яких властива для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність поширюється на громадян та посадових осіб. Крім адміністративної відповідальності адміністративний примус, як говорилося раніше, охоплює також і інші інститути: застосування адміністративно-попереджувальних заходів, заходів адміністративного запобігання, дисциплінарного впливу, компенсаційну та майнову відповідальність і т. ін.

Структура адміністративної відповідальності закріплена в КУпАП. До неї входять: підстави адміністративної відповідальності, її суб'єкти, умови, адміністративні стягнення (їх види), процедура застосування адміністративної відповідальності (провадження в справах про адміністративні правопорушення) та виконання рішень (постанов) про накладення адміністративних стягнень.

У системі засобів захисту громадської безпеки адміністративна відповідальність займає чільне місце - це структурний елемент інституту адміністративного права та законодавства про адміністративну відповідальність. Маючи загальні риси з іншими видами відповідальності, адміністративна відповідальність за посягання на громадську безпеку має свої специфічні риси і особливості[125]. В першу чергу ця особливість виявляється в об'єкті посягань, характерові правопорушень, їх причинах та засобах впливу за скоєння правопорушень. Але адміністративна відповідальність - це частина юридичної відповідальності. Саме своїми характерними ознаками юридична відповідальність дає змогу розмежувати правові явища й інші соціальні системи - політичні, економічні, моральні, функціональні і т.п.[126].

Загальновідомо, що юридична відповідальність характеризується трьома рисами: існуванням     державного правового примусу, негативної оцінки правопорушення і його суб'єкта, встановленням небажаних наслідків для правопорушника. Названі вище риси юридичної відповідальності тісно пов'язані з її функціями: превентивною, репресивною, компенсаційною та інформаційною. Існують і дещо інші назви цих функцій, але суть і зміст їх не змінюється. Проявляється юридична відповідальність у застосуванні санкцій, які відрізняються від інших заходів впливу (наприклад, захисту).

Головним чином адміністративно-правовий захист спрямований на забезпечення недоторканності прав тих чи інших суб'єктів та усунення наслідків їх порушення, в той час коли санкції застосовуються для покарання винних та запобігання правопорушень.  Звідси можна зробити висновок, що юридична відповідальність - це специфічний вид правовідносин між правопорушником і уповноваженим державним органом.

Юридична відповідальність - один з елементів правового статусу громадянина, його обмежень, міра примусового обмеження (блага), волі винної особи, що безпосередньо їй належить за порушення правової заборони. Юридична відповідальність звичайно кваліфікується як статутна, вона закріплюється в законах владою, передбачає ретроспективний характер, складає об'єктивне право. Види юридичної відповідальності визначається галузями права безпосередньо в санкціях норм права.  Це один з компонентів змісту охоронного правовідношення, що являє собою вид і міру безпосереднього позбавлення блага винної особи. Йому кореспондують владні повноваження правоохоронного суб'єкта по застосуванню заходів державного примусу стосовно правопорушника. Юридична відповідальність завжди передбачає, що один суб'єкт відповідає за правопорушення, а другий застосовує до нього заходи державного примусу. А оскільки юридична відповідальність передбачає спричинення правопорушнику обмежень і страждань особистого та майнового характеру, то в суспільстві встановлюється суворий процесуальний порядок притягнення до юридичної відповідальності[127].

Норми адміністративного права передбачають різні види відповідальності, на що ми раніше звертали увагу. На основі норм адміністративного права можуть застосовуватися заходи громадського впливу та інші міри[128].

В Україні діє досить велика кількість різних адміністративних правил, що регламентують порядок в громадських місцях та інші правовідносини (наприклад, правила паспортної, а нині реєстраційної системи, учасників дорожнього руху, протипожежної безпеки, санітарно-епідеміологічні, торгівлі, митні, з техніки безпеки і охорони праці, полювання і риболовства, охорони оточуючого природного середовища, військового обліку, прикордонного режиму, режиму надзвичайного стану). Як безпосередньо, так і опосередковано їх дотримання чи недотримання має відношення до стану громадської безпеки. Порушення цих правил може призвести до відповідальності винних осіб згідно з Кримінальним кодексом України, але в переважній більшості випадків настає адміністративна відповідальність, передбачена в кожному конкретному випадку нормами КУпАП[129].

Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності (кримінальної, дисциплінарної, цивільно-правової) виявляється в примусовому характері засобів впливу на правопорушників, негативній оцінці їх поведінки, загальної мети, до якої прагнуть всі види правової відповідальності щодо виховання правопорушників і профілактики правопорушень.

Специфічними особливостями адміністративної відповідальності є:

1.Вона встановлюється не лише органами законодавчої влади, а в межах своїх повноважень і органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Слід однак відмітити, що з прийняттям Конституції України відповідно до п.22 ст.92 за діяння, які є адміністративними правопорушеннями, передбачається відповідальність, що визначається виключно законами держави. З цим не узгоджуються положення ст. 5 КУпАП та Закону України "Про місцеве самоврядування".

2. Накладення адміністративних стягнень здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, їх посадовими особами і в передбачених випадках судами (суддями).

3. Більшість складів адміністративних проступків є "формальними", тобто адміністративна відповідальність настає, як правило, незалежно від того, чи наступили від даного правопорушення негативні наслідки чи ні. Відповідальність наступає за наявності самого факту порушення правил, що охороняються нормами адміністративно-правових актів[130].