Важливою рисою суспільних правовідносин, пов'язаних з проходженням військової служби, є їх сталість. У їх тривалості зацікавлений командир (начальник), оскільки це уможливлює йому укомплектувати військові частини (установи, організації) військовонавченими кадрами. За наявності постійного особового складу, що добре навчений у професійному відношенні, знає і сумлінно виконує свої службові обов'язки та пильно несе бойове чергування, успішно виконуються завдання, що стоять перед військовою частиною та  військовим формуванням в цілому.

В стабільності зазначених правовідносин заінтересовані і самі військовослужбовці. Перебуваючи на військовій службі, вони позбавлені певних турбот щодо свого працевлаштування. Це дає їм змогу постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію, отримуючи за це необхідні засоби для існування. Але сталість цих правовідносин не означає, що ці відносини не можуть припинитися. Настає час, коли військово-службові відносини припиняються внаслідок настання відповідних юридичних фактів. Під їх припиненням розуміється тимчасове або постійне припинення діяльності, пов'язаної з виконанням завдань і функцій військової служби. Припинення зазначених правовідносин - це завжди припинення виконання посадових обов'язків, і навпаки, припинення посадових обов'язків - це не завжди припинення правовідносин, пов'язаних з проходженням військової служби, тобто припинення військової служби.

Термін "припинення військової служби" є родовим поняттям, яке охоплює всі випадки припинення зазначених правовідносин. Під правовими підставами припинення військово-службових відносин розуміються конкретні життєві підстави (юридичні факти), згідно з якими чинне законодавство пов'язує припинення цих відносин. Як зазначає В. Анохін, підстави для припинення військово-службових відносин в законодавстві і правовій літературі прийнято визначати за джерелами волевиявлення. Чинним законодавством визначені такі підстави для їх припинення, як  події та  дії.

Події - це обставини, які породжують підстави для припинення військової служби і настання яких не залежить ні від військовослужбовця, ні від військового командування, в компетенцію якого входить прийняття громадян на військову службу та звільнення з неї. До них можна віднести:

• смерть чи загибель військовослужбовця;
• визнання судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим військовослужбовця;
• досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі.

Деякі події можуть бути залежними від волі людини, а тому вони називаються відносними подіями (смерть, пожежа тощо). Ті з подій які не можуть бути залежними від волі людини, в науковій літературі отримали назву абсолютні, або "чисті" події.

Дії - це життєві факти, волевиявлення людини, тобто наслідки її свідомої діяльності, спрямовані на припинення військово-службових відносин. До них відносяться всі види звільнення з військової служби з ініціативи військовослужбовця або з ініціативи держави (відповідної посадової особи військової частини), а також за згодою сторін. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними. Правомірне звільнення - це припинення військово-службових правовідносин за підстав, передбачених чинним законом, неправомірне - припинення зазначених відносин з порушенням цих підстав або за їх відсутності.

Підстави припинення військово-службових відносин закріплені в чинному законодавстві. Згадані відносини не можуть бути припинені всупереч бажанню військовослужбовця до набуття ним права на отримання пенсії за вислугою років, за винятком випадків дострокового припинення проходження військової служби, передбачених законами. Зазначимо, що принцип визначення підстав припинення військово-службових відносин безпосередньо в законі забезпечує військовослужбовцям захист від можливого свавілля командирів (начальників).

На відміну від цивільної державної служби, на військовій службі передбачено дві форми звільнення з неї - у запас та у відставку. На цивільній державній службі під відставкою розуміється припинення державно-службових відносин державним службовцем, який займає посаду лише першої чи другої категорії, за особистою заявою. Відставка здійснюється на підставі дії, оскільки вона є вольовим рішенням державного службовця, тобто ініціюється самим державним службовцем і може бути прийнята керівництвом або не прийнята, тобто закон наділив правом одну сторону цих відносин лише ініціювати свою відставку, а другу, відповідну посадову особу - приймати рішення щодо відставки. Таким чином, за цією процедурою застосовується норма-альтернатива, життєдіяльність якої залежить лише від волі однієї із сторін державно-службових відносин.

Державному службовцеві, при відставці за певних умов, надаються обмежені соціальні гарантії. У разі зміни ситуації відправлений у відставку державний службовець може повернутися на державну службу і бути знову учасником державно-службових відносин. Цю відставку можна ще назвати тимчасовою, оскільки після досягнення пенсійного віку державний службовець змінює статус на державного службовця-пенсіонера.

Відставка ж військовослужбовця з військової служби означає припинення військово-службових відносин без права їх поновлення. Відставка військовослужбовця відбувається у зв'язку з настанням визначеної чинним законодавством події - досягнення ним граничного віку перебування  військовозобов'язаних  у  запасі. Ця подія не залежить від бажання чи волі сторін військово-службових відносин і не містить в собі норми-альтернативи. З настанням відповідної події започатковується дія норми-зобов'язання здійснити визначену законодавством процедуру щодо звільнення військовослужбовця у відставку. При цьому військовослужбовцю надаються всі визначені законом соціальні гарантії та пільги. Він знімається з військового обліку, тобто пориває зв'язок з військовою службою, і не може більше бути призваним на військову службу чи військові збори як військовозобов'язаний.

Іншою підставою для звільнення військовослужбовця у відставку є рішення (постанова) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до проходження військової служби з виключенням з військового обліку. Це теж подія, оскільки її настання не залежить від волі сторін військово-службових відносин. Сторони не можуть змінити умови, за яких настала ця подія, припинити її. Згідно з чинним законодавством одна із сторін військово-службових відносин зобов'язана звільнити іншу з військової служби, оскільки друга - не в змозі виконувати свої службові обов'язки за станом здоров'я.

Із зазначеного вище правила є винятки, коли звільнення військовослужбовця у відставку може відбутися з ініціативи однієї із сторін військово-службових відносин. Воно може відбутися за умови, коли військовослужбовцю, який досяг граничного віку перебування на військовій службі, строк перебування на ній був за його проханням і згоди відповідного командира (начальника) продовжено до 5 років. Відставка настає на підставі дії, тобто здійснюється волевиявлення, оскільки у цей проміжок часу будь-яка із сторін військово-службових відносин може ініціювати відставку військовослужбовця.

Інша форма звільнення військовослужбовців з військової служби - у  запас - істотно відрізняється від першої форми за настанням відповідних юридичних наслідків для військовослужбовця та підстав його звільнення. Насамперед зазначимо, що зміна статусу військовослужбовця на статус військовослужбовця в запасі, тобто військовозобов'язаного, передбачає виникнення між ним і державою відповідних відносин та певних військових обов'язків. Він повинен виконувати правила перебування на військовому обліку у військовому комісаріаті (військовослужбовці Служби безпеки України та офіцери Управління державної охорони України у мобілізаційному органі Служби безпеки України) за місцем постійного проживання. За викликом військового комісара військовозобов'язаний повинен прибути до військового комісаріату для можливого подальшого призову на військову службу чи військові збори. Військовозобов'язаний повинен виконувати  військовий  обов'язок  в  запасі  у мирний час, який полягає  у  дотриманні  порядку  і  правил   військового   обліку, проходженні зборів, збереженні та вдосконаленні військовозобов'язаним знань,  навичок  і  умінь,  необхідних  для виконання   ними   обов'язків  військової  служби  у  воєнний  час відповідно до військово-облікових чи цивільних спеціальностей.

Звільнення військовослужбовця в запас здійснюється як на підставі дії, так і на підставі настання певної події. Такою подією є досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, а для військовослужбовців строкової служби - у зв'язку із закінченням встановленого законом строку служби. Чинним законодавством встановлено наступний граничний вік:

• до 45 років - для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом у військовому званні від рядового до капітана включно;
• до 50 років - для військовослужбовців у військовому званні майора (капітана 3 рангу) та підполковника (капітана 2 рангу);
• до 55 років -  для полковників (капітанів 1 рангу);
• до 60 років - для вищих офіцерів від генерал-майора (контр-адмірала) до генерала армії України включно. Передбачено подовження зазначених строків військової служби від 3 до 5 років, а доктору наук і професору - до 10 років.

Іншою подією є закінчення строку дії контракту. Суб'єкти військово-службових правовідносин, при настанні зазначеної дії, можуть вибирати один з варіантів: укласти новий контракт або не укладати, тобто застосовується норма-альтернатива. Ні одна із сторін не може примусити іншу переукласти  контракт. У цьому випадку діє воля і бажання сторін. Якщо одна із сторін відмовиться продовжити правовідносини, інша не має права її примусити здійснити протилежне.

Однією із подій, яка може настати в період проходження громадянином військової служби і яка саме сьогодні являється актуальною, є скорочення  штатів  -  у  разі  неможливості використання  його на  службі  у  зв'язку  із  скороченням  штатів або проведенням організаційних заходів. Так, у зв'язку з прийняттям Концепції оборони та будівництва Збройних Сил України [234], яка передбачає значне скорочення чисельності особового складу Збройних Сил України, у тому числі тих, хто не досяг граничного віку перебування на військовій службі і не має права на отримання пенсії, з метою забезпечення правового та соціального їх захисту Кабінетом Міністрів України затверджена відповідна Комплексна програма [219]. У Національному координаційному центрі, який створений Кабінетом Міністрів України для реалізації Комплексної програми і який Президентом України реорганізований у Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених в запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, здійснюється перепідготовка колишніх військовослужбовців та працевлаштування їх як у державному, так і в недержавному секторі економіки [246].

В залежності від умов реалізації підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби дії можна розділити на такі, що:

• виникають згідно з законом;
• виникають з ініціативи командування;
• виникають з ініціативи військовослужбовця.

 Підстави припинення військово-службових відносин згідно з законом, їх ще називають спеціальними підставами припинення військово-службових відносин, - це юридичні факти, з настанням яких закон пов'язує втрату права на військову службу і покладає на командування військової частини обов'язок звільнити військовослужбовця з військової служби. Цими юридичними фактами є: