Одним з елементів правового інституту військової служби є її проходження. Під проходженням військової служби можна розуміти настання певних юридичних фактів, що характеризують службово-правовий стан військовослужбовця і мають відображення в його особовій справі. Цей процес є перманентним, тобто постійним і безперервним. Він починається з часу виникнення відповідних правових відносин між громадянином України та державою і закінчується їх припиненням.

Як зазначає В.Л.Коваленко, проходження служби - це динаміка службового статусу службової особи [39, с.355]. Кожен військовослужбовець обіймає відповідну посаду, тому проходження військової служби - це процес перебування військовослужбовця на посадах з моменту призначення на первинну посаду і до моменту його звільнення з останньої посади та військової служби в цілому. Зазначений процес називається просуванням військовослужбовця по службі і є ключовим моментом проходження військової служби.

Під просуванням по військовій службі можна розуміти призначення військовослужбовця на іншу військову посаду з більш високим посадовим окладом та військовим званням і повинно визначатися, в першу чергу, особистими якостями військовослужбовця, його досвідом, професіоналізмом, компетенцією, придатністю до військової служби[153,с. 39-41], а також залежати від об'єктивних моментів, таких як: якісне правове регулювання в частині заохочення військовослужбовця; регулярне просування по службі; проведення об'єктивних атестацій[188] тощо.

Просування по службі, у широкому його розумінні, ще називають "робити кар'єру", або добиватися успіху на службовому ґрунті, досягати відповідного положення. Характерна ознака просування по військовій службі - це її мобільність, рух уперед, відсутність сталості. У цьому відношенні кар'єра - процес, який визначається як послідовність зміни службового становища військовослужбовця.

У даному випадку військова кар'єра - свідомо обраний шлях, який реалізується військовослужбовцем через просування на посадах, через прагнення досягти наміченого ним статусу (посадового, кваліфікаційного), що забезпечує професійне і соціальне утвердження військовослужбовця у відповідності до рівня його кваліфікації. Військовослужбовець, як правило, свідомо вибирає і будує військову кар'єру у професійному плані.

Загальними принципами просування по службі військовослужбовця є те, що в умовах належної організації військової служби просування по службі має залежати від сумлінного ставлення військовослужбовця до своїх службових обов'язків, кваліфікації, від ідейної зрілості й особистих якостей, незалежно від світогляду і особистих уподобань. Військовослужбовець повинен прагнути нести службу краще, підвищувати свою кваліфікацію, тобто виконувати потрібну для себе і суспільства роботу. За таких умов його природне прагнення робити військову кар'єру сприймається суспільством прихильно.

Просування по службі, у широкому його розумінні, притаманне лише військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом. Вони, реалізовуючи конституційне право на вибір професії, обирають професію військового свідомо, прагнучи реалізувати свою мету - бути призначеним на вищу посаду, отримати вище військове звання та більш високе грошове забезпечення, тобто здійснити кар'єрне зростання. Для військовослужбовців строкової служби (за призовом), для яких проходження військової служби є виконанням конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, зазначене кар'єрне зростання не притаманне. Вони можуть бути в інтересах служби призначені на вищу посаду, отримати більш високе військове звання, тобто просунутися по службі, у вузькому його розумінні. Однак для зазначеної категорії військовослужбовців не притаманні такі "кар'єрні" елементи, як: свідомий вибір військової професії; відсутність мети і планування "військової кар'єри"; відсутність необхідного відрізку часу для реального професійного зростання тощо. Для реалізації військово-службової кар'єри у широкому розумінні, військовослужбовець за призовом має змінити свій статус - укласти контракт про проходження військової служби на посадах відповідних категорій військовослужбовців.

Для просування військовослужбовця "службовими східцями" необхідна наявність наступних умов: вакантна посада; необхідна професійна освіта; спеціалізація; досвід служби; знання Конституції та чинного законодавства України; необхідна вислуга у військовому званні та на попередній посаді, а також така нова, і, на нашу думку, необхідна в нинішній час умова, як проходження конкурсу[190;197].

Просування по службі -  це найбільший за відрізком часу стан проходження військової служби військовослужбовцем. Це є лише правом військовослужбовця, а не зобов'язання військового органу чи відповідної посадової особи. Воно здійснюється не лише з урахуванням факторів, що відносяться до його особистості. Головний принцип вирішення питання просування по службі - державний     інтерес до оптимального заміщення посад військовослужбовцем повинен мати пріоритет перед особистим інтересом військовослужбовця, який прагне зробити військову кар'єру.

Командування зобов'язане сприяти військовослужбовцю в його бажанні просуватися по службі. При вирішенні командиром питання про підвищення військовослужбовця по службі необхідно виходити з позиції його наявних ділових якостей, службових досягнень, рівня кваліфікації, професійних якостей і не вчиняти перепон військовослужбовцеві в його прагненні до службового зростання.

Право військовослужбовця на просування по службі є гарантією від протиправних дій командування. У разі наявності таких дій з боку командування військовослужбовець може оскаржити його дії до вищого командування. Предметом спору в такому випадку буде наказ командування, видання якого порушило його право на просування по службі.

У процесі просування по службі військовослужбовець проходить через різні  етапи свого кар'єрного зростання. В чинному законодавстві України кар'єрні етапи не зазначені, проте в наукових дослідженнях виділяються наступні з них:

• попередній етап, який включає в себе віковий період особи до 25 років і характеризується підготовкою до службової діяльності і вибором сфери діяльності, включаючи навчання;
• етап становлення, який включає в себе віковий період військовослужбовця до 30 років і характеризується освоєнням свого фаху, розвитком професійних навичок;
• етап просування, який протікає до 45-50 років і характеризується професійним розвитком;
• етап завершення - від 45-50 до 60 років, який полягає у підготовці до виходу на пенсію.

Найбільш продуктивною для службового зростання військовослужбовця є  стадія стабільності військової служби. Даний період характеризується зусиллями по закріпленню попередніх результатів, передбачає нове службове просування. Це - творчий період, оскільки багато психологічних та матеріальних потреб вже задоволено військовослужбовцем.

Поняття етапу кар'єри є фундаментальним для управління розвитком кар'єри в системі військової служби. Командири і начальники військових органів зобов'язані це враховувати і прагнути диференційовано працювати над проблемами кар'єрного просування військовослужбовців. Оскільки службова діяльність є не лише засобом самореалізації, але й засобом до існування, то при виборі військової професії доводиться враховувати і рівень оплати військової праці. Відносно низький рівень заробітної плати в системі військової служби призводить до відтоку найбільш підготовлених, амбіційних військових спеціалістів і, як наслідок, до ослаблення оборонного потенціалу військових формувань держави.

Успіх військової кар'єри значною мірою залежить від її планування, яке полягає у визначенні мети розвитку кар'єри та шляхів її досягнення. Шляхи реалізації мети розвитку являють собою послідовність заняття посад, на яких необхідно попрацювати, перед тим як зайняти цільову посаду, а також набір засобів, необхідних для набуття необхідної кваліфікації - навчання в академії, на курсах підвищення кваліфікації, стажування тощо. Зіставлення потенційних можливостей, здібностей і мети військовослужбовця з вимогами організації, стратегією та планами розвитку повинне виражатися у зіставленні програми професійного та посадового зростання. З метою оптимізації системи військового управління військовослужбовці мають бути включені в план (схему) їхнього кар'єрного зростання. Тобто військовослужбовець повинен бути введений до резерву кадрів з визначенням посади, на яку він може бути призначений протягом 3-5 років з часу призначення на чинну посаду.

Розвитком кар'єри називаються ті дії, які застосовує військовослужбовець з метою реалізації свого плану. Планування та управління розвитком кар'єри вимагає від військовослужбовця та органу військового управління додаткових зусиль, що включають в себе:

• створення військовослужбовцеві умов і можливостей для його професійного зростання і тим самим забезпечення більш високого рівня його життя;
• більш чітке визначення особистих професійних перспектив військовослужбовця;
• можливість цілеспрямованої підготовки, з метою підвищення ефективності своєї професійної діяльності;
• підвищення конкурентоспроможності  військовослужбовця для вступу до академії та заняття відповідної військової посади.

Основну відповідальність за планування та розвиток власної кар'єри несе військовослужбовець. Командир (начальник) виступає в якості наставника військовослужбовця. Його підтримка необхідна для успішного розвитку кар'єри, оскільки він розпоряджається ресурсами, управляє процесом організації всієї діяльності військового колективу. Відділ кадрів, служби, штаб відіграють роль консультантів і організаторів процесу розвитку кар'єри військовослужбовців. Вони прагнуть вирішити два основних завдання: сформувати зацікавленість військовослужбовців у розвиту кар'єри і надати їх інструменти для початкового управління власною кар'єрою.

Включений до кадрового резерву військовослужбовець має скласти план, в якому формується варіант професійного розвитку і посадового росту військовослужбовця. План, як правило, включає в себе етапи професійного розвитку військовослужбовця та найменування посад, на яких можуть бути проведені стажування і тимчасове виконання посадових обов'язків, а також необхідні для цього заходи щодо його професійного зростання.

Військовослужбовець повинен визначити свої професійні інтереси і методи їх реалізації, тобто посаду, яку він хотів би зайняти. При цьому необхідно порівняти внутрішні можливості військовослужбовця та його бажання зайняти певну посаду і визначити, чи є цей план реалістичний. На цьому етапі військовослужбовцю  необхідна наступна допомога: консультація і спеціальне тестування для визначення сильних і слабких сторін військовослужбовця, потенційних інтелектуальних можливостей.

Реалізація плану розвитку кар'єри залежить, насамперед, від самого військовослужбовця. Необхідно суворо виконувати весь набір засобів, що забезпечують успішну реалізацію плану:

• успішне виконання посадових обов'язків;
• демонстрація у повсякденній службовій діяльності набутих навичок, знань;
• здійснення ефективного партнерства з керівництвом, оскільки саме воно оцінює службову діяльність військовослужбовця на займаній посаді і його потенціал, приймає рішення про його просування;
• керівництво повинно знати про його здобутки, досягнення і можливості.

При плануванні військової кар'єри важливо враховувати строки перебування на посаді та у військовому званні. План військової кар'єри повинен складатися з урахуванням того, що оптимальний час перебування військовослужбовця на посаді може бути в межах 3-5 років. Після закінчення цього строку у військовослужбовця може знизитися інтерес до свого професійного розвитку, а це, у свою чергу, призводить до пониження службової активності.