Як зазначалося вище, значна, якщо не вирішальна, роль в управлінні кар'єрою належить самоорганізації військовослужбовця. Для успішного просування по службі важливу роль відіграє особиста ініціатива військовослужбовця. Знання свого інтересу, своїх здібностей і можливостей - вихідна позиція у військовій кар'єрі.

Підсумовуючи висловлене вище, можна виділити такі принципи постановки і реалізації кар'єрної мети військовослужбовця:

• привабливість обраної спеціальності, відповідність її особистим інтересам, цінностям, уявленням;
• реальність, тобто відповідність мети щодо професійного просування по військовій службі особистим здібностям і можливостям;
• послідовна постановка завдань, розбивка просування на етапи;
• прогресивність і послідовність, тобто кожна із наступних цілей повинна передбачати нарощування здібностей і можливостей;
• можливість коригування мети, оскільки в процесі просування по військовій службі можуть мінятися його мотиви;
• можливість оцінки результативності. Зіставлення отриманих результатів з поставленою метою - основа оцінки ефективності і подальшого планування кар'єрного просування.   

Просування по військовій службі є, насамперед, призначення військовослужбовця на посаду. Воно не відбувається спонтанно, а  охоплює наступні етапи: вступ на військову службу, присвоєння військового звання та призначення на військову посаду; підвищення або пониження у військовій посаді та військовому званні; призначення на рівнозначну військову посаду; відрядження до іншого військового органу або військового формування з призначенням на відповідну військову посаду.

Посада є первинним елементом будь-якого органу, організації тощо, і їй надається відповідна частина компетенції органу (організації).  Згідно з законом України "Про державну службу" посада визначається структурою і штатним розписом і є первинною структурною одиницею державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень[213]. Вчені-юристи розглядають посаду як найпростіший елемент державної адміністрації, як первинну та основну клітину її організаційної структури. Вагомий внесок у напрацювання цієї дефініції внесли такі вчені-юристи, як В.М.Манохін, Ю.М.Козлов, Ю.О.Розенбаум, І.М.Пахомов, Г.І.Петров та інші. Д.Н.Бахрах вбачає в державно-службовій посаді частину організаційної структури державного органу (організації), відокремлену та закріплену в офіційних документах (штатах, схемах посадових окладів тощо), з відповідною частиною компетенції держоргану (організації), що надається  державному службовцеві з метою її практичного здійснення. Її статус є синтезом організаційно-правового становища особи, що складається з двох частин: службової та особистої. Друга частина регламентує посадовий оклад, особисті права працівника (тривалість відпустки, право на службову квартиру, пільги тощо) [26, с.99-100].

Військові посади є найпростішими елементами, клітинками військових структур, військової служби. Вони визначаються  штатами  (штатними   розписами)   військових частин і підлягають заміщенню військовослужбовцями, тобто військовослужбовець наділяється частиною військової влади. Перелік посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями,  відповідні їм військові  звання визначаються Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо розглядати військову посаду з організаційної точки зору, то її можна уявити як певну структурну одиницю, що входить в систему військової служби. В цьому сенсі посада є незалежною від самого військовослужбовця, що її займає. Посада визначає коло завдань, які передаються військовослужбовцю від військового органу. Особа, яка займає військову посаду, в своїй діяльності повинна керуватися особливими публічними і професійними інтересами, повинна служити всьому суспільству, згідно зі складеною Військовою присягою бути вірною Українському народові. Перебуваючи на відповідній посаді, військовослужбовець має виконувати відповідні завдання, здійснювати визначені для нього функції. Призначення на відповідну військову посаду і отримання первинного військового звання є першим етапом у службовій кар'єрі військовослужбовця. З правової точки зору поняття "військова посада" можна використати для визначення порядку встановлення статусу військової посади і включення в нього елементів. У такому розумінні військова посада є центральним поняттям військової служби.

Призначення на військову посаду військовослужбовця  повинно проходити в рамках, визначених законом та відповідними положеннями, в залежності від здібностей та придатності військовослужбовця до виконання поставлених перед ним завдань. При цьому зазначимо взаємозалежність таких категорій військової служби, як "військове звання" та "військова посада", яка полягає в тому, що чим вища є військова посада в штатній ієрархії, тим вище військове звання за цією посадою.

Як правило, всі призначення на посади військовослужбовців за контрактом передбачають добровільну і взаємну згоду обох сторін військово-службових правовідносин. Згода військовослужбовця про призначення на посаду є передумовою дійсності адміністративного акту про призначення і проявляється у поданні відповідного рапорту або в усному її вираженні та підтверджується розписом у наказі про ознайомлення з ним. Зауважимо, що згода має бути отримана до призначення на посаду, а не після призначення.

Згода є юридичним фактом про призначення військовослужбовця на військову посаду. Якщо при ознайомленні під розпис з наказом про призначення на посаду немає згоди військовослужбовця, то воно може бути визнане недійсним. Таким чином, видання наказу про призначення і ознайомлення з ним військовослужбовця під розпис - це обов'язкові елементи процедури призначення військовослужбовця на військову посаду, які забезпечують юридичну стійкість і визначеність військово-службових правовідносин.

Наказ про призначення військовослужбовця на посаду набуває чинності з моменту його підписання командиром (начальником) або з дати, зазначеної в самому наказі. Таким чином, процедура призначення вважається закінченою залежно від дотримання наступних умов: наявність в наказі необхідного мінімуму відомостей; згода військовослужбовця; ознайомлення з наказом під розпис.

Ознайомлення здійснюється шляхом підпису військовослужбовцем оригіналу наказу зі зворотного його боку. Юридичне значення розпису військовослужбовця на наказі про призначення полягає у тому, що адміністративний акт про це призначення виконано повністю. Оригінал наказу про призначення залишається в діловодстві військового органу, а витяг з нього - в особистій справі військовослужбовця.

На відміну від цивільних службовців, які можуть займати посади за сумісництвом, військовослужбовець може займати лише одну військову посаду, при цьому кожній військовій посаді повинно відповідати відповідне військове звання. Допускається призначення військовослужбовця в порядку службового заміщення лише на посади, пов'язані із науково-педагогічною та науковою діяльністю. Проте у зв'язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця  може  бути  покладено  тимчасове  виконання обов'язків за іншою рівною або вищою посадою, яку він не займає:

а) вакантною (незайнятою) військовою посадою - за його згодою (тимчасове виконання посади);

б) не вакантною (зайнятою) військовою посадою - у разі тимчасової відсутності військовослужбовця, який  її  займає, або усунення військовослужбовця, який її займає, від посади (тимчасове виконання обов'язків). При цьому зазначимо, що безперервний строк тимчасового виконання  посади  не  повинен перевищувати шести місяців, а тимчасового виконання обов'язків - чотирьох місяців.

На військовослужбовця за його  згодою  може  бути покладене  виконання  обов'язків за не вакантною військовою посадою на час перебування військовослужбовця, який її займає, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Під час призначення військовослужбовців на військові посади та переміщення їх по службі чинне законодавство вимагає від відповідних командирів дотримання певних вимог. Дані вимоги висунуті самим життям і вимагають від військових начальників безумовного їх дотримання та полягають у наступному:

по-перше, військові посади повинні комплектуватися військовослужбовцями відповідної категорії з урахуванням їхнього досвіду шляхом професійного добору на конкурсній основі. Допускається передбачене штатами тимчасове заміщення окремих посад іншою категорією військовослужбовців згідно із законодавством;

по-друге, військовослужбовці повинні призначатися на посади та переміщуватися по службі за основною або спорідненою спеціальністю чи набутим досвідом, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних начальників (командирів). У разі потреби використання військовослужбовців на  посадах  за  новою спеціальністю  їх   призначенню   повинна передувати відповідна підготовка;

по-третє, призначення на військову посаду здійснюється шляхом видання адміністративного акту - наказу командира (начальника).

Не допускається призначення осіб офіцерського складу, прапорщиків  (мічманів), які перебувають у родинних стосунках (батьки, подружжя,  брати,  сестри, сини, дочки, а також брати, сестри, батьки й діти іншого з  подружжя), на посади в одну військову частину, одне з'єднання,  об'єднання  до  оперативного командування включно у разі, коли проходження ними військової служби пов'язане з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому.

Як свідчить практика, в процесі просування по військовій службі  військовослужбовець може бути призначений як на вищі, так і на рівні або на нижчі військові посади. У зв'язку з цим логічно постає питання: чи завжди просування по військовій службі є призначенням лише на вищу військову посаду? Оскільки військова служба має певні особливості щодо просування по службі військовослужбовців, то однозначно стверджувати це не можна. Як зазначалося вище, при підборі і розстановці військових кадрів превалює, насамперед, державний інтерес і державні потреби. Тому військовослужбовець може бути переміщений на рівну посаду, що може бути здійснено як з об'єктивних, так і суб'єктивних причин. З об'єктивних причин:

• у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
• у разі проведення заміни у місцевостях з установленими строками служби;
• для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи.

Суб'єктивними причинами можуть служити:

• висновки (постанова) військово-лікарської комісії;
• особисте прохання, пов'язане з сімейними обставинами;
• менший обсяг роботи, виходячи з професійних, ділових і моральних якостей військовослужбовця на підставі атестаційного висновку.

Під пониженням по службі розуміється переміщення військовослужбовця на посаду з  нижчим військовим званням, а за умови рівних звань - з меншим посадовим окладом. Призначення на нижчі посади теж може відбуватися як з об'єктивних, незалежних від волі військовослужбовця причин, так і з суб'єктивних. До об'єктивних причин можна віднести скорочення штатів або проведення організаційних заходів, у разі неможливості переміщення на рівну посаду. До суб'єктивних можна віднести: стан здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; атестаційний висновок, виходячи з професійних, ділових і моральних якостей; реалізація дисциплінарного стягнення; особисте прохання на підставі віку або сімейних обставин.