Проходженню військової служби громадянами України в цілому та просуванню по службі зокрема передує їх вступ на військову службу. Вступ на військову службу або, іншими словами, комплектування військових формувань - це встановлена державою та врегульована правовими нормами система поповнення Збройних Сил України та інших військових формувань підготовленим у військовому відношенні особовим складом. Однак не кожен громадянин може вступити на військову службу і не у кожного громадянина можуть виникнути зазначені вище суспільні правовідносини. Зазначену можливість можна реалізувати лише за умов, визначених законодавством України. Під умовами вступу на військову службу розуміються фактичні обставини, що мають юридичне значення і при наявності та дотриманні яких можуть виникнути військово-службові правовідносини. Зупинимося більш детально на них.

По-перше, згадане стосується порядку підготовки молоді до військової служби, який передбачений і в інших країнах[156] та включає в себе наступні складові: допризовну підготовку; підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей;  підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та вищі навчальні заклади, які мають військові навчальні підрозділи; військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу; фізичну підготовку;  лікувально-оздоровчу роботу; підвищення рівня освітньої підготовки; вивчення державної мови; патріотичне виховання[216].

По-друге, стосується відбору та підготовки призовників, їхньої професійної підготовки, тобто сукупність низки заходів, які здійснюються з метою поповнення Збройних Сил та інших військових формувань необхідною кількістю особового складу, моральні якості і фізичний стан якого відповідає встановленим вимогам. Крім того, законодавством встановлено ряд умов, які висуваються до громадян з метою реалізації ними свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни і під якими розуміються юридичні вимоги, що висуваються до кандидата на вступ до військової служби. Це, насамперед, громадянство України, яке набувається і припиняється у відповідності до закону [205] і яке є правовим зв'язком між фізичною особою і державою,  що  знаходить  свій  вияв  у  їх  взаємних  правах, обов'язках та відповідальності.

При вступі на військову службу не допускається встановлення певних обмежень або переваг в залежності від мови, раси, національності, походження, майнового чи посадового становища, переконань, ставлення до релігії. Рівне право доступу кожному до військової служби дає змогу забезпечити в кадровому відношенні військові формування військово-навченим контингентом. Зазначений принцип відповідає світовій практиці[279]. Так, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права [152] передбачається, що кожен громадянин повинен без будь-якої дискримінації допускатися на загальних підставах до державної служби, якою і є військова служба. Однак це не означає автоматичну реалізацію  права на вступ на військову службу, а є лише юридичною можливістю, реалізація якої залежить від багатьох чинників.

По-третє, вік, який для громадян чоловічої статі в Україні законодавчо визначено у 18 років, і зумовлено тим, що з його досягненням юнаки, як правило, здобувають середню освіту, а їхній фізичний розвиток дозволяє справлятися з обов'язками військової служби. У цьому віці громадянин може самостійно здійснювати в повному обсязі свої права та обов'язки. Згідно зі ст.188 Кодексу законів про працю [106] громадянин може бути прийнятий на роботу з 16 років, а тому вік у 18 років пояснюється також специфікою службової діяльності військовослужбовця, його відповідальності за виконання покладених на нього обов'язків щодо захисту Вітчизни.

Із цього загального правила є винятки. Стосуються вони, насамперед, віку  громадян, які вступають до Вищих військових навчальних закладів (з 17 років), а також жінок, що вступають на військову службу за контрактом.

По-четверте, наявність у вступаючого на військову службу належного здоров'я. Військовослужбовцями можуть бути лише ті громадяни, які за станом свого здоров'я зможуть забезпечити виконання функцій, що покладені на військові формування, в яких планується проходження ними військової служби. Кандидат повинен відповідати фізично, інтелектуально, психічно цим вимогам, тобто бути здатним зносити тяготи військової служби.

По-п'яте, володіння державною мовою. В Україні державною мовою, тобто загальноприйнятою в державній практиці та діловодстві, визнано українську. У Збройних Силах України та інших військових формуваннях керівництво, спілкування та ведення діловодства здійснюються українською мовою. Однак ще лишаються невирішеними питання належного рівня знання та користування державною мовою певною категорією військовослужбовців. Ця проблема є гострою, і для її вирішення необхідні воля, бажання та увага як керівних органів держави, так і самих громадян.

По-шосте, наявність професійної підготовки кандидата на вступ до військової служби. Загальний курс і послідовна діяльність держави щодо формування вимог до військовослужбовців різних категорій, їхнього добору, підготовки та  раціонального використання проявляються у кадровій політиці держави щодо  військовонавчених громадян. Її суть полягає в залученні, підготовці, закріпленні та адекватному використанні на військовій службі  підготовлених у військовому відношенні спеціалістів, у створенні умов для реалізації ними свого професійного потенціалу з метою забезпечення ефективного функціонування військових формувань. Головною її метою є формування такого кадрового потенціалу, який у професійному та діловому відношенні уможливлював би забезпечення ефективного виконання завдань, що стоять перед військовими формуваннями.

Під кадровим потенціалом слід розуміти здатність військовослужбовців ефективно виконувати посадові обов'язки, що досягається шляхом професійної підготовки, набуття практичних навичок, досвіду тощо. Це ключовий фактор, який визначає ефективність діяльності військових формувань, їхніх органів управління. Його соціальною базою є весь Український народ, тобто при його формуванні здійснюється опора на все суспільство.

По-сьоме, згадане стосується способу комплектування військових формувань, яке здійснюється як шляхом (способом) призову, так і прийняттям громадян на військову службу за контрактом (на добровільній основі) через військові комісаріати, які є місцевими органами військового управління [222].

Необхідно зазначити, що до осіб, які виявили бажання служити за контрактом, крім загальних вимог, що розглянуті нами вище, висуваються вимоги щодо наявності відповідного рівня освіти, а саме: мати вищу або повну загальну середню освіту, як виняток - базову загальну середню освіту за спеціальністю, спорідненою з військовою, та уміння зберігати державну таємницю. Щодо рівня професійної підготовки, то вони повинні мати відповідну військово-облікову або споріднену їй цивільну спеціальність, переважно з досвідом роботи за вибраною спеціальністю або спорідненою їй цивільною спеціальністю. За морально-психологічними якостями кандидат повинен відповідати вимогам, які визначені відповідними інструкціями і положеннями. Всі кандидати здають нормативи з фізичної підготовки за нормами, визначеними для відповідних категорій військовослужбовців, а також в залежності від роду військ їхнього призначення. Перелік посад, які підлягають заміщенню цими особами, розробляється Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями.

На відміну від цивільної державної служби, комплектування військової служби здійснюється не одним, а двома шляхами (способами): призову та прийняття громадян на військову службу за контрактом (на добровільній основі).

Адміністративно-правове регулювання призову на військову службу громадян України здійснюється шляхом прийняття та застосування відповідних нормативно-правових актів. Норми цих актів визначають, за яких підстав між державою та її громадянами виникають правовідносини, пов'язані з вступом останніх за призовом на військову службу, та якими правами і обов'язками наділяються сторони цих відносин. Своєрідним поштовхом для їх виникнення служить відповідний указ Президента України, який публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до початку призову. Згідно з ним на військову службу призиваються громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років і які не мають права на відстрочку, громадяни  старшого  призовного  віку,  що  втратили  право  на відстрочку від призову на  військову службу, а також офіцери запасу віком до 30 років для проходження військової служби на посадах офіцерського складу. З метою забезпечення весняного та осіннього призовів Президентом України видається два таких укази на рік. Таким чином, можна зробити висновок, що згідно з цим способом вступу на військову службу військово-правові відносини між державою та її громадянами започатковуються на підставі одностороннього, імперативного волевиявлення держави. Тут не потрібна згода другої сторони, тобто громадянина, на їх встановлення. Вони виникають на підставі дії конституційного принципу щодо обов'язку громадянина захищати свою Вітчизну.

Ще однією особливістю є те, що для проведення  призову  громадян  на  строкову  військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії, задіюється значна кількість спеціалістів та організацій. У зв'язку із організацією і проведенням призову на військову службу між державою та відповідними фізичними і юридичними особами виникають правовідносини та обов'язки, а також юридична відповідальність останніх. Призовники, у тому числі й ті, які перебувають на тимчасовому обліку, зобов'язані прибути в пункт і термін, зазначені у повістці військовим комісаріатом. У разі ненадходження повістки призовники зобов'язані з'явитися до призовної дільниці у місячний термін з дня оголошення указу Президента України. Ті громадяни призовного віку, які не пройшли строкової військової служби і без законних підстав не перебувають на військовому обліку, а також які тимчасово виїхали з постійного місця проживання в іншу місцевість і не стали там на військовий облік, зобов'язані прибути до військового комісаріату за місцем проживання у семиденний строк. Керівники підприємств, установ і організацій, у тому числі навчальних закладів, зобов'язані відкликати призовників з відряджень для забезпечення своєчасного прибуття їх до призовних дільниць.

Особливістю призову є обов'язковий медичний огляд осіб, які можуть бути призваними на військову службу. За його результатами, а також за даними соціально-психологічного вивчення, психологічного та психофізіологічного обстеження, а також матеріального і соціального становища призовника та  членів  його сім'ї районна (міська) призовна  комісія  виносить  і оголошує призовникові одне з наступних рішень: