Існуючий на сьогодні змішаний принцип комплектування військових формувань, на думку ряду науковців та політиків - застарілий, "вчорашній день" підходу до вирішення питання  забезпечення безпеки держави[71,с.36]. На їхнє переконання, не можна у сучасних умовах "примусово", "по аматорському" забезпечити належний рівень боєготовності та боєздатності військових формувань, професійний рівень вояків. Лише "добровільний", спеціально підготовлений контингент, після його додаткового "доопрацювання та доведення до належного рівня" через спеціальні навчальні "тренінґи", та за умови відповідного матеріального заохочення, в змозі бути на рівні з найкращими у світі збройними силами, які показали свій вишкіл в реальних бойових умовах. Перехід на контрактну систему комплектування, на їхню думку, забезпечить більш чітку мотивацію військовослужбовців до сумлінного виконання своїх обов'язків, що сприятиме підвищенню рівня професіоналізму, докорінно змінить характер служби й атмосферу армійського життя, зміцнить військову дисципліну, поліпшить взаємини серед військовослужбовців, морально-психологічний клімат у військових колективах і врешті-решт забезпечить престижність військової служби.

Загалом прибічники військової служби за контрактом найчастіше посилаються на світову тенденцію до професіоналізації армії як в економічно розвинутих країнах, так і з низьким економічним потенціалом. Відрізняються ці армії чисельністю, обсягом фінансування тощо.

 В наукових дослідженнях, публікаціях виділяють декілька причин появи тенденції переходу до контрактного принципу комплектування. Головна з них полягає у тому, що сучасна воєнно-політична обстановка, активна миротворча діяльність міжнародних організацій та воєнно-політичних союзів щодо локалізації, деескалації та припинення воєнних конфліктів значно зменшують імовірність розв'язання світової війни. В той же час існують об'єктивні передумови для виникнення воєнних конфліктів різної інтенсивності. Такі процеси відбуваються сьогодні. Успішне вирішення завдань, які стояли перед відповідними сторонами, вдалося вирішити тим, хто мав добре підготовлені збройні формування (події в Югославії, Іраку тощо). 

На нашу думку, необхідно погодитися з науковими поглядами про те, що сучасний розвиток армії і флоту, складність зброї та бойової техніки, скорочення строків його освоєння, досвід зарубіжних армій посилюють необхідність комплектування військових посад кваліфікованими спеціалістами. І цілком логічним є переконання багатьох державних діячів, що таке комплектування може здійснюватися за рахунок вступу громадян на військову службу за контрактом [33].

У з в'язку з цим вбачається корисним поглиблене вивчення і врахування відповідного досвіду інших країн. Шляхи та способи орієнтації громадян до військової служби у кожній країні мають свої особливості. Як зазначається в наукових дослідженнях [266], система цінностей, пов'язаних із вступом громадян  на військову службу, в розвинутих країнах формувалася не стихійно. Вона була теоретично розроблена, пройшла перевірку практикою й дістала офіційне визнання. На основі цієї системи цінностей вдалося цілеспрямовано сформувати мотивацію вступу громадян на військову службу через підвищення її авторитету. Так, в США система мотивів вступу на військову службу трансформувалася цілеспрямовано. Рекрутам пропонується широкий спектр корисних у цивільному житті спеціальностей та підтримується їхнє прагнення діставати задоволення від служби. Оскільки громадяни вступають на військову службу, щоб захищати Вітчизну, тому все, що не пов'язане з військовою службою, має виконуватися цивільним персоналом. Військовим командуванням здійснюється цілеспрямований відбір військовослужбовців, які прагнуть зростати по службі, позбавляючись від тих, у кого це прагнення відсутнє.

На самому початку переходу до професійної армії в США орієнтація громадян на військову службу базувалася на впровадженні програми пільг для військовослужбовців при здобутті освіти в умовах військової служби або після звільнення з неї. Була затверджена також спеціальна програма заочного навчання військовослужбовців у цивільних навчальних закладах. Хорошим засобом військово-професійної орієнтації є реклама, яка через спеціальні служби, завдяки добре продуманій патріотичній тематиці формує у громадян позитивне ставлення до військової служби, а у суспільстві - повагу до військових[174].

Проте, незважаючи на певні переваги комплектування військових формувань військовослужбовцями за контрактом, цій системі притаманні певні недоліки. Насамперед, це стосується відсутності необхідної кількості підготовлених резервів особового складу.

З інших недоліків професійної армії можна виділити певну відокремленість, замкнутість військової організації від суспільства. Це призводить до збільшення кількості політиків і державних діячів, які не мають військового досвіду, проте наділені повноваженнями приймати визначальні рішення з військових питань. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від конкретних умов у державі та вжитих суспільством заходів щодо відкритості, "прозорості" збройних сил та воєнної політики.

Наступна проблема - це значне зростання обсягу коштів та видатків на утримання збройних сил[283,с.37]. Як свідчать розрахунки дослідників, збільшення згаданих витрат може компенсуватися за рахунок зниження витрат на підготовку військовослужбовців, підвищенням ефективності використання техніки та озброєння[78,с.60-61]. При цьому, як зазначають дослідники, необхідно враховувати такі чинники, як загальний рівень життя у державі, рівень освіти, технічний рівень та рівень оснащення збройних сил тощо.

Ще одна проблема, яку прихильники військової служби за контрактом вважають не притаманною для "професійної" служби - нестатутні стосунки між військовослужбовцями. Ілюзорність її вирішення підтверджують сьогоденні реалії в одній з "найбагатших" армій світу, якою є американська армія[57,с.52]. Як і в колишній радянській армії, ця проблема була актуальною для американської армії і вона залишається такою і нині. Перехід до нової системи комплектування збройних сил (на професійній основі) не розв'язав її. Згадані стосунки продовжують мати місце і виникають на національному (расовому) ґрунті, а також на неприязних міжособистих взаєминах, про що свідчать дані щодо збільшення кількості звільнених з військової служби за різні порушення американських військових законів. Подібна ситуація склалася і у Російській Федерації, збройні сили якої активно реформуються, у тому числі шляхом значного збільшення "контрактників",  і де має місце високий рівень злочинності і правопорушень серед зазначеної категорії військовослужбовців.

Що ж до реалій що склалися в Збройних Силах України, то одним з негативів на нинішній час є небажання потенційних "контрактників" проходити службу на посадах, що визначають боєготовність військових частин, тобто небажання проходити службу в бойових підрозділах на посадах, які потребують значних фізичних зусиль і психологічної витримки. Серед нинішніх проблем організації служби за контрактом дослідники виділяють наступні:

• недостатня якість контингенту, внаслідок відсутності ефективної методики професійно-психологічного відбору військовослужбовців-контрактників;
• нестабільність військових кадрів в умовах відсутності дійових механізмів стимулювання сумлінної служби та впливу на військовослужбовців, у яких виникло бажання дострокового звільнення з військової служби,  а також притягнення до відповідальності військовослужбовців з низькими моральними якостями;
• недостатньо опрацьований механізм професійної підготовки перед відправленням у війська, спрощеність навчального процесу, що підриває саму ідею солдата-професіонала. Неможливість реалізації свого потенціалу, відсутність перспектив для професійного та службового зростання призводять до розчарування військовослужбовців у "романтиці" військової служби і дострокового звільнення з неї;
• недостатньо опрацьована система організаційно-виховної роботи, що викликає напруженість у відносинах між військовослужбовцями, зниженню військової дисципліни[266].

Головним проблемним питанням при переході на контрактну військову службу в Україні постане, на нашу думку, питання належного матеріально-технічного забезпечення військ. Вирішення цього питання залежатиме від успішного втілення в життя та практичної реалізації короткострокових та довгострокових планів  економічного розвитку держави. Лише при належному зростанні основних показників розвитку економіки та добробуту населення можна говорити про реалізацію затверджених державних програм щодо реформування Збройних Сил та комплектування їх на контрактній основі.

Запровадження лише добровільного, контрактного принципу комплектування військової служби, тобто здійснення професіоналізації Збройних Сил України у широкому розумінні цього слова, не є оптимальним варіантом реформування Збройних Сил України[102;311,с.73-76]. І в Іспанії, і в Німеччині[286], і в Угорщині, в країнах сталої демократії[17;87] та інших країнах[88,с.69;122] передбачається змішаний принцип комплектування, тобто існування кадрового, контрактного та призовного особового складу. Позитивні риси цього принципу комплектування військових формувань, насамперед за наявності в них кадрового складу військовослужбовців, загальновідомі. Тому, з розумінням сприймаючи прийняте керівництвом держави рішення щодо запровадження добровільного (контрактного) принципу комплектування військових формувань, вважаємо за необхідне зберегти такий вид військової служби, як кадрова військова служба офіцерського складу.  

Цей вид військової служби мають проходити ті громадяни, які обирають військову професію свідомо, за внутрішнім переконанням, вступивши на навчання до вищого військового навчального закладу. Після закінчення навчання та присвоєння  їм відповідного військового звання ці військовослужбовці мають призначатися на офіцерські посади шляхом видання відповідним військовим органом адміністративного акту (наказу), тим самим юридично зафіксувавши вступ цього громадянина на кадрову військову службу офіцерського складу.

Як свідчить історичний досвід і сучасна практика, офіцери кадрової військової служби мають відчутні переваги перед офіцерами військової служби за контрактом у наступному:

• якість несення військової служби, майстерність виконання службових обов'язків, професіоналізм цієї категорії військовослужбовців, особливо на початковому етапі "військової кар'єри", значно вищі за рахунок набутої спеціальної підготовки;
• їм більшою мірою, ніж військовослужбовцям за контрактом, притаманна така якість, як відданість військовій справі[127];
• вони не обтяжені можливим впливом суб'єктивного фактора на  необхідність укладення (переукладення) контракту, про прихильне чи неприхильне ставлення до них командування;
• їм притаманна більша впевненість у собі, у вищій психологічній і фізичній готовності проходити військову службу протягом тривалого часу на будь-яких ділянках, без вагань виступити на захист своєї Вітчизни. Ці  якості, притаманні саме кадровим офіцерам, на відміну від  "контрактників", які  переслідують, насамперед особисті, матеріальні інтереси.

Перевага кадрової військової служби полягає також у тому, що цей вид служби забезпечує військовослужбовцям певну стабільність трудової зайнятості, що вважається основною соціально-правовою гарантією у зв'язку з виконанням непростих, тяжких  обов'язків військової служби. Це водночас є певним стимулом для громадян щодо їх вступу на військову службу.