• про придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до роду Збройних Сил України чи до інших військ, а також визначає дату відправлення його на військову службу;
• про тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров'я;
• про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову службу на підставах, передбачених чинним законодавством;
• про непридатність за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежену здатність у воєнний час і зарахування в запас;
• про непридатність за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.

З наведеного випливає, що започаткування військово-службових відносин між державою і громадянами, які вступають на військову службу за призовом, залежить від настання певних юридичних фактів. Одні з них можуть бути викликані подією, інші - дією як громадянина, так і держави. Так, підстави для відстрочки є правом громадянина для її отримання і, водночас, обов'язком держави її надати. У випадку порушення цих правовідносин громадянин вправі захистити порушені права як в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до відповідного вищого органу, так і в суді.

Зазначимо, що відстрочка від призову - це відповідальний і складний процес. Він вимагає від посадових осіб відповідних державних органів як чіткого, глибокого і всебічного знання правових норм чинного законодавства, що регулюють вирішення згаданого питання, так і наявного життєвого досвіду, морально-етичної стійкості, чіткого дотримання законності. Лише наявні законні підстави для звільнення чи надання відстрочки від призову повинні слугувати для таких осіб орієнтиром для вироблення та прийняття відповідного рішення. У випадку недотримання цих вимог посадова особа ставить себе під загрозу застосування щодо неї компетентними органами відповідного заходу та несення відповідальності за тим чи іншим нормативно-правовим актом.

Після прибуття у військову частину призовники наказом командира зараховуються до списків особового складу, призначаються на відповідні посади і направляються в навчальні підрозділи, де проходять навчальну військову підготовку і складають Військову присягу. Зазначений наказ є юридичним актом, що закріплює момент виникнення військово-службових правовідносин між їх суб'єктами та встановлення правового статусу військовослужбовця. Проте незважаючи на факт юридичного закріплення за громадянином статусу військовослужбовця і виникнення військово-службових відносин, він, на відміну від державного службовця, залишається так званим "не повністю дієздатним" військовослужбовцем. До прийняття ним Військової присяги за ним не  закріплюється зброя; його не можна направляти для несення військової служби, крім внутрішньої служби у навчальному підрозділі; він не є спеціальним суб'єктом юридичної відповідальності за військові правопорушення; він має обмежені службові права і обов'язки. Всі окреслені нами ознаки доповнюють особливості військової служби.

Для виникнення та розвитку будь-яких правовідносин (у тому числі і добровільного проходження військової служби) необхідними є декілька передумов, а саме: наявність норм права, які встановлюють можливість певної поведінки осіб; правосуб'єктність осіб на володіння правами та обов'язками; юридичні факти, тобто факти реальної дійсності, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну, припинення юридичних відносин [123, с.50].

Юридичні факти, що викликають виникнення суб'єктивних прав, мають самостійне значення серед юридично значущих обставин, оскільки вони, по-перше, виступають засобом переводу правосуб'єктності особи в його суб'єктивне право, а по-друге, є необхідною ланкою в переході від державного нормативного регулювання суспільних відносин до індивідуального регулювання [27, с.32].

Укладення контракту про добровільний вступ на військову службу, як і видання відповідного указу Президента України про призов на військову службу, є тим юридичним фактом, з яким і пов'язано виникнення, розвиток та припинення військово-службових правовідносин. Сторонами укладення контракту є громадяни України та держава, від імені якого діє центральний орган виконавчої влади, у підпорядкуванні якого функціонує відповідне військове формування в особі командира військової частини чи начальника відповідного військового органу. При цьому слід зазначити, що ініціатива про укладення контракту може надходити з боку обох сторін.

Порівняно зі вступом громадян на цивільну державну службу, їхній вступ на військову службу за контрактом має певні особливості. Для громадян  запроваджено певні обмеження за статевою ознакою, а також встановлено ряд додаткових умов щодо їх вступу на військову службу. Кандидатами із числа жінок, як правило, мають бути незаміжні, бездітні та дружини військовослужбовців, окрім тих, які мають дітей дошкільного віку, придатні  за  станом  здоров'я  до  військової служби,  з освітою не нижче середньої,  морально стійкі,  позитивно показали себе за місцем роботи чи навчання, віком від 19 до 30 років включно, а також військовозобов'язані у віці не старше 30 років,  які добре володіють військовою спеціальністю,  морально стійкі, позитивно показали себе на виробництві, навчанні та відповідають необхідним вимогам щодо служби у відповідних видах Збройних Сил України. При цьому до кандидатів, які відбираються для "режимних" військових частин (Служби безпеки, Державної прикордонної служби тощо), передбачено додаткові вимоги, зазначені у відповідній Інструкції[90].

Існують різні класифікації контрактів. У нашому дослідженні їх класифікацію здійснимо в залежності від категорії військовослужбовців, на посади яких претендують кандидати, та від правового статусу претендентів. Так, відбір кандидатів на військову службу солдатів і матросів, сержантів і старшин за контрактом може здійснюватися:

а) безпосередньо з військовослужбовців строкової служби рядового, сержантського і старшинського складу,  які прослужили на строковій військовій службі не менше одного року і мають відповідну професійну підготовку за фахом;

б) з військовозобов'язаних та жінок, які не мають військових звань офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, з відповідною спеціальною  підготовкою,  після  закінчення  спеціальних  курсів, віком  від  19  до  30  років. 

На військову службу прапорщиків і мічманів можуть бути укладені контракти:

а) з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу, які  прослужили на строковій військовій службі не менше одного року;

б) з військовозобов'язаними, жінками з відповідною освітою та спеціальною   підготовкою,   які не мають військових звань офіцерського складу,  після закінчення спеціальних  курсів,  віком від 19 до 30 років.

В науковій літературі існують різні класифікації контрактів про проходження військової служби. Досліджуючи контракт як одну із підстав для вступу на військову службу, Макухіна В.М. пропонує наступну класифікацію:

• за складом військовослужбовців;
• залежно від сфери застосування (виду військового формування);
• за строком;
• за статтю військовослужбовця;
• залежно від умов контракту; за формою контракту;
• за правовим статусом громадянина на момент укладення контракту [142].

На відміну від України в багатьох країнах види контрактів визначаються на законодавчому рівні. Так, в Російській Федерації визначені наступні види контрактів про проходження військової служби:

• про проходження військової служби в кадрах Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, органів зовнішньої розвідки чи федеральних органів державної безпеки;
• про проходження військової служби в кадрах конкретної частини;
• про проходження військової служби на конкретній посаді в конкретній військовій частині[108,с. 16-21].

Відбір кандидатів на військову службу за контрактом з числа військовослужбовців строкової військової служби здійснюється безпосередньо у військових частинах, а із числа військовозобов'язаних та жінок - військовими комісаріатами, на підставі заявок військових частин, і безпосередньо командирами військових частин. У заявках   зазначаються   умовне   найменування   та   пункт дислокації  військової частини,  військово-облікова спеціальність, посада,  на яку  необхідно відібрати кандидата для проходження військової  служби за контрактом,  та оклад грошового забезпечення за посадою. Якщо посада, на яку потрібно відібрати кандидата, пов'язана з роботою  з  документами, що містять державну таємницю, то в заявці вказується форма допуску і вимоги до кандидата[196].

Громадяни, які бажають бути прийнятими на військову службу за   контрактом, подають відповідну заяву  у  районний  (міський) військовий  комісаріат за місцем перебування на військовому обліку або у військову частину, де бажають служити. Вона має бути розглянута протягом одного місяця і по ній повинно бути прийнято відповідне рішення.

Процес проведення професійного відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом здійснюється шляхом вивчення особистих якостей, перевірки фізичної підготовленості, проведення професійно-психологічного відбору та організації медичного огляду. Кандидати, які відповідають вимогам  проходження військової  служби за контрактом, з оформленими особовими справами та  приписами  направляються  військовим  комісаріатом у військову частину. У разі необхідності командир військової частини забезпечує військовослужбовців документами для проїзду  членів  їх сімей до нового місця служби та перевезення особистих речей[224]. Після прибуття до місця проходження служби військовозобов'язані  і  жінки,  які  виявили  бажання вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби. Остаточне рішення щодо укладення  контракту  приймається командирами військових частин з урахуванням висновків атестаційних комісій військових частин. Це означає, що при формальній рівності сторін, що укладають контракт, обопільному їхньому волевиявленню, вирішальне значення набуває все-таки рішення представника держави. 

Прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу запасу здійснюється аналогічно щодо попередньої категорії осіб. 

Наступною особливістю військової служби, пов'язану зі вступом до неї, є те, що, на відміну від цивільної державної служби, для якої, як правило, не здійснюється спеціальна підготовка кадрів (за окремим виключенням спеціальної державної служби), для військової служби підготовка військових кадрів здійснюється у спеціальних (військових і цивільних) навчальних закладах. На військову службу за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, приймаються призовники віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, яким 17 років виповнюється у рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання навчатися. При цьому військовослужбовці жіночої статі приймаються на навчання лише за умови, що вони прослужили на військовій службі не менше року, не мають офіцерських звань та перебувають у віці від 19 до 23 років [91;92].