• закінчення встановленого для військовослужбовців строкової військової служби строку служби;
• досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
• закінчення строку укладеного контракту;
• наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
• наявність обвинувального вироку суду, що набув законної сили.

Командири (начальники) не мають права приймати рішення на свій розсуд щодо військовослужбовців, які підлягають звільненню з військової служби за зазначених вище підстав. Вони зобов'язані звільнити цих військовослужбовців з військової служби. З метою забезпечення  правового визначення в цих випадках в наказі про звільнення з військової служби вказується точна дата припинення військово-службових відносин, якою є дата виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Продовження строку перебування на військовій службі для військовослужбовців згідно з номенклатурою посад, які досягли встановленого законодавством  граничного віку перебування на ній, допускається рішенням відповідного командира (начальника) відповідної військової частини (органу) на строк до п'яти років. Тобто сторони повинні домовитися про те, на який строк, від одного до п'яти років, укладати новий контракт. Ініціатива про продовження строку перебування на військовій службі може виходити як від командира (начальника), так і від самого військовослужбовця, який досяг граничного віку перебування на військовій службі. Якщо такому військовослужбовцю відмовлено у продовжені строку перебування на військовій службі або військовослужбовець сам не бажає цього, він підлягає звільненню у запас за вислугою років з оформленням військової пенсії.

У випадку закінчення дії строку контракту, який був укладений військовослужбовцем, новий контракт  може бути укладений за згодою сторін  не  пізніш ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту і набуває чинності  після  дня закінчення дії попереднього контракту. Тривалість дії останнього контракту визначається строком, який залишився до досягнення військовослужбовцем  граничного  віку перебування  на  військовій  службі,  або  строком,  на  який його залишено на військовій службі понад граничний вік.

Під припиненням військово-службових відносин з ініціативи командування розуміється звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з чинним законодавством за рішенням, тобто виявом волі відповідного командира (начальника). Такими підставами можуть бути:

• висновок (постанова) військово-лікарської комісії про обмежену придатність до військової служби;
• неможливість використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
• службова невідповідність військовослужбовця, згідно з рішенням атестаційної комісії;
• систематичне невиконання військовослужбовцем умов контракту.

При звільненні військовослужбовців за зазначеними підставами командування має широкі можливості для прийняття рішення щодо їх використання на інших посадах з меншим обсягом роботи, на іншій посаді, в іншій частині тощо, і не обов'язково їх звільняти (за виключенням останньої підстави). Рішення про звільнення військовослужбовців з військової служби повинно бути доведене до їхнього відома, як правило, не пізніше ніж за два місяці перед поданням до звільнення. З ними безпосередні та інші прямі начальники повинні провести особисті бесіди, в яких необхідно з'ясувати ставлення військовослужбовців до факту їхнього звільнення зі служби. До військовослужбовців повинні донести статті положення, за якими їх планують звільнити, а також порядок звільнення відповідних категорій військовослужбовців з військової служби. З'ясувати невирішені питання щодо них і прийняти особисті прохання та звернення.

Під припиненням військово-службових відносин з ініціативи військовослужбовця, мається на увазі  його звільнення з військової служби за власним бажанням при наявності підстав, визначених законодавством. Ними можуть бути:

• сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
• систематичне невиконання умов контракту командуванням.

Звільнення з військової служби здійснюється за визначеною законодавством процедурою[218;247]. Як правило, їх звільнення відбувається з тих частин, в яких військовослужбовці проходили військову службу. Однак в окремих випадках, передбачених чинним законодавством, може бути задіяний і інший порядок.

Чинність контракту про проходження військової служби (навчання), однією із сторін якого є курсант чи слухач, припиняється в  день закінчення його строку, а також  достроково у день,  який  зазначено  в  наказі  про  виключення курсанта (слухача)  із  списків  вищого  військового  навчального  закладу, підрозділу, в разі дострокового розірвання контракту. Також достроково припиняється дія контракту у випадку його смерті (загибелі), а також визнання його  судом  безвісно  відсутнім  або  оголошення померлим.

Про дату і підставу припинення чинності контракту зазначається в наказі начальника вищого військового навчального закладу, ректора   вищого навчального  закладу  про  виключення курсанта (слухача) із  списків  навчального закладу та робиться відповідний запис у примірнику  контракту,  який зберігається в особовій справі. Припинення чинності  контракту  тягне  припинення   виконання обов'язків, передбачених його умовами.

Військовослужбовці можуть звільнятися з військової служби і до закінчення встановлених строків служби - достроково на підставах, передбачених у чинному законодавстві та згідно з відповідним указом Президента України [217]. Для офіцерів дострокове звільнення здійснюється відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин [220].

Дострокове розірвання (припинення) контракту є підставою для звільнення з військової служби курсантів вищих військових навчальних закладів та підрозділів. Причинами дострокового розірвання (припинення)  контракту можуть бути:

• недисциплінованість;
• небажання продовжувати навчання;
• відмова від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання;
• стан здоров'я за висновком (постановою) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби (навчання);
• сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
• набуття чинності обвинувальним вироком суду;
• систематичне невиконання умов контракту як з боку начальника вищого військового навчального закладу (підрозділу), так і з боку курсанта (слухача).

Курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів, підрозділів (за винятком тих, які відраховані за станом здоров'я, за сімейними обставинами та у зв'язку із засудженням до позбавлення волі), якщо вони не вислужили встановленого строку військової служби, направляються до військових частин для її подальшого проходження. До строку військової служби їм зараховується:

• тривалість такої  служби  до  вступу  у вищий військовий навчальний заклад, підрозділ;
• тривалість військової служби за контрактом до вступу у вищий військовий навчальний заклад, підрозділ з розрахунку два місяці військової  служби  за  контрактом  за   один  місяць  строкової військової служби;
• тривалість військової   служби  під  час  навчання  у  вищому військовому  навчальному  закладі,  підрозділі  з  розрахунку  два місяці  служби (навчання) у зазначених навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.

У зазначеному випадку військово-службові відносини між їхніми суб'єктами  не припиняються, а наповнюються новим змістом. Вони змінюються на правові відносини на підставі закону, тобто імперативу, і мають відмінні від попередніх відносин права і обов'язки. Припиняються зазначені відносини на тих же підставах, що передбачені законом для військовослужбовців за призовом. 

З особами, які не досягли віку у 18 років, а також курсантами з числа військовослужбовців, які проходили військову службу за контрактом та слухачами, відрахованими з вищих військових навчальних закладів (підрозділів), військово-службові відносини припиняються, і вони звільняються з військової служби.

У разі припинення чинності контракту у примірнику, що зберігається в особовій справі, робиться запис про підставу і дату припинення його дії.

При достроковому розірванні контракту з ініціативи військовослужбовця внаслідок систематичного невиконання умов контракту командуванням, це питання може бути вирішене за згодою сторін, а в разі відсутності такої згоди воно може бути вирішене за рішенням спеціальних комісій, які утворюються вищим командуванням. Але законодавством не визначено форми, за якою буде формалізовано досягнуту згоду сторін. Така згода може бути виражена як в усній, так і в письмовій формі. Більш доцільною є письмова форма, оскільки вона є достовірним фактом досягнення згоди сторін. Вона може бути як письмове доповнення до контракту, свого роду гарантійним зобов'язанням командування щодо недопущення відхилень від вимог контракту.

Необхідно умовою дострокового розірвання контракту є попередження однією стороною іншої не пізніш ніж за місяць про свій намір (винятки складають: розірвання контракту у зв'язку з набуттям чинності обвинувального вироку суду та академічна неуспішність і недисциплінованість курсанта або слухача). З цією метою військовослужбовець по команді подає рапорт, в якому викладає причини дострокового розірвання контракту. Військовослужбовець може оскаржити прийняте рішення про дострокове розірвання контракту з ним у порядку, встановленому законодавством, при цьому оскарження не припиняє виконання наказу. В разі прийняття рішення про незаконність дострокового розірвання контракту він поновлюється на посаді, яку займав раніше, або на рівній посаді. Йому виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Зазначена вище дія правових норм не є раціональною, оскільки в неї закладено затратні норми (грошова компенсація). Крім того, ці норми не відповідають вимогам часу, оскільки, згідно із сучасними, загально прийнятними нормами, розгляд вірогідного порушення прав має здійснюватися з одночасним призупиненням дії акту, який оскаржується. Їхня дія зачіпає не лише ту особу, яка оскаржує відповідний акт військового органу, а й іншу, яка може бути призначеною на посаду свого попередника і за рішенням вищого органу чи суду може бути змушена її залишити. Це завдає моральних збитків як особі, яку попередньо звільнили, так іншим особам, її близьким і рідним. На нашу думку зазначені норми були б законодавцем вилучені за умови регулювання згаданих відносин не підзаконним актом, а законом.