Держава здійснює захист найбільш соціально вразливої категорії військовослужбовців, якими є жінки. Не допускається звільнення з військової служби вагітних  жінок  і  таких, які  мають дітей віком до трьох років,  одиноких матерів з дитиною віком   до   чотирнадцяти   років   або   дитиною-інвалідом, крім випадків невиконання ними умов контракту. У разі повної ліквідації військової частини або проведення організаційних заходів їм, за рішенням старшого командира, надаються посади у своїх або в інших військових частинах. Військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в разі проведення організаційних заходів, внаслідок чого їх посади підлягають скороченню і немає можливості перемістити таких жінок на вакантні посади, до закінчення відпустки по догляду за дитиною утримуються поза штатом частини, після чого вони звільняються з військової  служби у  зв'язку  зі  скороченням  штатів.

З метою недопущення упередженого підходу до питання звільнення  військовослужбовців з військової служби у зв'язку із службовою невідповідністю цій процедурі повинно передувати надання об'єктивної оцінки їхнім професійним,  діловим та моральним якостям, а також всебічне вивчення вчинених  ними правопорушень та результатів застосування до них виховних заходів і заходів  дисциплінарного впливу.

 У випадку звільнення військовослужбовців за службовою необхідністю або у зв'язку з систематичним невиконанням ними умов контракту ними відшкодовується вартість виданого їм речового майна у сумі, що обчислюється пропорційно до часу,  який  залишився  до  закінчення  строку служби (строку користування ним).

Підставою для звільнення з військової служби зазначених вище осіб за службовою невідповідністю є також застосування судом, відповідно до  Закону   України   "Про   боротьбу   з   корупцією", адміністративного стягнення, що передбачає звільнення з посади  чи  інше  усунення  від  виконання функцій держави [198].

Не підлягають звільненню з військової служби до прийняття остаточного рішення у справі особи офіцерського  складу,  прапорщики  (мічмани), стосовно яких здійснюється дізнання, досудове слідство або кримінальна справа розглядається судом. Проте ця норма не передбачена чинними законами у воєнній сфері, а тому цим самим порушуються вимоги статті 43 Конституції України щодо права громадян на вільне працевлаштування та вільну згоду її виконання[121]. Крім того, у зв'язку з тривалими строками проведення розслідувань, на утримання таких військовослужбовців витрачаються значні кошти, це при тому, що ці військовослужбовці своїх функціональних обов'язків не виконують, а бажають звільнитися зі служби. Нерідко такі військовослужбовці мають право на отримання пенсії або визнаються непридатними за станом здоров'я до військової служби. На нашу думку, тримати на службі таких військовослужбовців доцільно лише за умови їхнього заперечення про звільнення їх за службовою невідповідністю або якщо це викликане інтересами слідства.

Військовослужбовці, перед звільненням з військової служби, повинні пройти огляд військово-лікарських комісій, за винятком звільнення за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним  невиконанням  умов контракту військовослужбовцем та у зв'язку із засудженням до позбавлення  волі чи  обмеження волі за вироком суду, що набув чинності.  Зазначену процедуру необхідно здійснювати для фіксації стану здоров'я військовослужбовця та визначення ступеня його втрати на момент звільнення; для встановлення залежності ступеня втрати здоров'я військовослужбовця від умов проходження військової служби, а також для визначення наявності підстав для виплати страхової суми і, в разі необхідності, встановлення інвалідності та надання консультації з метою подальшого застосування необхідних лікувальних заходів. 

Військовослужбовці, які проходили військову службу за контрактом і померли, загинули або визнані судом безвісно відсутніми чи оголошені померлими, а також особи, позбавлені військового  звання,  виключаються  зі списків особового складу, зі списків прапорщиків (мічманів) та офіцерського складу Збройних Сил України в порядку, визначеному Міністром оборони України та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є військові формування, утворені згідно з законом.

В інтересах забезпечення національної безпеки, на нашу думку, є необхідність  формалізації таких підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби, як припинення перебування у громадянстві України та набуття подвійного громадянства або громадянства іншої держави. Не передбачена також така підстава для дострокового розірвання контракту, як прийняття на військову службу з порушенням встановленого порядку. Це можуть бути факти прийняття на військову службу осіб, які перебувають між собою в близькій спорідненості чи свояцтві, якщо їх служба пов'язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому; подання особою неправдивих або приховання певних відомостей про себе чи своїх родичів, наявність яких перешкоджають  укладенню контракту з цією особою (перебування на посаді, пов'язаної з допуском до державних секретів чи до матеріальних цінностей тощо).

Заслуговує на увагу законодавця і така мотивація для звільнення військовослужбовця з військової служби, яка передбачена у Положенні Російської Федерації про проходження військової служби, як "відмова у допуску до державної таємниці", за умови неможливості призначення його на іншу посаду та відсутності інших підстав для звільнення[195].

Конституція України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.  Однак при внесені змін до чинних законів та прийнятті нових положень про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців зазначені вище конституційні права громадян, які проходять військову службу, були безпідставно обмежені. Так, передбачені Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу"[218] норми, якими регулюється питання звільнення військовослужбовців з військової служби за власним бажанням, застосовуються лише до офіцерів, які проходять кадрову службу. Звуження конституційного права військовослужбовця є свого роду кроком назад, у минуле до тих часів, коли військовослужбовці, що помилялися у виборі своєї професії, були вимушені вдаватися до відповідних правопорушень, з метою сприяти цим своєму звільненню з військової служби. А тому, на наш погляд, є доцільним внесення відповідних змін до чинного законодавства, що надавало б військовослужбовцеві можливість розірвання контракту за власним бажанням з відшкодуванням завданих ним  військовій частині затрат.

Чинним законодавством України не регламентується такий механізм припинення військово-службових правовідносин, який існує в багатьох країнах, насамперед в Російській Федерації, як призупинення військової служби. Проходження військової служби військовослужбовцем могло б призупинятися на певний період з метою здійснення ним певних повноважень у відповідності до чинного законодавства. Це могло б бути постійне виконання обов'язків у представницьких органах чи переведення на виборну державну посаду, або ж направлення за згодою військовослужбовця з державного органу в іншу організацію тощо.

Призупинення проходження військової служби у випадках, зазначених вище, і поновлення на військовій службі могли б бути оформлені  відповідними адміністративними актами державних органів або посадових осіб, які мають повноваження зараховувати та звільняти військовослужбовців з військової служби на підставі рапортів військовослужбовців і документів, які підтверджують наявність підстав для цього. Після закінчення періоду призупинення військової служби військовослужбовці могли б продовжити військову службу на рівній посаді або звільнитися з неї.

Припинення військово-службових правовідносин, як і їх встановлення,  здійснюється шляхом їх юридичного оформлення. Під ним розуміється нормативно визначений порядок звільнення військовослужбовців з військової служби. Процедура звільнення регламентується приписами законодавства у військовій сфері. Адміністративним актом про звільнення з військової  служби є наказ командира (начальника), якому чинним законодавством надано право укладати контракти. Він видається в письмовій формі і має бути обґрунтованим. У ньому зазначається термін, протягом якого військовослужбовець повинен здати посаду. Якщо військовослужбовець є посадовою або матеріально відповідальною особою, то наказом командира (начальника) утворюється комісія, яка у визначені чинним законодавством строки складає приймально-здавальний акт, в якому фіксується фактичний стан справ, що належать до повноважень за цією посадою.

Адміністративний акт про звільнення з військової служби набуває чинності з моменту його підписання командиром (начальником). Закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу. З цієї дати військовослужбовець втрачає право на грошове і матеріальне забезпечення.