Місця громадського значення обмежені відомими просторовими межами. До них належать вулиці, проспекти, площі, вокзали, стадіони, базари, магазини, видовищні заклади і т.п. "Общественный порядок,  - писав Ю.М. Козлов, - установленный государством порядок поведения в общественных местах, т.е. на улицах,  площадях, в парках, на стадионах, во время уличных шествий, демонстраций и т.п." [144. - с.197]. Для громадських місць характерна певна концентрація людей, непов'язаних один з одним сімейними, трудовими, дружніми відносинами і, як правило, не знаючих один одного. Така концентрація називається у соціальних психологів (Г.Тард, Г.Лебон, Д.Майерс) масою або натовпом нічим не пов'язаних один з одним людей, які складають "якусь єдність" з притаманною натовпу імпульсивністю, нетерпимістю та, за певних обставин, зі схильністю до насилля [169. - с.370]. Якщо в сім'ї людина знаходиться в постійному щоденному спілкуванні з близькими і рідними людьми, на роботі пов'язана з колегами трудовою корпоративністю і навіть дружбою, то на стадіоні під час футбольного матчу чи в багаточасовій черзі на вулиці вона опиняється в потоці якісно іншого існування, яке створює ситуація нездатності володіти собою та виникнення різних ексцесів. Тому дуже важливо, щоб у громадських місцях поведінка громадян відповідала вимогам закону та етики. Запізнення державного службовця на роботу складає дисциплінарний проступок і не відноситься до порушень громадського порядку. Образливі викрики даного службовця на стадіоні під час футбольного матчу на адресу судді порушують громадський порядок. Тому для держави дуже важливо "розмістити" людей в громадських місцях у відповідності з тим статусом, який визначають для них норми моралі та права, в тому числі норми поліцейського права, що містяться в Кодексі про адміністративні правопорушення, Законі про міліцію, Правилах дорожнього руху і т.д. "Розмістити" означає визначити поведінку громадян в громадських місцях таким чином, щоб кожний з них, з одного боку, вибирав правомірну лінію поведінки, а з іншого - почував би себе в безпеці та мирі, міг в спокійній обстановці користуватися суб'єктивними правами і свободами. Специфіка деяких із таких прав, як право на свободу та особисту недоторканність, право вільного пересування, право на мітинги і демонстрації, полягає в тому що вони реалізуються переважно в місцях, які мають громадське значення.

В свою чергу громадські місця мають різне призначення, різне розташування та різний термін використання. Тобто, за призначенням громадські місця можуть використовувати для проведення громадсько-політичних та культурно-масових заходів, а також для проведення спортивних заходів. Однак така градація не повинна бути жорсткою, тому що різні за призначенням заходи можуть проводитись в одному й тому самому місці, але в різний час. Наприклад, на стадіоні можуть проводитись і спортивні заходи, і культурно-масові, і, навіть, громадсько-політичні. Тому слушною є класифікація за терміном використання громадських місць - це громадські місця постійного використання (вулиці, площі, майдани, сквери), громадські місця тимчасового використання (пляж, театр, кінотеатр), громадські місця одноразового використання (проведення свята обжинок у полі, гра "Зірниця" на лісистій місцевості, літня сцена).

При проведенні всіх цих заходів у різних місцях необхідний порядок, який забезпечується, в першу чергу, організаторами. Інакше кажучи, громадський порядок - це мирний порядок в громадських місцях, який охороняється наглядовими (поліцейськими) органами виконавчої влади, які не допускають насилля одних громадян над іншими. До таких органів відносяться: міліція громадської безпеки, пожежний нагляд, санітарно-епідеміологічна служба і т.п. Особливе місце серед структур, які здійснюють охорону громадського порядку, займає міліція, правовий статус якої регулюється Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року.

Для громадського порядку характерно правильне і раціональне розташування речей в громадських місцях. Такі місця повинні бути упорядженні та зручні для громадян, забезпечувати не тільки безпеку, але й відносний комфорт. Упорядженість являє собою раціональну забудову та обладнання громадських місць з урахуванням безпеки громадян, збереження державного і приватного майна, надання території естетичного вигляду [50. - с.16]. Упорядженням також певною мірою займаються органи, які здійснюють охорону громадського порядку. Так, ДАІ не тільки здійснює нагляд за рухом транспорту, але й вживає заходів до покращання утримання доріг, дає висновки відносно проектів дорожніх споруд.

Упорядження - одна з суттєвих ознак громадського порядку. Раціональне планування будинків і подвір'їв, освітлення під'їздів у вечірній та нічний час, утримання в чистоті та охайності вокзалів, пляжів та інших громадських місць має пряме відношення до громадського порядку, підвищує рівень громадської безпеки, сприяє збереженню майна.

Слід далі звернути увагу на те, що громадський порядок пов'язується з діяльністю наглядових органів виконавчої влади. Але в не меншій мірі він створюється правомірною поведінкою самих громадян в громадських місцях. Моральна і правомірна поведінка або, як говорили в давнину, "благочиння" може бути охарактеризована як поведінка, за якої забезпечується взаємне поважне ставлення громадян один до одного, їхнє бережливе ставлення до майна всіх форм власності. Як справедливо зазначає І. І. Веремєєнко, правомірна поведінка створює стан громадського спокою [84. - с.10], а теоретик права В.К.Бабаєв слушно вказує на те, що правомірна поведінка складає суть правопорядку [182. - с.429].

Проте правомірна поведінка повинна поєднуватись з моральною. Громадянин, знаходячись в громадському транспорті, на стадіоні під час матчу, в черзі за продуктами харчування повинен вести себе не тільки правильно, з точки зору норм права, але також коректно і ввічливо, тобто дотримуючись норм моралі. Порушення як правових, так і моральних норм в громадських місцях в однаковій мірі торкається інтересів і права інших громадян, негативно відбивається на їхньому самопочутті, здоров'ї та настрої, вносить дисгармонію в громадський порядок.

Наслідком викладеного є фіксація ще однієї важливої ознаки громадського порядку - його нормативного регулювання, що включає реалізацію правових і моральних норм.

Право регулює найважливіші суспільні відносини в сфері громадського порядку: між громадянами, а також між ними і наглядовими органами. При цьому основний тягар в урегулюванні відносин і встановленні правового статусу в сфері громадського порядку падає на норми кримінального та адміністративного права. Найбільш небезпечні посягання на громадський порядок і громадську безпеку закон розглядає як злочин і карає винуватих осіб у відповідності з Кримінальним кодексом України. Менш небезпечні - кваліфікуються як адміністративні порушення, за  які  Кодексом  України  про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність. Без норм кримінального та адміністративного права неможливо забезпечити порядок в громадських місцях. Проте в сфері громадського порядку є відносини, які можуть бути урегульовані тільки нормами моралі. Право не може завадити людям бути грубими, черствими по відношенню до старших. Основним типом норм в реґламентації цих відносин в сфері громадського порядку залишаються християнські заповіді: "шануй старших, не убий, не укради…"

Дотримання громадянами моральних норм надає громадському порядку ознак стабільності та міцності. В самому слові "порядок" змістовна частина спрямована на дещо міцне і непорушне. Висловлюючись фігурально, "громадський порядок" має не тільки стовбур і гілки стовбура, але й свою невидиму систему коренів, під якою слід, на нашу думку, розуміти психолого-правову побудову людей, їх позитивні правові почуття, що утворюють стабільність в громадських відносинах. Подібне трактування поняття громадського порядку підводить до розуміння його як морально-правового стану суспільства, необхідного як окремому громадянину, так і державі. Громадянин хоче бути твердо впевненим, що існуючі правові відносини міцні та встановлені на тривалий час, що в умовах стабільності він може вільно користуватися своїми правами і будувати плани на майбутнє.

Зрештою, і держава зацікавлена в міцному (стабільному) громадському порядкові: тільки на його основі вона може ефективно здійснювати управління економікою, соціальним забезпеченням, фінансами, народною освітою, обороною і т.п. Стабільність - суттєва ознака громадського порядку. Тому можна погодитись з тими вченими, які розглядають громадський порядок як певний підсумок правового регулювання [63. - с.48; 240. - с.38].

Зважаючи на визначені елементи громадського порядку розглянемо форми прояву громадського порядку. Громадський порядок - багатогранна категорія. На цю властивість громадського порядку вказували щеполіцеїсти ХVIII - XIX століть, виділяючи різні види "поліції": громадської безпеки, моралі, медичну, санітарну, продовольчу і т.п.

Дійсно, громадський порядок, будучи цілісним соціальним утворенням, виступає в реальному житті в різних правових формах, що зумовлює його охорону відповідними органами виконавчої влади.

В першу чергу, громадський порядок проявляється в формі протикримінальної безпеки. Дана громадська безпека базується на активних діях громадян і діяльності міліції по припиненню таких правопорушень та злочинних діянь, як дрібне та злісне хуліганство, угон автомобілів, дрібні крадіжки в громадських місцях, пошкодження телефонів-автоматів, доведення неповнолітнього до стану сп'яніння. Такі дії є, як правило, антисуспільними, які посягають як на громадський порядок, так і на суб'єктивні права громадян. Працівники патрульно-постової служби надають першу допомогу потерпілим від злочинів, використовують для наведення порядку в громадських місцях медичні заклади (до недавнього часу використовували медичні витверезники, але на даний час вони підпали під юрисдикцію Міністерства охорони здоров'я) та ізолятори тимчасового утримання.

Однією з найважливіших форм громадського порядку є безпека дорожнього руху. В сучасному урбанізованому світі з його зростаючим темпом розвитку автомобільного транспорту і дорожнього будівництва різко збільшилась загроза загибелі людей в громадських місцях (проспекти, площі, вулиці) в результаті дорожньо-транспортних пригод. Тому особливо актуальною стає проблема адміністративного нагляду за дорожнім рухом в громадських місцях, що має за мету дотримання як водіями транспортних засобів, так і пішоходами Правил дорожнього руху. Цей нагляд покладений на спеціальний апарат МВС - Державну автомобільну інспекцію (ДАІ).

Інша важлива форма громадського порядку - пожежна безпека в громадських місцях: кінотеатрах, стадіонах, музеях, театрах, в адміністративних спорудах і житлових будинках. З метою попередження пожеж, обмеження розповсюдження пожеж, які виникли, створення умов для евакуації людей з палаючих споруд були створені підрозділи державного пожежного нагляду в складі МВС.

Існують також інші види пожежної охорони, які створені з вищевказаною метою - це відомча пожежна охорона, добровільна пожежна охорона та сільська пожежна охорона.

Пожежна безпека здійснюється перерахованими підрозділами пожежної охорони системою заходів по попередженню та припиненню порушень правил протипожежної безпеки. Така форма громадського порядку включає також вимогу при проектуванні споруд передбачати використання внутрішніх і зовнішніх сходів та драбин, запасних виходів, перехідних балконів, які дають можливість людям, яким загрожує вогонь, вийти з приміщень.