•  прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
•  нез'явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження посади при певному захворюванні. За державними службовцями, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Підставою для розірвання службових відносин є нез'явлення на роботі протягом зазначеного строку. Вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк. Подальший чотиримісячний строк повинен обчислюватися заново. Не допускається підсумовування періодів неявки на роботу тривалістю менше чотирьох місяців. Водночас для деяких захворювань законодавством може бути встановлено більш тривалий строк збереження за службовцем посади. Зокрема, при захворюванні на туберкульоз службовець може бути звільнений з роботи, якщо неявка на роботу тривала протягом 12 місяців. За цим пунктом не можуть бути звільнені службовці, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. За ними посада зберігається до поновлення працездатності або встановлення інвалідності;
•  поновлення на роботі службовця, який раніше заміщував цю посаду. Згідно із цим пунктом службовець може бути звільнений у разі поновлення на роботі службовця, який раніше обіймав цю посаду. Важливо зазначити, що поновлення є підставою для звільнення тільки у разі, якщо воно провадиться відповідно до законодавства, а саме: а) за рішенням суду, якщо службовця звільнено без законних підстав (ст. 235 КЗпП); б) у разі встановлення факту звільнення службовця без законної підстави (у тому числі без погодження з профспілковим органом, якщо одержання такого погодження відповідно до закону є необхідним), керівник державного органу вправі за своєю ініціативою або за вимогою відповідного органу нагляду за законністю поновити службовця на роботі, звільнивши того службовця, який був прийнятий на його посаду; в) службовець, звільнений з роботи у зв'язку з незаконним засудженням, має бути поновлений на попередній роботі на підставі ст. 6 Закону України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду" [176].

Стосовно цього випадку вважаємо за неможливе поновлення службовця не тільки у разі ліквідації державного органу, скорочення посади, а й за наявності інших причин, які перешкоджають поновленню службовця, наприклад зайняття посади іншим службовцем, якого не може бути звільнено. У такому разі суд відмовляє у позові про поновлення на посаді, а працевлаштування здійснюється Головдержслужбою або її територіальними органами. Слід звернути увагу на те, що неприпустимо застосовувати п. 6 ст. 40 КЗпП більш широко, ніж це викладено у ньому. Це стосується і тих випадків, коли законодавством за службовцем визнається право на попередню посаду, яку він заміщував до звільнення (ст. 3 Закону "Про альтернативну (невійськову) службу"), право вимагати надання попередньої посади (ч. 1 ст. 32 Закону "Про статус народного депутата України"); право на повернення на попереднє робоче місце в порядку переводу (ч. 9 ст. 32 Закону "Про статус народного депутата України"). Тим більше неможливим є звільнення службовця на підставі цього пункту у разі, коли йому надається право на працевлаштування у тому ж самому державному органі і не нижче за ту посаду, яку він обіймав до звільнення (п. 3 ст. 8 Закону "Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Треба відмітити, що законодавством України не передбачено можливість припинення службових відносин із службовцем за мотивами повернення на попередню посаду після закінчення повноважень за виборною посадою особи, яку раніше було звільнено з цієї посади внаслідок обрання на таку посаду, якщо тільки службовця не було прийнято на строк повноважень цієї особи на виборній посаді;

•  поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Факт появи на роботі у нетверезому стані може встановлюватися не лише спеціальним обстеженням із використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами (наприклад, актом, в якому зазначаються всі ознаки нетверезого стану: різкий запах алкоголю, нестійка хода, безглузді розмови тощо, підписаним свідками). Припустимі з точки зору цивільно-процесуального права і такі докази, що стосуються справи. Факт незаконного вживання наркотичних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на наявність наркотичної чи психотропної речовини в організмі людини. Але встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря. У разі відмови службовця добровільно пройти медичний огляд за постановою органу внутрішніх справ він може бути підданий примусовому приводу на медичний огляд. Підставою для звільнення службовця є сам факт появи на роботі в нетверезому стані незалежно від того, чи було його відсторонено від роботи або ні. Важливим є те, що поява на роботі у нетверезому стані означає появу у такому вигляді на робочому місці в робочий час. Водночас службовці з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за даним пунктом і в тому разі, коли вони перебувають на роботі у нетверезому стані після закінчення робочого часу;
•  вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна державного органу, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. При цьому форма власності та розмір викраденого значення не мають. Підставою є тільки той факт крадіжки, який встановлено вироком суду, що набрав законної сили, або постановою органу, до компетенції якого належить застосування адміністративного стягнення або заходів громадського впливу.

Важливо зазначити, що у ст. 41 КЗпП передбачено додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи керівника державного органу, а саме:

•  одноразове грубе порушення службових обов'язків керівником державного органу (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;
•  винні дії керівника державного органу, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати;
•  винні дії службовця, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку державного органу;
•  вчинення службовцем, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

У передбачених законом випадках можливе відсторонення державного службовця від виконання своїх обов' язків, що не припиняє службових відносин, але працівник тимчасово не допускається до роботи. Підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати є невиконання службових обов'язків, що призводить до людських жертв або завдання значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації або об'єднанню громадян. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування, тобто строку до двох місяців. Якщо ж правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Нормативною підставою проведення службового розслідування є Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців [153]. За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата. Такий підхід є цілком правильним, оскільки без припинення службових відносин та видачі трудової книжки неможливо позбавляти працівника заробітної плати.

Крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, публічна служба припиняється у випадках, передбачених спеціальними законами: "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про міліцію" та ін.

Відповідно до Закону "Про державну службу" спеціальними підставами припинення державної служби є:

•  порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4). До таких умов, дотримання яких є обов'язковим, чинне законодавство відносить: громадянство України; відповідну освіту і професійну підготовку; проходження встановленого порядку конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що для реалізації права на державну службу повинні бути витримані всі названі умови в сукупності, а не одна з них;
•  недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 Закону. У свою чергу, зазначеною статтею встановлено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 та 5 Закону "Про боротьбу з корупцією";
•  досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби. Чинне законодавство про державну службу передбачає, що граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків та 55 років для жінок (ст. 23). При цьому із цього правила є винятки, зокрема на посаді державних службовців можуть бути зверх цього строку залишені особи на посаді радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу. Поряд із цим у разі необхідності керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної служби може продовжити строк перебування на державній службі не більше ніж як на п' ять років;

•  відставка державних службовців, які займають посади 1-ї або 2-ї категорії;
•  відмова державного службовця від складання або порушення Присяги. У ст. 17 Закону передбачено, що громадяни, які вперше зараховуються на державну службу, складають присягу. В юридичній науці немає єдиної думки з приводу правової природи присяги. З одного боку, вона має морально- етичний характер, оскільки статус державного службовця особа набуває з моменту її зарахування на посаду, а нескла- дання присяги, з другого - юридичний, оскільки відмова особи від її складання є підставою для звільнення;
•  неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених ст. 13 Закону.

Чинне законодавство про державну службу передбачає низку обмежень щодо підстав звільнення державних службовців. Зокрема, зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.