Для виявлення закономірностей, які б дозволили зробити висновок про специфіку взаємодії правоохоронних органів у галузі, що розглядається, та вироблення найбільш ефективного способу організації взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією пропонується проаналізувати досвід антикорупційної діяльності таких країн, як Білорусь, Бельгія, Болгарія, Гонконг, Ізраїль, Індія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Китай, Литва, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Пакистан, Південно-Африканська Республіка, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сінгапур, Сполучені Штати Америки, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Японія. Вибір саме цих країн був обумовлений рядом чинників. До них відносяться, по-перше, стан розвитку демократії у суспільстві, зокрема, у так званих країн "передової демократії" - Франція, США, Португалія, Нідерланди, Італія тощо; по-друге, низькі оцінки рівня корумпованості - Сінгапур, Канада, Нідерланди, США, Фінляндія, по-третє, специфіка організації взаємодії у галузі боротьби з корупцією - США, Гонконг, Сінгапур, Китай, Японія; по-четверте, особливості побудови правоохоронної системи у країнах з різною соціально-політичною структурою - Німеччина, Пакистан, ПАР, Індія; по-п'яте, приналежність до країн колишнього соціалістичного спрямування або до СРСР, що зумовлює подібність їх правоохоронних систем до української - Білорусь, Болгарія, Казахстан, Китай, Литва, Молдова, Росія, Угорщина тощо.

На підставі аналізу практики діяльності правоохоронних структур інших країн щодо боротьби з корупцією, нами було виділено два основних шляхи організації взаємодії у цій сфері [239, c.120]. Перший шлях пов'язаний зі створенням єдиного правоохоронного органу, який має усю повноту повноважень щодо боротьби з корупцією, а в деяких випадках наділяється надзвичайними повноваженнями. При цьому, модель організації взаємодії може носити назву "централізованої". Для такої моделі властиві переважно горизонтальні координаційні зв'язки з іншими правоохоронним органами, оскільки антикорупційний орган є самостійним (центрального органу влади, переважно виконавчої, або ж створюється при голові держави, уряді чи парламенті) і виступає головним суб'єктом боротьби з корупцією.

Інший шлях передбачає розподіл функцій щодо боротьби з корупцією між різними правоохоронними органами, з подальшим визначенням одного з них як координатора антикорупційної діяльності. У цьому випадку модель організації взаємодії має назву "децентралізованої". При такій моделі взаємодії виникає необхідність у створенні окремого координуючого центру для розробки та контролю за реалізацією антикорупційних програм і практичної організації боротьби з корупцією різними суб'єктами системи. Так, в Україні це Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, який є державним органом, спеціально утвореним для здійснення координації діяльності всіх державних органів, на які відповідно до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" покладено обов'язки вести цю боротьбу [69]. Координація заходів щодо виявлення, припинення та попередження корупції в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного підпорядкування відповідно до частини третьої статті 29 Закону України "Про прокуратуру" здійснюють прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст і районів, військові прокурори регіонів [211; 240].

У зв'язку з цим можливо виділити декілька видів організації системи правоохоронних органів у відношенні до реалізації функції щодо боротьби з корупцією.

Перший різновид таких систем передбачає включення функції боротьби з корупцією до компетенції органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю. У цьому випадку функція боротьби з корупцією виступає неосновною. Вона опосередковується тісним зв'язком цих явищ, їх спільними причинами існування та аналогічністю методів боротьби з ними. Така система характерна для більшості країн світу. Зокрема, боротьба з організованою злочинністю та корупцію здійснюється: 1) у Російській Федерації - спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Генеральної прокуратури, МВС, ФСБ; 2) у Республіці Білорусь - органами внутрішніх справ, державної безпеки і прокуратури, Комітетом державного контролю, державними податковим органами; 3) у Республіці Польща - Центральним слідчим бюро Головної Комендатури поліції, в структурі якого є слідчо-оперативний відділ для боротьби з економічними злочинами і корупцією; 4) в Угорщині - національною поліцією, прокуратурою, прикордонною охороною та службами безпеки; 5) у Литві - Службою розслідувань організованих злочинів Департаменту поліції при МВС Литви; 6) у ФРН - Федеральним відомством кримінальної поліції, яке входить до МВС; 7) в Італії - Дирекцією по боротьбі з мафією, яке також знаходиться в структурі МВС; 8) у Швеції - Поліцейською службою, що організаційно підпорядковується Міністерству юстиції Швеції; 9) у Південно-Африканській республіці - цільовими групами Поліцейської служби ПАР та підрозділами національної стратегічної розвідки; 10) в Румунії - Бригадою по боротьбі з оргзлочинністю і корупцією у складі МВС та міжвідомчою Службою по боротьбі з корупцією та відмиванням коштів; 11) у Болгарії - Національною службою "Боротьба з організованою злочинністю"; 12) в Узбекистані - Головним управлінням по боротьбі з корупцією, рекетом та тероризмом, Головне управління карного розшуку МВС, Прокуратурою, Міністерством юстиції та спеціальними підрозділами Служби Національної безпеки; 13) у Бельгії - Центральним Офісом по боротьбі з організованою злочинністю у сфері економіки та Центральним Офісом по боротьбі з корупцією; 14) у Франції - Радою оборони та Державним секретаріатом громадської безпеки МВС. Подібна ситуація склалася також і у Молдові, Японії, Естонії, Нідерландах, Фінляндії та Україні.

Що стосується нашої країни, то її віднесення до зазначеної вище категорії систем обумовлюється тим, що повноваження щодо боротьби з організованою злочинністю та корупцією покладаються на декілька спеціальних структур - підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, підрозділи СБУ України по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, підрозділи податкової міліції, а також органи прокуратури, митні органи та деякі інші, для яких боротьба з корупцією хоча й визнана пріоритетним напрямом діяльності, але не є єдиним і основним.

Другий різновид систем базується на виділенні функції боротьби з корупцією як основної для правоохоронного органу. Зокрема, такі системи існують у Республіці Казахстан, де створено Державну комісію Республіки Казахстан по боротьбі з корупцією; у Республіці Корея, де створено спеціальний Антикорупційний комітет та комісію для боротьби з корупцією; у Франції створено Центральну службу по боротьбі з корупцією; в Ісламській Республіці Пакистан діють на центральному рівні Федеральне агентство розслідувань і на рівні провінцій - Антикорупційна організація; у Китаї - це спеціальна Рада, яка складається з представників п'яти відомств: Центральної комісії Комуністичної партії Китаю з перевірки дисципліни, Міністерство контролю, Ревізійного управління, організаційного відділу Центрального комітету Комуністичної партії Китаю та Міністерства кадрів. У Бєларусі Президент при Раді Безпеки Республіки Білорусь створив Міжвідомчу комісію по боротьбі зі злочинністю та наркоманією. У відповідності до Указу Президента Білорусі, до завдань цієї комісії у сфері боротьби з корупцією відносяться: визначення стратегії росту злочинності; підготовка пропозицій щодо удосконалення діяльності правоохоронних органів, визначення і координація першочергових напрямів науково-практичних досліджень з проблем боротьби з корупцією; координація розробки і реалізації державних програм у цій галузі; підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, рішень Ради Безпеки Республіки Білорусь щодо посилення боротьбі з корупцією; розробка організаційно-правових заходів щодо контролю за виконанням законів Республіки Білорусь, інших нормативно-правових актів, рішень Ради Безпеки Республіки Білорусь, міжнародних договорів та угод з питань боротьбі зі злочинністю, корупцією та наркоманією [114].

У Республіці Польща в системі поліції створена спеціалізована самостійна структура по боротьбі з організованою злочинністю. На базі Бюро по боротьбі з організованою злочинністю та Бюро по боротьбі з наркотичною злочинністю в 2000 р. в структурі Головної Комендатури поліції було створено Центральне Бюро Розслідувань (ЦБР). ЦБР являє собою централізовану систему регіональних і міжрегіональних підрозділів зі статусом органів дізнання, до складу якої входять два управління та 18 міжрегіональних відділів. Основними завданнями бюро є боротьба: з організованою злочинністю, з економічною злочинністю і корупцією, з наркотичною злочинністю, з тероризмом та розкриттям злочинів, вчинених із використанням вибухових матеріалів.

Треба також звернути увагу на існування систем організації діяльності правоохоронних органів у галузі боротьби з корупцією, що передбачають поєднання вищеназваних компонентів. Так, боротьбу з організованою злочинністю і корупцією в Індії ведуть Центральне бюро розслідувань, Національна служба безпеки, а з проблемами, пов'язаними з боротьбою з корупцією - Центральна наглядова комісія, що має в системі державних органів Індії статус самостійної організації.

Другий приклад, на нашу думку, є свідченням досить вдалого поєднання більшості наявних способів організації системи боротьби з корупцією у державі. Це досвід США, де існує три різновиди структур по боротьбі з цим явищем. Так, до першої групи структур відносять органи, які підпорядковуються Міністерству юстиції США - Федеральне бюро розслідувань та Відділ кримінальних порушень, які виявляють та припиняють факти корупції поряд з виконанням своїх основних завдань. Друга група структур являє собою одну з форм взаємодії правоохоронних органів і має назву "ударні сили", які діють під загальним керівництвом Міністерства юстиції США та в тісному контакті з правоохоронними органами штатів. Головне їх завдання полягає у виявленні груп організованої злочинності, а також пошук доказів злочинної діяльності учасників незаконного підприємництва. Для виконання поставлених завдань кожна ударна група має у своєму складі державних обвинувачів і оперативних співробітників ФБР, Адміністрації з питань застосування законів про наркотики, бюро внутрішніх доходів, служби еміграції і натуралізації, представників берегової охорони та митної служби США. Таким чином, кожний підрозділ володіє можливостями тих служб, співробітники яких входять до його складу. Ефективність діяльності таких федеральних формувань базується на об'єднанні зусиль найбільш досвідчених співробітників правозастосовницьких органів [241, с.350].

Виявилось, що "ударні сили" є оптимальною формою взаємодії цих відомств та інтеграції інформації, яка має значення для боротьби із злочинністю, передусім організованою. "Ударні сили" були створені в Брукліні, Буффало, Чикаго, Філадельфії та інших містах, що опинились під впливом злочинних синдикатів.