Одним із найважливіших питань організації адміністративного судочинства є встановлення складу та процесуального становища учасників адміністративного процесу. Вирішення цього питання дозволить визначити роль кожного учасника процесу в розгляді адміністративної справи судом та реальний обсяг їх процесуальних прав і обов'язків. Це означає, що учасником провадження щодо розгляду спорів про проходження публічної служби є особа, яку чинним законодавством України наділено процесуальними правами і обов'язками у сфері розгляду адміністративних справ адміністративними судами. Інакше кажучи, це особа, яка може вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу, хоча б в одній із стадій адміністративного процесу.

Правове становище учасників адміністративного судочинства регламентоване главою 5 КАСУ. Нормами цієї глави встановлено склад учасників адміністративного судочинства, їх процесуальні права і обов'язки.

При розгляді питання про учасників адміністративного судочинства слід зупинитися на співвідношенні декількох понять. По-перше, це стосується таких понять, як "учасники адміністративного судочинства" та "учасники адміністративного процесу". Відомо, що термін "адміністративний процес" тлумачиться в юридичній літературі неоднозначно. Не вдаючись до дискусії про поняття адміністративного процесу в "широкому", "вузькому" чи іншому розумінні, слід підкреслити, що у контексті цього дослідження адміністративний процес розглядається згідно з його законодавчим визначенням як правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства (ст. 3 КАСУ), тобто як судовий процес. Згідно зі ст. 3 КАСУ адміністративне судочинство визначається як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом, тобто учасниками адміністративного (судового) процесу є учасники правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються під час здійснення адміністративним судом розгляду та вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАСУ.

Ураховуючи викладене, можна зробити висновок про тотожність понять "учасники адміністративного судочинства" та "учасники адміністративного (судового) процесу". У літературі наголошується й на необхідності розмежування понять "учасники процесу" та "суб'єкти процесу" [8, с. 56]. Як правило, під терміном "суб'єкти процесу" розуміють усіх без винятку осіб, що беруть участь у процесі, включаючи лідируючого суб'єкта, який саме і здійснює розгляд справи, визначає його хід та приймає остаточне рішення по справі. При здійсненні адміністративного судочинства таким лідируючим

суб'єктом виступає адміністративний суд. Що ж стосується терміна "учасники процесу", то він є значно вужчим і охоплює тих осіб, які вступають в адміністративний процес для захисту своїх прав та законних інтересів, захисту прав та законних інтересів інших осіб або з метою сприяння здійсненню адміністративного процесу. Безумовно, ці особи наділені усіма необхідними правами для впливу на хід процесу, але вирішальна роль належить лідируючим суб'єктам процесу.

Учасником адміністративного судочинства (адміністративного судового процесу) є особа, яку чинним законодавством України наділено процесуальними правами і обов'язками у сфері розгляду адміністративних справ адміністративними судами та яка вступає в адміністративний процес для захисту своїх прав та законних інтересів, захисту прав та законних інтересів інших осіб або з метою сприяння здійсненню адміністративного процесу. Тобто це особа, яка може вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу, хоча б на одній із стадій адміністративного процесу. Учасників адміністративного процесу класифікують за різними критеріями. Виходячи з положень глави 5 КАСУ, можна дійти висновку про те, що законодавець здійснив поділ учасників адміністративного процесу на підставі наявності у них юридичної зацікавленості у результатах розв'язання адміністративної справи. З огляду на це учасників адміністративного процесу можна поділити на дві основні групи:

•  особи, які зацікавлені в результаті розгляду справи;

•  особи, які не мають юридичної зацікавленості у результатах вирішення адміністративної справи.

Першу групу визначено законодавцем як "особи, які беруть участь у справі", а другу - як "інші учасники адміністративного процесу". Особи, які беруть участь у справі, реалізують надані їм процесуальні права і обов'язки в адміністративному процесі для того, щоб досягти певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Саме ознака наявності юридичного інтересу в результаті справи первісно відрізняє осіб, які беруть участь у справі, від інших учасників адміністративного процесу. У ст. 47 КАСУ міститься вичерпний перелік осіб, які належать до першої групи учасників

адміністративного процесу. Характер юридичної зацікавленості в адміністративній справі не є однаковим для всіх осіб, які беруть участь у справі. Деякі з них мають матеріально- правовий інтерес в результаті справи - це сторони та треті особи; інші - мають процесуально-правовий інтерес - це представники сторін та третіх осіб [54].

Правовий статус учасників адміністративного процесу характеризується насамперед тим, що вони повинні володіти адміністративною процесуальною правосуб' єктністю. Відомо, що наявність адміністративної процесуальної право- суб'єктності є найважливішою ознакою учасника адміністративного процесу і як наслідок однією з передумов виникнення правовідносин, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства. Аналіз положень ст. 48 КАСУ дає підстави вважати, що адміністративна процесуальна право- суб'єктність - це категорія, що містить адміністративну процесуальну правоздатність та адміністративну процесуальну дієздатність [54].

Згідно з ч. 1 ст. 48 КАСУ адміністративна процесуальна правоздатність - це здатність мати процесуальні права і обов'язки в адміністративному судочинстві. Вона визнається за всіма громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також за органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями, які є юридичними особами.

Ураховуючи те, що адміністративно-процесуальна правоздатність є похідною від адміністративної правоздатності, уявляється, що для участі в адміністративному процесі, крім загальної адміністративної процесуальної правоздатності, необхідною є також наявність конкретної адміністративної процесуальної правоздатності.

Для того щоб особисто брати участь у розгляді адміністративної справи, недостатньо володіти тільки адміністративною процесуальною правоздатністю. Необхідним для учасника справи є також володіння адміністративною процесуальною дієздатністю. Адміністративна процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права і обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представнику. Вона належить фізичним особам, які, по-перше, досягли повноліття, а по-друге, не визнані судом недієздатними. Адміністративна процесуальна дієздатність може також належати фізичним особам до досягнення повноліття у спорах з приводу публічно-правових відносин, в яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Це, наприклад, можуть бути справи, в яких позивачем є неповнолітній, а відповідачем - адміністрація державного навчального закладу, яка відмовила неповнолітньому в прийнятті у цей заклад або відрахувала його із закладу. До справ, у яких позивачем може бути неповнолітня особа, належать також справи про відмову у виданні паспорта або іншого документа чи довідки. Таким чином, у законодавстві втілено думку науковців про доцільність виділення категорій повної та часткової адміністративно-процесуальної дієздатності громадянина [8, с. 76].

Відповідно до ч. 4 ст. 56 КАСУ права, свободи та інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їх законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Це ж стосується і прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких є обмеженою (ч. 5 ст. 56 КАСУ).

На відміну від фізичних осіб органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи завжди наділені одночасно адміністративною процесуальною правоздатністю та дієздатністю. Проте суттєвим є той факт, що адміністративна процесуальна правосуб'єктність цих органів в адміністративному судочинстві не залежить від того, чи є вони юридичними особами або ні.

Наявність адміністративної процесуальної правосуб' єкт- ності дає змогу учасникам адміністративного процесу використовувати процесуальні права і обов'язки, закріплені в законодавстві, для досягнення тих цілей, що стоять перед ними при вступі в процес. Сукупність процесуальних прав і обов'язків учасників адміністративного судочинства визначає їх процесуальне становище та дає їм можливість відігравати активну роль в адміністративному процесі. Обсяг процесуальних прав і обов'язків учасників адміністративного судочинства залежить від їх цілей у процесі та належності до певної групи. Так, особи, що беруть участь у справі, наділені великим обсягом процесуальних прав, які вони здійснюють при розгляді справи в адміністративному суді. Наявність широкого кола та особливостей процесуальних прав у осіб, які беруть участь у справі, є ще однією відмінністю цієї групи осіб від інших учасників адміністративного процесу. Особи, які беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб та дають змогу суду здійснювати ефективний розгляд адміністративної справи.

Процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі, не є однаковими, але рівність їх процесуального становища підтверджується тим, що вони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Таким чином, процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими, ніж права і обов'язки іншої особи, яка бере участь у справі.

У ч. 2 ст. 49 КАСУ визначено головний обов'язок усіх осіб, які беруть участь у справі, - добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. У ч. 3 ст. 49 КАС України встановлено основні процесуальні права осіб, які беруть участь у справі. Цей перелік визначено для всіх осіб цієї групи і у ньому містяться два види процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, - змагальні та диспозитивні.