Питання інформування населення про правоохоронну діяльність органів міліції України є частиною більш загальної проблеми ефективності громадської думки, досягнення цілей, що турбують громадян. Сьогодні в Україні можемо прослідкувати існування сталої тенденції до розширення об'єму поінформованості населення.

В наш час необхідно забезпечити наявність діалогу між міліцією та суспільством, враховувати і цілеспрямовано формувати громадську думку, стимулювати громадську активність, підвищувати авторитет і довіру до міліції та забезпечувати позитивне ставлення громадян до міліції. Зі зміцненням демократичних інститутів і становлення громадянського суспільства вплив громадянської думки на діяльність міліції дедалі зростатиме.

Громадська думка - вираження оціночного відношення соціальної спільноти до роботи державних органів. Структуру громадської думки створюють соціальні потреби та інтереси, знання, твердження та воля, оцінки і позиції, рішення і дії. Тісно пов'язані між собою вказані елементи забезпечують життя громадській думці як динамічному явищу. Вони підпорядковуються певним закономірностям і функціонують в інтересах одного соціального організму - громадської думки. Всі елементи разом і кожен з них окремо, працюють на громадську думку, надаючи їй необхідні життєві імпульси і стимули для здійснення своїх функцій.

Громадська думка часто розглядається лише як ставлення населення до того чи іншого явища, об'єкта або ситуації. Питання про те, чи висловлюється це ставлення публічно, чи ні, залишається незрозумілим. А в деяких працях, наприклад, у "Філософському енциклопедичному словнику", прямо говориться, що громадська думка вважається не лише явним, але й прихованим відношенням людей до подій і фактам соціальної дійсності [114, с. 448]. Така підміна понять, з однієї сторони, дозволила включити проблематику громадської думки у сферу дослідження суспільствознавства і сприяла створенню методологічної основи в цій області, а з іншого - внесла теоретичну плутанину, наслідки якої відчуваються до сьогодні. Необхідно зауважити, що в радянській соціологічній літературі була розповсюджена точка зору, відповідно до якої громадська думка не була сумою індивідуальних думок [384, с. 12].

Громадська думка складається та функціонує як у межах суспільства в цілому, так і в межах існуючих у ньому (групових чи масових) спільнот: соціальних, регіональним, професійних, політичних, культурних тощо. У межах кожної спільноти носієм громадської думки може бути як спільнота в цілому, так і її складові частини, залежно від змісту суджень. Громадська думка може бути одностайною і розмаїтою. Громадська думка функціонує практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Джерелами громадської думки є різноманітні форми суспільного досвіду, передусім матеріали ЗМІ, повідомлення з найближчого соціального оточення людей, а також наукові знання, офіційна інформація, відомості, які людина дістає в закладах освіти та культури.

Громадська думка, незалежно від того, чи є вона істотною чи ні, є об'єктивним фактом, який завжди потрібно враховувати [385, с. 137]. Громадська думка - це стан масової свідомості, що містить у собі приховане чи відкрите ставлення людей явищ, подій, процесів, героїв та персонажів сучасності, тобто до всього того, що складає поточну історію [386, с. 89]. Зміст громадської думки визначається державно-політичною системою, соціальними умовами, в яких їй доводиться існувати. Громадська думка зумовлюється також обсягом і широтою інформації, що рухається різноманітними комунікаційними каналами, відкритими і доступними кожному.

Діяльність міліції може бути ефективною тільки тоді, коли міліція здатна буде реалізовувати правові норми з урахуванням реальних потреб різних груп та прошарків суспільства, що визначає необхідність постійного врахування громадської думки міліцією, яка повинна прагнути до виявлення громадської думки з усіх питань, пов'язаних з такою діяльністю.

Об'єктом громадської думки є лише ті події і явища дійсності, які викликають суспільний інтерес і відзначаються соціальною значимістю та актуальністю. Проблеми, щодо яких висловлюється громадська думка, передбачають можливість плюралістичного підходу, розбіжності в оцінках, тобто містять в собі ефект дискусійності.

Питання наявності чи відсутності громадської думки характеризується наступними ознаками: розповсюдженість, коли певне оціночне відношення підтримується багатьма членами якоїсь соціальної спільноти і через короткий проміжок часу регулярно повторюється, інтенсивність, що вказує на посилення громадської уваги до цього питання та стабільність - вірно зрозуміла громадська думка. Громадська думка не може бути стабільною, якщо вона витікає не з глибини переконання кожного, а з пасивного приєднання до ідей, що розповсюджуються. Отже, громадська думка - це оціночне відношення соціальних спільнот до питань, які є для них цікавими, що відображене в їх судженнях чи діях, які відрізняються відносною розповсюдженістю, інтенсивністю і стабільністю [387, с. 11].

Активність функціонування і фактичне значення громадської думки в житті суспільства визначаються існуючими соціальними умовами: соціально-економічним і культурним рівнем розвитку суспільства, а також рівнем розвитку демократичних інститутів і свобод, у першу чергу свободи вираження думки - слова, преси, творчості, зборів, маніфестацій тощо.

Основними функціями громадської думки є консультативна, імперативна і контрольна. Консультативна функція полягає в тому, що, відгукуючись на прохання державних органів, зокрема, міліції, громадськість надає власні поради. Зацікавленість міліції є важливою гарантією використання цієї функції у процесі виконання поставлених завдань. Проявляючи ініціативу в отриманні такої консультації, міліція виходить з того, що раціональне і демократичне рішення деяких питань неможливе без звернення до громадської думки. Крім того, припускається достатня інформованість громадськості з цього питання.

Імперативна (наказова) функція громадської думки полягає у зверненні з визначеними вимогами до органів міліції. Ця функція реалізується тоді, коли в громадській думці виражаються серйозні і невідкладні соціальні потреби та інтереси, а відповідні державні органи не виконують покладені на них обов'язки або не використовують надані їм права.

Одна з функцій громадської думки - контрольна. Особливу увагу громадська думка приділяє тим органам, від яких залежить вирішення питань, що становлять соціальний інтерес. Характерно, що контрольна функція розповсюджується перш за все на кінцевий результат роботи [388, с. 5].

Громадській думці про міліцію властиві рухливість, мінливість, визначена нестійкість, що пояснюється впливом на її формування системи різнорівневих і різнопланових факторів. З метою забезпечення прозорості та відкритості в роботі міліції, МВС України протягом 2004 року було забезпечено вивчення громадської думки населення (17 регіонів) про стан криміногенної ситуації в державі та про діяльність міліції. Узагальнені результати цього вивчення доповідалися керівництву МВС України та розміщувалися на офіційному сайті МВС України. Громадська думка щодо діяльності міліції сьогодні розглядається як один з основних критеріїв оцінки діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ.

Так, серед проблем в життєдіяльності держави, що найбільше непокїли громадян, домінують питання, пов'язані з рівнем їх добробуту, при цьому стурбованість криміногенною обстановкою дещо знизилася (з 26% у 2003 році до 21% - у 2004 році).

Кількість респондентів, які вважали діяльність міліції в забезпеченні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю задовільною або незадовільною, практично залишалась незмінною в 2003 та в 2004 роках (2003 рік - 38% і 2004 - 36%).

Згідно з опитуванням, проведеним у 2004 році, близько 38% респондентів вважали, що основні зусилля міліції мають бути спрямовані на боротьбу з посадовими злочинами та хабарництвом, організованою злочинністю (37%), незаконним обігом наркотиків (33%), квартирними крадіжками (30%), охорону громадського порядку (29%) та боротьбу з економічними злочинами (23%).

Серед напрямків поліпшення діяльності міліції більшість опитаних назвали вдосконалення законодавства (34%) та посилення відповідальності працівників міліції (28%). Водночас, кожен четвертий респондент вказав на необхідність посилення вимог під час добору на службу до ОВС (26%), а кожен п'ятий - підвищення культурного рівня працівників міліції та їх кваліфікації (по 22%).

Недоліки в роботі щодо формування позитивного іміджу міліції виразно простежувалися крізь призму громадської думки про діяльність ОВС. Оцінюючи реагування міліції на звернення громадян, у 2003 році кожен другий респондент зазначив, що звертався до міліції з будь-яких питань (2002 - 51%). Майже четверта частина з них (12%) були задоволені реагуванням міліції на звернення (2002 - 10%), 20% - задоволені частково (2002 - 22%), і ще 18% - незадоволені (2002 - 19%).

Більша, ніж в середньому по Україні (12%), кількість респондентів, задоволених реагуванням міліції на звернення - в Кіровоградській (28%), Харківській (17%) та Сумській (16%) областях, задоволених частково (20%) - Дніпропетровській області (31%) та м. Києві (29%), а незадоволених (18%) - Дніпропетровській (27%), Закарпатській (26%), Волинській (24%) областях та м. Києві (23%).

Серед причин невдоволення переважають надмірна тяганина під час розгляду справи та витрати часу - 33% (Івано-Франківська - 49%, Харківська - 43%, Житомирська - 41% з числа незадоволених), ще 20% вказали на відверте небажання міліції допомогти у вирішенні справи (Автономна Республіка Крим - 29%, Житомирська - 27%), близько чверті (2002 - третина) - на непрофесіоналізм, неспроможність захистити від погроз з боку злочинців, вимагання грошей або послуг та тиск з боку працівників міліції з метою відкликання заяви, закриття справи. Водночас 28% (2002 - 29%) з числа незадоволених (Донецька - 43%, Луганська - 39%, Дніпропетровська - 37%) вказали, що їх питання залишилось невирішеним.

Значним недоліком роботи міліції називають також порушення прав затриманих. Основною причиною порушення їх прав, на думку Н. Карпачової, є відсутність реального громадського контролю за діяльністю ОВС. У щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначалося, що розв'язання проблеми порушення прав людини працівниками міліції можливе лише за допомоги здійснення постійного громадського контролю за діяльністю ОВС [389, с. 4-5].

Іншою проблемою у ставленні населення до міліції є оцінка особистих рис правоохоронців. Так, на зловживання службовим становищем з боку працівників міліції у 2003 році найбільше вказували мешканці Волинської (59%), Хмельницької (39%), Дніпропетровської областей та Автономній Республіці Крим (по 38%); невжиття належних заходів до правопорушників - Дніпропетровської (31%), Кіровоградської (30%), Волинської, Житомирської та Хмельницької (по 28%) областей; грубість у ставленні до громадян - Волинської (35%) області, м. Києва (33%) та Автономної Республіки Крим (29%); некомпетентність - м. Києва (22%), Волинської, Хмельницької областей (по 21%) та АР Крим (20%).

Вище, ніж в середньому по Україні (27%), оцінили професіоналізм міліції жителі Кіровоградської (38%), Харківської (34%) та Донецької (33%) областей; оперативність (24%) - Кіровоградської (31%) та Харківської (30%) областей; уважність у ставленні до громадян (22%) - Кіровоградської (41%) та Донецької (29%) областей.

МВС України має зробити найголовнішим критерієм оцінки роботи міліції саме ставлення населення до міліції. "Моментально реагувати на будь-яку критику ЗМІ та громадськості - це одна з головних моїх вимог до вас", - наголошував Президент України В.А. Ющенко [390, с. 2-3].