Ефективність громадського контролю за діяльністю міліції, особливо на етапі становлення, вирішальною мірою залежить від ЗМІ, оскільки саме ЗМІ забезпечують максимально об'єктивне і повне інформування громадян про діяльність міліції.

ЗМІ створені з метою збору, обробки і відкритої, публічної передачі різної інформації широкому прошарку населення за допомогою спеціальних технічних засобів [265, с. 292]. Без допомоги ЗМІ правоохоронці не змогли б донести до населення багато потрібної інформації, тому що завдання як журналістів, так і правоохоронців спільні - довести істину, пропагувати ті цінності, без яких неможливо уявити наше життя.

Обмеження свободи ЗМІ та зниження громадської активності зумовлюють відсутність реального демократичного характеру громадського контролю за діяльністю міліції. Слабкість таких суб'єктів громадського контролю за діяльністю міліції, як незалежних ЗМІ та громадянського суспільства зумовлює нерівноправність, порівняно з державою, одного з головних суб'єктів громадського контролю - громадськості. Ця обставина значно погіршує можливості демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції.

Необхідною передумовою встановлення демократичного цивільного контролю за діяльністю міліції є свобода ЗМІ, їх політична незаангажованість, незалежність від монопольного впливу держави, політичних партій, фінансово-політичних груп тощо. Саме незалежні ЗМІ забезпечують двосторонню комунікацію суспільства та міліції, інформуючи громадян про діяльність міліції і стан правопорядку в державі, а міліцію - про громадську думку з цих питань. Без потужної мережі незалежних ЗМІ, забезпечення принципів демократичної підзвітності та прозорості діяльності міліції неможливе.

Свобода ЗМІ є невід'ємною частиною правової держави - механізму, який гарантує громадянам дотримання демократичних принципів і норм. Доступ суспільства до інформації має гарантуватися різноманіттям доступних йому джерел і засобів інформації, надаючи можливість кожному переконатися в достовірності фактів і об'єктивно оцінити події [266, с. 253]. Не випадково у Конституції України в ст. 34 закріплено право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а ст. 15 передбачає заборону цензури, тобто обмежувальні заходи щодо здійснення свободи слова в ЗМІ. Ст. 34 Конституції можна розглядати як певний розвиток і конкретизацію положення ч. 3 ст. 15, що забороняє здійснення в Україні цензури. Конституція гарантує кожному громадянину право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.

Інформація щодо діяльності міліції може отримуватися ЗМІ безпосередньо від органів міліції, а також через інформаційні служби або бути зібрана працівниками ЗМІ. До інформаційних служб органів міліції відносяться інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і ЦГЗ, прес-бюро, тощо.

Загальними засадами висвітлення діяльності міліції ЗМІ, відповідно до чинного законодавства України, є надання ЗМІ повної інформації про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів міліції; забезпечення журналістам вільного доступу до цієї інформації, однак при цьому заборонено чинити будь-який тиск і втручання в їхній виробничий процес; можливість проведення власного дослідження та аналізу діяльності міліції, їхніх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати.

Незважаючи на актуальність зв'язків ОВС з громадськістю та ЗМІ, стан такої роботи в апараті міністерства і на місцях є недосконалим. Неоперативно висвітлюються в газетах, у телевізійних і радіопрограмах результати розкриття і розслідування злочинів, охорони громадського порядку, зміни, що відбувається в криміногенній обстановці, не формується своєчасна виважена громадська думка про діяльність міліції та її проблеми. Необхідно зауважити, що діяльність інформаційних служб органів міліції не відповідає вимогам сьогодення, оскільки за різних причин інформація не надається вчасно, часто трапляються випадки подання тільки тієї інформації, в якій зацікавлені органи міліції, не завжди готуються прес-релізи тощо.

З метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян на отримання інформації та свободу слова, протягом 2004 року МВС України постійно здійснювалися заходи, спрямовані на формування єдиної інформаційної політики органів влади, забезпечення відкритості та прозорості в діяльності міліції.

На нашу думку, органи міліції не лише можуть брати участь у випуску періодичних видань, мати власні програми на телебаченні та радіо, а й повинні прагнути до інформаційної відкритості, публікувати офіційні повідомлення, звіти перед громадянами, проводити консультації тощо.

У 2005 році свою ефективність підтвердила робота щодо організації цільових інформаційно-пропагандистських кампаній, спрямованих на створення сприятливого суспільного клімату навколо вирішення важливих проблем функціонування ОВС, наприклад, бюджетного фінансування, ухвалення розробленого МВС проекту Закону "Про зброю" тощо. При цьому застосовувалися такі форми та методи як проведення брифінгів, прес-конференцій, "круглих столів", зустрічей керівництва МВС України з редакційними колективами ЗМІ, представниками депутатського корпусу, інформація щодо яких широко розповсюджувалася через ЗМІ та глобальну мережу Інтернет.

ЗМІ покликані інформувати громадян про дії державних органів, а також аналізувати та оцінювати від імені громадян обґрунтованість і ефективність їхніх управлінських рішень. Саме ЗМІ зобов'язані підтримувати і захищати всі конструктивні моменти демократичного правового політичного режиму [267, с. 143].

З огляду на важливість проблеми свободи слова, утвердження демократичних основ розвитку суспільства, МВС України намагається забезпечувати повноту та об'єктивність офіційних публікацій, їх доступність широкому колу громадськості, реагувати на критичні виступи в ЗМІ та звернення громадян, вивчати громадську думку про діяльність міліції.

Діяльність ЗМІ в Україні регулюється Законом України від 16 листопада 1992 р. "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [268], Законом України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію" [269], Законом України від 21 грудня 1993 р. "Про телебачення і радіомовлення" [270], Законом України від 28 лютого 1995 р. "Про інформаційні агентства" [271], Законом України від 23 вересня 1997 р. "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" [272] та Законом України від 23 вересня 1997 р. "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" [273].

За порушення законодавства про друковані ЗМІ, а саме: виготовлення, випуск або розповсюдження продукції друкованого ЗМІ після припинення діяльності цього друкованого ЗМІ, ухиляння від перереєстрації друкованого ЗМІ у передбачених законом випадках чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції передбачена адміністративна відповідальність за ст. 1866 Кодексу України про адміністративні правопорушення [274, с. 105].

Відповідно до Закону України "Про інформацію", масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими ЗМІ є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними ЗМІ є радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Положення ст. 9 Закону України "Про інформацію" надає право громадянам на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, а ст. 32 надає ЗМІ право звертатися до державних органів. Запит може бути письмовим або усним. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, яка цікавить ЗМІ, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

Будь-яка інформація, опублікована, озвучена, показана, тобто розповсюдження через ЗМІ, накладає визначену відповідальність на особу, що її надала. Посадова особа, яка підписала матеріал, або в усній формі надала певні відомості, несе відповідальність за достовірність, розголошення державної і службової таємниці, дотримання таємниці приватного життя і етичних норм. У випадку виникнення конфлікту журналісти завжди посилаються на офіційне джерело.

Закон України "Про інформацію" передбачає порядок відмови та відстрочки задоволення запиту та надає право оскарження відмови і відстрочки задоволення запиту. Ці норми є важливими, оскільки дозволяють відмовити в інформації, яка містить у собі державну, конфіденційну та іншу інформацію, що не підлягає розголошенню згідно із законодавством України, а з іншої сторони, вони визначають відповідального за розголошення через ЗМІ таких відомостей. Законом передбачена відповідальність за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації та надання інформації, що не відповідає дійсності.

В ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" закріплені права та обов'язки журналіста. Перешкоджання законній професійній діяльності тягне кримінальну відповідальність за ст. 171 Кримінального кодексу України [275, с. 131]. Відповідно до Закону, журналіст має право вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати відкрито за режимом доступу інформацію; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом; на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів; по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого ЗМІ, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан; переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації; поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно).

Журналіст також має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються за вимогою суду, і відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону. Держава гарантує журналісту захист честі, гідності та недоторканності як особі, що виконує службовий обов'язок.

Водночас, представник ЗМІ зобов'язаний повідомляти громадян або посадових осіб про проведення ним аудіо- чи відеозапису під час здійснення своєї професійної діяльності; за першою вимогою пред'являти редакційне посвідчення чи документ, який посвідчує його особистість і повноваження; перевіряти достовірність інформації; поважати права, законні інтереси, честь і гідність громадян та організацій.