Потрібно також сказати про міжнародні принципи і норми, що стосуються ЗМІ. В ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. проголошено право кожної людини безперешкодно дотримуватися своїх поглядів, вільно виражати свій погляд. Це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. В ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. відображено, що кожна людини має право на свободу вираження поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів [276]. Законом встановлена неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих ЗМІ.

На жаль, сьогодні науковці та практики вимушені констатувати, що нормативно-правова база діяльності ЗМІ потребує вдосконалення. Робота у цьому напрямку вимагає здійснення систематизації законодавства про ЗМІ шляхом кодифікації одночасно з переглядом норм, які містяться в законах та інших нормативних актах, скасування тих, що втратили актуальність, вироблення нових, усунення прогалин, розбіжностей та суперечностей, їх узгодження [277, с. 65].

Взаємодія міліції та ЗМІ завжди тісно пов'язана з реалізацією принципу гласності. Проте необхідно зауважити, що взаємодія міліції та ЗМІ не може бути безмежною, оскільки, на відміну від переважної більшості органів влади, міліції притаманна певна специфіка. Деякі функції міліції реалізуються в умовах обмеженої гласності, що відображається у дотриманні конституційного принципу невинуватості (особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду), вимог законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, нерозголошення державної таємниці тощо. Реалії сьогодення вимагають закріплення на законодавчому рівні переліку відомостей, що не підлягають розголошенню, тобто роз'яснити, що необхідно розуміти під державною, комерційною та службовою таємницею.

Між міліцією та ЗМІ завжди виникали та продовжують виникати протиріччя, викликані особливостями їх діяльності. В деяких випадках міліції вигідніше замовчувати певні факти, не розголошувати матеріали попереднього слідства, а журналісти, зацікавлені в гостроті подачі матеріалів та сенсаційності, проводять власне, так зване незалежне розслідування.

Попередження правопорушень та боротьба із злочинністю вимагає великих психологічних, фізичних та інтелектуальних навантажень, тому втручання у діяльність міліції нерідко негативно позначається на її результатах. Передчасне необґрунтоване висвітлення фактів ЗМІ особливо небезпечне у тому випадку, коли автор намагається зробити власні висновки щодо вчиненого правопорушення чи злочину. Сьогодні в матеріалах ЗМІ непоодинокими є випадки грубої юридичної помилки, неправильного трактування законів, популяризації незаконних дій, довільного використання юридичної термінології та фактів неправильного або помилкового тлумачення діяльності міліції, їх функцій та завдань.

Необхідно зазначити, що до теперішнього часу юристи та журналісти не сформулювали одностайної позиції з питань досудових виступів ЗМІ. Інколи можемо побачити публікації, в яких винуватими або злочинцями називають обвинувачених чи підсудних до винесення вироку судом. Публікації такого змісту суперечать принципу презумпції невинуватості і водночас торкаються питань нормативно-правового характеру і впливають на діяльність міліції.

За радянських часів співробітники Прес-бюро МВС СРСР констатували, що майже 80 відсотків журналістів, що працювали у друкованих ЗМІ спеціалізувалися на висвітленні правової проблематики, не мали базової юридичної освіти і не мали жодного уявлення про діяльність міліції. Водночас сенсаційність окремих матеріалів і тем, оперативність доведення їх до широких верств громадян - найважливіші показники журналістської майстерності та професіоналізму. Тему й інтерес журналістів викликають найчастіше "больові точки" проблеми, що приводить до передчасних публікацій про винність [278, с. 27].

Не можна не погодитися із твердженням Ю.В. Наумкіна про те, що, враховуючи низьку правову підготовленість журналістів та те, що їхні висновки не завжди є правильними та об'єктивними, практику журналістського розслідування не завжди потрібно підтримувати [278, с. 27].

Діяльність ЗМІ має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресований аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності і напрям соціальних акцій [279, с. 430]. Тому ЗМІ не лише виконують інформативну функцію, але пропагують ідеї, погляди, вчення, політичні програми та беруть участь у соціальному управлінні. Офіційні друковані періодичні видання органів виконавчої влади завжди мали вагоме суспільно-політичне значення. МВС України завжди приділяло особливу увагу виданню власного офіційного друкованого органу.

За часів існування держави П. Скоропадського МВС не заснувало свій друкований орган, тому нормативні акти, які ним видавались, друкувались в урядових та інших періодичних виданнях. Позитивних змін було досягнуто за доби Директорії, а саме 30 вересня 1919 р. МВС УНР вперше заснувало офіційне друковане видання під назвою "Вістник Народнього Міністерства Внутрішніх Справ Української Народньої Республіки", яке видавалось інформаційно-видавничим відділом. У цьому часописі публікувались Закони УНР, постанови та розпорядження Ради Народних Міністрів, накази та обіжники МВС, а також розміщувались матеріали про діяльність МВС та інших міністерств УНР, організацію та діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.

Після відновлення НКВС у лютому 1920 року, його офіційним органом став журнал "Радянська Україна. У виданні публікувались переважно правові акти ВУЦВК та Раднаркому УСРР, що стосувались НКВС, постанови, накази, інструкції тощо, які регламентували діяльність служб і підрозділів народного комісаріату.

Послідовником "Радянської України" став "Бюллетень Народного комиссариата внутренних дел УССР", який видавався у м. Харкові з серпня 1922 року по липень 1925 року. У ньому переважно публікувались постанови, накази, інструкції, які регламентували діяльність служб і підрозділів народного комісаріату.

Крім згаданих офіційних журналів МВС (НКВС, МОГП) України радянської доби, заслуговують на увагу й інші періодичні видання МВС, Головного управління та місцевих органів міліції УСРР (УРСР). Це такі газети і журнали, як, наприклад, двотижневий журнал міліції та карного розшуку УРСР "На посту" (Харків), журнал "Щит" (Харків), газети: "Вартовий Жовтня" (Київ) - орган робітничо-селянської міліції Київської області; "Голос міліціонера", "Голос міліціонера Поділля" (Вінниця) - орган Вінницького оперативного сектора робітничо-селянської міліції; "Міліціонер Кременчуччини" (Кременчук) - орган політчастини, партосередку та профбюро міліції; "Міліціонер Поділля" (Кам'янець-Подільський); "Міліціонер прикордоння" (Вінниця); "На бойовому посту" (Чернігів) - орган робітничо-селянської міліції Чернігівської області; "На варті Жовтня" (Київ); "На варті революційної законності (Зінов'ївськ); "На варті" (Бердичів) - орган партколективу та профкому Бердичівської залоги робітничо-селянської міліції; "На варті" (Дніпропетровськ) - орган політвідділу та облміліції; "На варті" (Макіївка) - орган політчастини міськміліції; "На варті" (Слов'янськ) - орган працівників міліції Слов'янського району; "На посту революційної законності" (Херсон); "На революційному посту" (Одеса) - орган міськкультпобуткому та командування міськміліції; "На страже социалистического Донбасса" (Сталіно); "На страже" (Мелітополь) - орган гарнізону міліції; "Радянський вартовий" (Харків) - орган робітничо-селянської міліції Харківщини; "Радянський міліціонер" (Київ) - орган МВС УРСР; "Червоний вартовий" (Сталіно) - орган політчастини Донецького сектора та Сталінської міськміліції; "Червоний страж" (Суми) - орган політвідділу Сумського оперативного сектора робітничо-селянської міліції тощо        [280, с. 22-23].

Друкований орган МВС УРСР - щотижнева газета "Радянський міліціонер" (з 1992 року - "Іменем Закону") - почав виходити з 5 травня 1955 року. Це, безперечно, значно сприяло поширенню позитивного досвіду роботи кращих органів та працівників МВС, вихованню кадрів, підвищенню престижу праці міліціонерів та авторитету ОВС серед населення.

Крім цієї газети, за часів незалежності України побачили світ ряд інших друкованих періодичних видань, засновниками або співзасновниками яких є МВС, ГУ МВС, УМВС України, вищі навчальні заклади МВС. Так, з'явились такі газети, як "Бебеля, 12", заснована УМВС України в Одеській області (тираж - 1000); "Версії. Факти", заснована УМВС України в Івано-Франківській області (тираж - 3700); "Декабристів, 5", заснована УМВС України в Миколаївській області (тираж - 2000); "Закон і честь", заснована УМВС України у Львівській області (тираж - 1000); "Закон. Правосвідомість. Правопорядок", заснована УМВС України в Рівненській області, УСБУ та прокуратурою (тираж - 5650); "Злочин та покарання", заснована ГУ МВС України в м. Севастополь (тираж - 5000); "Криминальная панорама", заснована УМВС України в Дніпропетровській області (тираж - 5000); "Кримінал. Обов'язок. Право", заснована УМВС України в Чернігівській області (тираж - 4000); "Лад", заснована УМВС України в Черкаській області (тираж - 24000); "Міліціонер Поділля", заснована УМВС України в Хмельницькій області (тираж 4000); "Правопорядок Буковини", заснована УМВС України в Чернівецькій області (тираж - 3000) та "Уголовное дело", заснована ГУ МВС України в м. Києві (тираж - 25000);

Сьогодні в Україні видаються такі щотижневі газети: "02 інформує", заснована УМВС України в Черкаській області (тираж - 8000); "Версії", заснована УМВС України в Кіровоградській області (тираж - 1500); "Відомості міліції", заснована УМВС України в Закарпатській області (тираж - 12000); "Досье-02", заснована УМВС України в Житомирській області (тираж - 62900); "Досьє 02", заснована УМВС України в Полтавській області (тираж - 4000); "Досьє 02", заснована УМВС України в Тернопільській області (тираж - 4000); "Кримінал-експрес", заснована УМВС України в Донецькій області (тираж - 21000); "Милицейский весник", заснована УМВС України в Луганській області (тираж - 10000); "Міліцейський кур'єр", заснована УМВС України у Львівській області (тираж - 30000); "Наша версія", заснована ГУ МВС України в Київській області (тираж - 6000); "Преступление и наказание", заснована УМВС України в Харківській області (тираж - 6000) та "С места происшествия", заснована ГУ МВС в Автономній Республіці Крим, ТОВ "Таврический издательский дом" (тираж - 17000).

В Україні існують також щомісячні журнали "Вісник автоінспекції", заснований МВС України, ТОВ "Аванті" та АКБ "Київ" (тираж - 35000), "Сигнал", заснований МВС України та Всеукраїнською спілкою автомобілістів (тираж - 76300) та науково-популярний журнал "Человек и закон", заснований МВС України (тираж - 37000).

Серед сучасних видань найпопулярнішим є щомісячний інформаційно-популярний та науково-практичний ілюстрований журнал "Міліція України" - часопис МВС України, який було засновано у листопаді 1996 року. У журналі публікуються найважливіші нормативні акти вищих органів державної влади України, рішення колегії МВС, накази та розпорядження МВС, висвітлюються питання досвіду роботи як вітчизняних, так і зарубіжних правоохоронців, підготовки кадрів, соціального захисту особового складу ОВС тощо.