1. організація діяльності комендантів будинків та консьєржів у під'їздах будинків;
2. постійні корелятивні зв'язки двірників з дільничними інспекторами міліції;
3. діяльність громадських формувань по охороні громадського порядку.

Як вже зазначалося, громадський порядок являє собою складне соціальне явище та включає в себе різні групи суспільних відносин, в тому числі й пов'язаних із забезпеченням недоторканності особи, охороною суспільної та особистої власності, нормальними умовами діяльності установ організацій, їх посадових осіб і громадян. У своїй сукупності належний їх прояв і складає громадський порядок. Названі групи суспільних відносин можуть бути порушені як скоєнням злочинних дій, так і іншими протиправними, антисуспільними вчинками. Тому в державі існують спеціально створені органи, на яких покладаються задачі по охороні громадського порядку. В Україні ці задачі покладаються на міліцію, хоча, як зазначалося вище, такі задачі властиві і поліції. А саме такі задачі, як попередження та припинення злочинів і правопорушень, охорона власності, прав і законних інтересів громадян від протиправних посягань та інших антисуспільних дій, повне та своєчасне розкриття злочинів є основними способами забезпечення громадського порядку.

Без сумніву, управління соціальними процесами в сфері громадського порядку, враховуючи його складність і багатогранність супутніх умов, вимагає застосування відповідних прийомів і способів діяльності.

Чинним законодавством закріплені основні способи управлінського впливу на громадський порядок, які застосовуються міліцією, кожний з яких має особливу правову характеристику. Всю свою роботу апарати міліції органів внутрішніх справ проводять головним чином через чотири основні способи впливу на громадський порядок:

а) адміністративна діяльність;

б) профілактична діяльність;

в) оперативно-розшукова діяльність;

г) кримінально-процесуальна діяльність.

При здійсненні кримінально-процесуальної діяльності апарати міліції встановлюють докази та закріпляють сліди злочинних дій, які порушують громадський порядок, з метою викриття правопорушника та забезпечення умов для притягнення його до відповідальності. При цьому вони керуються вимогами норм кримінально-процесуального законодавства.

В процесі оперативно-розшукової діяльності апарати міліції за допомогою специфічних заходів виявляють посягання на громадський порядок, розшукують злочинців, які переховуються від суду та слідства.

Профілактична діяльність, яку здійснює міліція, є всеохоплюючою та виступає складовою частиною всіх напрямків її діяльності як метод похідний від загального методу переконання, яке притаманне діяльності всього державного апарату.

Адміністративна, або управлінська, діяльність - це виконавчо-розпорядча, підзаконна, державно-владна діяльність міліції по організації та здійсненню охорони громадського порядку, попередженню та припиненню злочинів та інших правопорушень. В сучасній юридичній літературі існує також інше поняття адміністративної діяльності органів внутрішніх справ: адміністративна діяльність органів внутрішніх справ - це урегульована нормами адміністративного права їх виконавчо-владна діяльність, яка спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, громадського порядку, громадської безпеки та боротьбу з правопорушеннями [49. - с.37].

В процесі адміністративної діяльності міліція виконує, проводить в життя нормативні акти, які регулюють суспільні відносини в сфері громадського порядку, а також розподіляє управлінський вплив на компоненти, що складають громадський порядок, між підрозділами та службами міліцейського апарату. При цьому міліція передбачає у своїх нормативних актах обов'язкові для виконання вказівки громадянам і посадовим особам, а в необхідних випадках застосовує до них встановлені законом заходи примусу з метою відновлення порушених суспільних відносин в сфері громадського порядку. В цьому й проявляється виконавчо-розпорядчий характер адміністративної діяльності.

Таким чином, адміністративна діяльність міліції здійснюється як всередині апаратів міліції, так і стосовно до інших державних установ, підприємств, громадських організацій, посадових осіб і громадян, які виступають учасниками суспільних відносин в сфері громадського порядку.

Адміністративна діяльність всередині міліцейського апарату спрямована на організацію роботи конкретних служб і складається з визначення структури апаратів, підбору та розстановки кадрів, планування прийняття рішень, контролю і перевірки виконання вказівок з метою успішного вирішення задачі охорони громадського порядку, тобто здійснення зовнішньої адміністративної (управлінської) діяльності.

Зовнішня адміністративна діяльність проявляється в службі нарядів міліції по охороні громадського порядку, впровадженню в життя діючих норм і правил, що регулюють поведінку громадян і посадових осіб в сфері громадського порядку. Ця діяльність спрямована на забезпечення недоторканності певних сукупностей суспільних відносин, що стосуються життя і здоров'я громадян; захист їх прав; охорону здобутків суспільства; створення необхідних умов для нормальної діяльності державних органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян.

Адміністративна діяльність здійснюється від імені держави, для чого вона наділила міліцію відповідними владними повноваженнями. Тому дана діяльність і характеризується як державно-владна, підзаконна, заснована на суворому дотриманні законодавчих та інших нормативних актів. Головне в ній не застосування примусових заходів, а організаційна робота, здіснення заходів, що попереджують порушення суспільних відносин в сфері громадського порядку. При цьому, відповідно кожній системі суспільних відносин, міліція виконує певний комплекс управлінських дій, проводить відповідні їх змісту комплекси організаційних заходів. У зв'язку з цим адміністративна діяльність міліції в залежності від сфери свого застосування та методів діяльності підрозділяється на чотири основні види:

1. зовнішня служба, тобто практичне здійснення охорони громадського порядку в громадських місцях;
2. паспортна система та міграційна робота;
3. дозвільна система;
4. забезпечення безпеки руху транспорту та пішоходів.

Серед наглядових органів виконавчої влади, які охороняють громадський порядок і громадську безпеку, перше місце займає патрульно-постова служба міліції громадської безпеки. Вона виступає як основний засіб забезпечення громадського порядку на вулицях, площах, вокзалах, парках та в інших громадських місцях. Ця служба здійснює свою діяльність на певній правовій основі, що включає Закон України від 20 грудня 1990 року "Про міліцію", Статут патрульно-постової служби міліції, а також накази та інші нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Нагляд, який здійснює патрульно-постова служба є по суті всеохоплюючим: наряди цієї служби спостерігають за тим, щоб в громадських місцях не відбувалося ексцесів, щоб громадські місця утримувались в чистоті, а в місцях будівельних робіт ставились огорожі, які забезпечують безпеку громадян. Охороняючи громадський порядок, працівники патрульно-постової служби міліції припиняють антигромадські дії, охороняють всі форми власності, забезпечують порядок в громадських місцях при проведенні масових заходів: народних гулянь, мітингів демонстрацій і т.п.

Основна функція патрульно-постової служби - постійне спостереження за громадським порядком, а особливо там і тоді, де і коли виникає небезпека вчинення проступку або злочину. Говорячи іншими словами, ця функція профілактична, вона зобов'язує працівників міліції постійно (періодично) бути присутніми в самих криміногенних точках населених пунктів. На це слушно звернув увагу Н.І. Буденко: "Следует иметь в виду, что в подавляющем большинстве случаев уже сам по себе факт нахождения в общественном месте работника милиции в установленной форме одежды оказывает сдерживающее воздействие на нарушителей общественного порядка, способствуя предупреждению нарушений, и вселяет в граждан уверенность в безопасности и надёжной защите их прав и личного достоинства." [52. - с.15].

З метою профілактики та припинення злочинів працівники патрульно-постової служби вправі перевіряти у громадян документи, доставляти в міліцію осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, тобто застосовувати заходи адміністративного примусу, а також застосовувати при необхідності до правопорушника бойові прийоми боротьби, гумові кийки і, як крайній захід, застосовувати зброю.

В складі міліції громадської безпеки необхідно виділити фігуру дільничного інспектора міліції, в діяльності якого охорона громадського порядку займає першочергове місце. Інструкція по організації роботи дільничного інспектора міліції затверджена Наказом МВС України №802 від 14 жовтня 1999 року, відносить охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки до основних задач дільничного інспектора міліції.

Адміністративний нагляд, що здійснюється дільничним інспектором, є універсальним і охоплює практично всі форми громадського порядку. На закріпленій за ним дільниці він взаємодіє з нарядами патрульно-постової служби міліції, координує їх роботу, контролює дотримання громадянами і посадовими особами правил паспортної системи, здійснює нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, за особами, які зловживають спиртними напоями та допускають на цьому підґрунті порушення громадського порядку.

Дільничний інспектор міліції, щоб мати повну інформацію про свою дільницю, працює в тісному контакті з громадськістю, тобто двірниками, власниками будинків, головами домокомітетів, інженерами РЕО та громадянами. Лаконічно і точно визначили роль дільничного інспектора міліції М.І. Єропкін та Л.Л. Попов: "Каждый участковый инспектор призван быть организатором охраны общественного порядка и борьбы с преступностью на вверенном ему участке территории." [236. - с.109].

Адміністративний нагляд за громадським порядком органи внутрішніх справ здійснюють через паспортну та дозвільну системи. Паспортна система є своєрідним різновидом адміністративного нагляду, якому належить суттєва роль в охороні громадського порядку і забезпеченні громадської безпеки і регулюється Положенням про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №700 від 10 жовтня 1994 року [23].

Встановлюючи порядок обліку та регулювання пересування громадян шляхом введення єдиних документів, що засвідчують особу, - паспортів, реєстраційного обліку - паспортна система сприяє виявленню осіб, які проживають без документів, ведуть антигромадський спосіб життя, вчиняють правопорушення в громадських місцях (хуліганство, крадіжки і т. п.). Реґламентуючи порядок проживання громадян в певних місцевостях, паспортна система шляхом специфічного спостереження (реєстраційний облік) за громадянами в значній мірі сприяє охороні громадського порядку

Важливе значення в охороні громадського порядку має адміністративний нагляд, який здійснюється через дозвільну систему. Відмінною особливістю дозвільної системи є обов'язковість одержання дозволів громадянами та організаціями від відповідних органів МВС України на придбання, зберігання, перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, відкриття та функціонування підприємств за переліком, визначеним законодавством. Діяльність пов'язана з видачею таких дозволів, регулюється Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року, Законом України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.92р. "Про положення про дозвільну систему" та відомчими нормативними актами, які безпосередньо регулюють діяльність дозвільної системи.