Головне призначення дозвільної системи - охорона громадської та особистої безпеки громадян, державного та громадського порядку. Статистика останніх чотирьох-п'яти років засвідчує, що в останній час різко зросла кількість злочинів, які скоюються в громадських місцях із застосуванням вогнепальної зброї. Тому з метою попередження таких злочинів міліція зобов'язана перевіряти громадян, яким видається дозвіл на придбання та зберігання вогнепальної зброї. А в разі порушення ними правил дозвільної системи, у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення, може бути конфісковано або оплатно вилучено вогнепальну зброю, наприклад в осіб притягнутих до відповідальності за стрільбу з вогнепальної зброї в населених пунктах, а також в осіб, притягнутих до відповідальності за порушення громадського порядку.

Адміністративний нагляд за безпекою руху і громадський порядок на дорогах країни здійснюється Державною автомобільною інспекцією (ДАІ), яка входить в систему Міністерства внутрішніх справ України та діє на основі Закону України "Про дорожній рух" [6], Закону України "Про міліцію" [7], Правил дорожнього руху, Наказу МВС України № 572 від 25 грудня 1991 року "Про забезпечення організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних доріг і вулиць" та інших відомчих нормативних документів.

У відповідності з цими нормативними актами на ДАІ покладаються різні за змістом функції: організація та регулювання дорожнього руху, контроль за дорожнім рухом і технічним станом автомототранспортних засобів; боротьба з порушеннями правил дорожнього руху. Проте всі названі функції реалізуються шляхом спостереження (нагляду) за учасниками дорожнього руху, причому в першу чергу в громадських місцях, де дорожньо-транспортні пригоди створюють загрозу громадському порядку. Забезпечення безпеки дорожнього руху невідривно пов'язане з охороною громадського порядку, а тому ДАІ є органом, по суті виконуючим задачі по охороні громадського порядку через адміністративний нагляд.

Функцію охорони громадського порядку здійснює державний пожежний нагляд, який покладений на Державну протипожежну службу Міністерства внутрішніх справ України. Правову основу цього нагляду складають Закон України від 17 грудня 1993 року "Про пожежну безпеку", накази МВС України, постанови Кабінету Міністрів України, а також Бойовий Статут пожежної охорони України та Статут служби Державної пожежної охорони МВС України. Основна функція державного пожежного нагляду - здійснювати контроль за виконанням пожежно-профілактичних заходів, пов'язаних з пожежною безпекою, вживати заходів для припинення порушень правил пожежної безпеки та притягнення до відповідальності осіб, які порушують правила пожежної безпеки.

Необхідно зазначити, що вчені, які досліджують пожежний нагляд, не пов'язують його, як правило, з охороною громадського порядку. Між тим, і це наше принципове зауваження, пожежний нагляд - це водночас адміністративний нагляд за громадським порядком, але під відповідним кутом зору. Великі пожежі торгівельних та інших споруд громадського значення в містах можуть дестабілізувати обстановку в даному регіоні та привести до порушень громадського порядку: хуліганства, розкрадання майна, пограбувань, до припинення роботи громадського транспорту. Тому особливе місце в роботі органів державного пожежного нагляду займає їх адміністративна діяльність, метою якої є попередження та припинення порушень правил пожежної безпеки, а також їх взаємодія з органами міліції по охороні громадського порядку.

До ряду провідних служб, які здійснюють адміністративний нагляд за громадським порядком, відноситься й державна санітарно-епідеміологічна служба України, яка діє на основі Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року.

Згідно даного нормативного акту, основною задачею державного санітарно-епідеміологічного нагляду є здійснення контролю за проведенням гігієнічних і протиепідемічних заходів підприємствами, організаціями, установами та громадянами, проведення заходів, спрямованих на попередження забруднення природного середовища (водоймищ, ґрунту) і громадських місць, які мають відношення до побуту, відпочинку громадян.

В органів санітарно-епідеміологічного нагляду фактично дві піднаглядні сфери. Перша пов'язана з функціонуванням промислових об'єктів, введенням в експлуатацію житлових будинків, зберіганням і транспортуванням продуктів харчування, зберіганням та похованням радіоактивних речовин. Друга сфера - це сфера громадських місць, в яких порушення санітарно-гігієнічних правил може привести до масових інфекційних захворювань та отруєння населення, а як наслідок цього до порушень громадського порядку. Тому органи санітарно-епідеміологічного нагляду спільно з органами внутрішніх справ та міліцією здійснюють контроль за дотриманням санітарних правил утримання вулиць, дворів, пляжів, парків та інших територій в населених пунктах.

Не прямо, а опосередковано здійснюють адміністративний нагляд й інші адміністративно наглядові органи держави: держмісттехнагляд, енергонагляд, ветеринарний нагляд і т.д.

Необхідно зазначити, що демонтаж тоталітарно-радянської держави та перехід до суспільства з традиційними загальнолюдськими та громадянськими цінностями (свобода слова, право приватної власності) мають наслідком збільшення кількості адміністративно-наглядових служб та їх функціонування поряд з органами традиційного державного управління. Для однієї групи таких органів охорона громадського порядку буде складати їх пряме призначення, для іншої групи - виявиться допоміжною функцією. Але всі ці служби реалізують наглядово-контрольні повноваження, які доповнюються правом вживати заходи адміністративного примусу, в тому числі правом здійснювати адміністративну юрисдикцію. В російській дореволюційній та сучасній західноєвропейській юридичній літературі такі повноваження називаються поліцейськими, діяльність органів держави по їх використанню - поліцейською діяльністю, а сукупність правових норм, що реґламентують таку діяльність, - поліцейським правом.