Проте є достатньо фактів, які свідчать про те, що до злочинних угруповань залучалися працівники правоохоронних органів, у тому числі і співробітники спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, працівники митниць, інші посадові особи, які не тільки не забезпечували дотримання законодавства, а й безпосередньо сприяли злочинній діяльності. Зазначене сприяло створенню на території України широко розгалуженої мережі організованих злочинних угруповань з корупційними зв'язками та із значними неконтрольованими державою прибутками, які, по-перше, реально сприяли подальшій тінізації економіки, по-друге, використовувалися для вчинення інших злочинів у сфері економіки або для фінансування організованих угруповань загального кримінального спрямування, у тому числі і банд. Пристосовуючись до змін законодавства, злочинці здійснювали безпосереднє викрадення бюджетних коштів. Розміри викраденого, як правило, сягали особливо великих розмірів, що об'єктивно створювало загрозу державним інтересам та інтересам громадян і, що особливо актуально на сьогодні, негативно впливало і впливає на можливі виплати з державного бюджету заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших обов'язкових виплат. Наприклад, тільки у кримінальних справах, що розслідувались у 1999 році, доведено розкрадання на суму 1 млн. 820 тис. грн. у Полтавській та понад 500 тис. грн. у Чернігівській областях [454]. Відомо, що Законом України "Про організаційно-правові основи боротьби з організаційною злочинністю" вимагається взаємодія державних контролюючих та інших органів із спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а для боротьби зі злочинами у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначальне значення має належна взаємодія спецпідрозділів Служби безпеки, митних та податкових органів, оскільки контрабанда межує з приховуванням прибутків від оподаткування та з безпосереднім розкраданням державних коштів. Однак практика свідчить, що законодавчо визначені заходи щодо подолання контрабанди, але у результаті відсутності бажання рядових виконавців співпрацювати така взаємодія відсутня [388].

Організовані злочинні угруповання продовжують активно використовувати існуючу систему розрахунків через банківську систему і, зокрема, через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів для перерахування коштів за кордон, відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, переведення безготівкових коштів у готівку та конвертації їх в іноземну валюту. Такі великомасштабні протиправні операції неможливо здійснити без залучення представників правоохоронних органів.

У злочинну діяльність продовжують "втягуватись" контролери митних постів та інші працівники митниць, які оформляють фіктивні документи про вивіз товарів на експорт. Зокрема, у справі, що розслідувалась у Полтавській області, встановлено факти оформлення документів про вивіз вантажу, який фактично не перетинав кордон. Імпортні операції використовувались злочинцями для одержання неконтрольованих прибутків внаслідок заниження таким чином суми податків та інших обов'язкових платежів. Широко відома контрабанда автомобілів закордонного виробництва сумнівного походження та просто крадених. Такі справи розслідуються у Харківській області [453], тому у боротьбі з контрабандою велике значення має співпраця митних органів України та суміжних держав щодо виявлення і попередження таких злочинів.

Окремі правопорушення та злочини, скоєні співробітниками правоохоронних органів, призводять до надзвичайно негативного резонансу серед населення, підривають його довіру, негативно впливають на ефективність організації боротьби зі злочинністю. Виявлення причин та умов скоєння правопорушень і злочинів, спрямованість на профілактику перших та запобігання другим залишається одним із головних завдань керівників правоохоронних органів. У зв'язку з цим вони повинні більш активно і цілеспрямовано вести роботу щодо профілактики правопорушень, здійснювати пошук та застосовувати нові форми і методи удосконалення її організації на науковій основі.

Міністр внутрішніх справ Ю.О. Смирнов у січні 2002 року повідомив, що згідно із законом, який прийняла Верховна Рада, загальна чисельність у МВС має становити 386 600 осіб. З них 226,8 тис. буде на утриманні держави, решту фінансуватимуть з місцевого бюджету та за рахунок підприємств. Міністерство не намагатиметься заповнити всі вакансії. Уже сьогодні воно не укомплектоване на 40 тис. осіб (це зумовлено намаганням вкластися у фонд заробітної плати коштів, виділених на матеріально-технічне забезпечення). Проте, на думку                            Ю.О. Смирнова, апарат міністерства роздутий, тому тут за кілька місяців скорочено 500 посад, з передачею на місця, у райвідділи. Рішуче зменшення кількості управлінців проводитимуть і надалі. Людей, які готують непотрібні папери, рахують непотрібні цифри, переводитимуть на посади дільничних інспекторів, працівників оперативних служб. Крім того, міністр зазначив, що міліція працює погано. Зокрема, залишок нерозкритих злочинів вимірюється десятками тисяч, 186 правоохоронців притягнуто до кримінальної відповідальності. Зареєстровано 280 випадків корупції всередині самого відомства. Проте є і певні позитивні результати. Так, розкрито 92 % вбивств. Такого показника ще немає ні в Росії, ні в країнах Європи, ні в США [291].

Разом з тим, у проведених опитуваннях слідчих МВС, прокуратури, податкової міліції і СБУ причини недоліків у боротьбі з економічною злочинністю викладені в такому порядку: 1) низький рівень матеріально-технічного забезпечення; 2) зростання рівня професіоналізму злочинності; 3) відношення держави і суспільства до авторитету і достоїнства практичних працівників правоохоронних органів; 4) корумпованість державних структур із злочинністю, відсутність ціленаправленої і предметної діяльності державних органів по боротьбі із злочинністю; 5) відсутність методичних рекомендацій по боротьбі з економічною злочинністю; 6) низький професіоналізм у практичних працівників правоохоронних органів [16, 35].

Отже, можна зробити висновок про те, що, незважаючи на окремі позитивні зрушення, існують суттєві проблеми кадрів, матеріально-технічного забезпечення, створення необхідних умов для роботи працівників, які ведуть боротьбу із злочинністю. Традиційними умовами, що сприяли вчиненню правопорушень та злочинів співробітниками правоохоронних органів, залишаються низькі їх моральні якості, слабка дисципліна, відсутність належного контролю за діями підлеглих, незадовільна індивідуально-виховна робота з боку керівництва відповідних служб і підрозділів. Практикою доведено, що уміння користуватися владними повноваженнями, якими наділені всі співробітники правоохоронних органів, повинне спиратися на високий рівень їх моральних якостей.

Особливості професії правоохоронця дозволяють вважати, що в роботі з підлеглими необхідно на рівні з професійними вдосконалювати моральні якості співробітників, що в цілому сприятиме підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів. Певним чином це стосується особового складу підрозділів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, де виникає безліч спокус матеріального характеру.

Серйозні вимоги повинні висуватися до керівників, які безпосередньо працюють з молодими співробітниками. Від того, як вони здійснюватимуть свій виховний вплив на молодих, залежатиме адаптація співробітника до умов нового колективу, нової роботи, бо виховання спеціаліста - це цілеспрямований вплив на формування множини його людських якостей: фізичних - здоров'я, працездатності, витривалості тощо; психологічних - інтелекту, волі, почуттів; духовних - моральності, спрямованості, світогляду, творчих засад; соціальних - комунікабельності, діловитості, розсудливості, толерантності, здатності до колективної діяльності [173].

Крім того, протягом усього періоду служби у співробітників необхідно формувати та підтримувати високий рівень імунітету проти деформуючих впливів. Для цього потрібно виховувати у молодих співробітників необхідні для служби в правоохоронних органах політичні, моральні, психологічні та ділові якості. Серед них особливе значення мають дисципліна, пильність, уважність, свідоме ставлення до виконання службового обов'язку. Важлива роль у навчанні та вихованні молодих співробітників повинна відводитися безпосереднім начальникам і наставникам з числа найбільш досвідчених. Правоохоронці повинні бути прикладом для громадян у поводженні і застосуванні зброї для власного захисту і учасників кримінального судочинства [379].

Сучасні умови боротьби з економічною злочинністю вимагають від працівників спецпідрозділів відповідних знань фінансового права, бухгалтерського обліку, інформатики, іноземної мови для здійснення міжнародного співробітництва по боротьбі з транснаціональною злочин-ністю [402].

Однак не всі співробітники усвідомлюють необхідність постійного підвищення свого професійного рівня, досить часто з перших днів служби стають на шлях зловживань, встановлення корупційних зв'язків, а то й участі у злочинних формуваннях. Не завжди такі факти виявляються своєчасно, а іноді вони навмисно залишаються непоміченими через проблеми із кадровим забезпеченням.

Досвід же практичної роботи з особовим складом правоохоронних органів показує, що якщо деформація все більше проявляється у практичній поведінці співробітника, то не слід намагатись утримувати його на службі [278].

Відомо, що для сутності людини характерні протиріччя, а найважливішим проявом цього є поєднання у конкретного індивіда особистих та спільних інтересів.

Тому цілком очевидно, що діяльність людей як індивідів, які переслідують особисті інтереси та цілі, утворює основну сторону буття. Інша сторона - спільний інтерес, що має об'єктивну основу, суть якої полягає у взаємозалежності людей внаслідок розподілу праці, потреби у спілкуванні, соціальному захисті та допомозі, у соціальних гарантіях, вирішенні більш складних завдань, що перевищують індивідуальні можливості людини.

Зрозуміло, що поняття "приватний" та "особистий інтерес" не еквівалентні, бо ці категорії відрізняються за обсягом та змістом. Особистий інтерес включає приватний, тобто все те, що стосується сфери приватного життя - професійної, творчої, сімейної та іншої діяльності, захоплень тощо. Разом з тим, особистий інтерес - це право на життя та інші права людини, зацікавленість у соціальному захисті, можливості отримати освіту, медичну допомогу. Саме подолання протиріч між особистим, приватним та інтересом державного і соціального цілого є необхідною передумовою для профілактики будь-яких антисоціальних явищ, у тому числі й економічної злочинності. Особливе значення для відносин між людьми має більш справедливий розподіл національного доходу, підвищення можливостей для освіти, соціального забезпечення, зайнятості населення. Глибока криза всього суспільного життя, підвищення соціальної нерівності призводять до посилення соціальної напруженості, цинізму та злочинності.

Однак, практична діяльність оперативних працівників свідчить про те, що більшість із них звикла до самостійної роботи. У практику не запроваджуються методи несення служби та документування злочинної діяльності в групі, з напарником. Часто причиною цьому є недовіра навіть своїм колегам, яка пояснюється метою дотримання конспірації. Але тут більше спрацьовує прислів'я: "два українці - два гетьмани". У сучасних умовах такі підходи до застосування сил при розкритті злочинів і боротьбі з економічною злочинністю в цілому уже не придатні. Необхідно використовувати світовий досвід, вчити особовий склад уміло співпрацювати як в оперативно-розшуковій чи в слідчо-оперативній групі, або при проведенні спеціальних регіональних, республіканських та міжнародних операцій [130; 450].