Аналіз боротьби з економічною злочинністю в Україні показує, що ця діяльність не завжди успішна. Багато в чому це пов'язано з тим, що апарат правоохоронних органів та учасники цієї роботи часто не діють як єдина управлінська команда. Тому, на наш погляд, назріла необхідність модернізації системи координації в управлінні правоохоронними органами, приведення її у відповідність сучасним вимогам і поставленим перед нею завданням [220; 221].

Традиційно центральною фігурою в управлінській діяльності був керівник, але сьогодні все більшого значення набуває його оточення, яке значною мірою визначає специфіку управлінських відносин, стиль управління, характер взаємовідносин в організації і, як результат, - стабільність організаційної структури й ефективність діяльності [130].

Отже, на перший план потрібно поставити проблему пошуку і виявлення закономірностей формування і розвитку управлінських команд, визначення умов, що забезпечують їх ефективне функціонування на всіх рівнях управління, відбору і підготовки кадрів, які не тільки володіють високим управлінським та професійним потенціалом, але і здатні ефективно працювати в умовах спільної діяльності [248, 228].

Разом з тим, проблема управлінської команди, пошуку і виявлення механізму, закономірностей її формування, становлення і розвитку як на теоретичному, так і практичному рівнях майже не розглянута. А поняття "команда", "управлінська команда" не отримали свого визначення.

Особливого значення у такому випадку набуває оцінка діяльності кожного з учасників команди. Сьогодні вченими тільки робляться спроби визначити критерії діяльності деяких учасників цих відносин. Так, умови, в яких сьогодні працюють співробітники органів внутрішніх справ, характеризуються постійною мінливістю та нестабільністю в економічній, соціальній, правовій та інших сферах нашого суспільства. Населення зіткнулося з раніш невідомими процесами та явищами: безробіттям, економічним спадом виробництва, з мішаною економікою, постійним удосконаленням та зміною законодавства, подорожчанням товарів першої необхідності, зниженням життєвого рівня та ін.

За наявністю цих мінливих факторів правоохоронні органи спрямовують свої зусилля на захист життя, здоров'я, майна та інших передбачених законом прав громадян, але докорінних змін у сфері боротьби зі злочинністю на сьогодні не забезпечено. Залишається високий рівень організованості злочинного середовища, удосконалюються форми й методи злочинної діяльності, поширюються кримінальні прояви у системі господарювання. У багатьох регіонах нашої держави рівень розкриття та розслідування злочинів залишається недостатнім.

Такий стан вимагає невідкладного застосування ефективних заходів впливу на фактори, що сприяють злочинності.

Серйозна увага повинна приділятись попередженню злочинності, її профілактиці, підвищенню ефективності слідчої роботи, забезпеченню повного, всебічного й об'єктивного розслідування у кожній справі, де основну роль виконують слідчі, тому що саме вони завершують розслідування і направляють справи до суду. Для досягнення максимальної ефективності у виконанні безпосередніх обов'язків слідчим необхідні висока організація праці, науково обґрунтовані нормативи їх навантаження, штатної чисельності та критерії оцінки діяльності. Відомо, що слідчі органів внутрішніх справ України розслідують понад 90 % усіх злочинів, що скоюються у державі. У той же час навантаження на одного слідчого працівника перевищує встановлені науково обґрунтовані показники. Перевантаження слідчих, незадовільні умови їх праці, неякісний склад слідчого апарату позначаються на характері слідчої діяльності. Проблема навантаження та критерії оцінки діяльності слідчих, умови їх праці вимагають глибокого вивчення існуючої практики і наукового переосмислення з метою розробки комплексу соціально-економічних, організаційних і законодавчих заходів щодо радикальної зміни ситуації, яка склалась сьогодні у слідчих підрозділах правоохоронних органів, особливо у системі МВС України [306].

Мотивацію необхідно пов'язувати з кінцевими результатами роботи, включаючи наступні елементи:

- встановлення залежності розміру заробітної плати (доходу) від кінцевих результатів діяльності на всіх рівнях управління системою[378];

- введення стійких форм стимулювання всіх членів колективу за досягнення поставленої мети;

- створення економічних та моральних умов для використання колективного інтелекту та колективної діяльності.

Аналіз показує, що мотиви у діяльності правоохоронних органів, спрямовані на боротьбу з економічною злочинністю, а також мотиви осіб, які займаються різними видами правоохоронної діяльності, відрізняються. Сьогодні загальною та основною є матеріальна зацікавленість у результаті залежності від оплати праці. Ці умови властиві людям будь-якої професії, хоч і існують деякі відмінності в їх прояві.

Внутрішня мотиваційна система оплати праці полягає у тому, що, виходячи із поставлених завдань, потрібно об'єктивно підкріпити розміри індивідуальної праці специфічною, швидкою і орієнтованою на успіх оплатою. За досягнуті успіхи, як правило, поряд із заробітною платою, надаються премії, а також застосовуються різні надбавки.

У сучасних мотиваційних системах для створення гармонійних відносин, що сприяють гуманізації праці, зростанню її ефективності, все частіше використовують наступні підходи:

- гарантоване забезпечення заробітної плати, зайнятості та робочого місця;

- здійснення значних додаткових виплат (у тому числі на пенсійне забезпечення);

- використання гнучких систем організації роботи;

- застосування програм збагачення праці та ротації [322].

Як правило, у мотиваційному процесі переслідуються три основні цілі: посилення контролю за витратами фонду заробітної плати, підвищення гнучкості системи стимулювання праці та підтримка зацікавленості працівників у результатах своєї діяльності.

Мотиваційна теорія і практика стверджують, що люди добре працюють тільки при дотриманні наступних умов:

- виконавець упевнений, що, доклавши певних зусиль, він справиться з роботою;

- виконавець упевнений, що оцінка його діяльності безпосередньо залежить від того, як він працює;

- виконавець упевнений, що результати його роботи будуть оцінені позитивно.

Якщо перша умова не дотримана, робота не буде конструктивно виконана, яка б не була мотивація.

Мотивація праці співробітників правоохоронних органів - важливий фактор підвищення якості їх праці. Реалізація цього завдання можлива при організації гнучкої системи мотивації, введені до неї нових принципів наукових методів та нових підходів, що забезпечить постійне зростання кількісних і якісних параметрів функціонування системи, якою управляють [251].

Мотивація як рушійна сила повинна бути діючим інструментом координації в управлінні правоохоронними органами України, особливо щодо питання боротьби з економічною злочинністю.

Сутність дій механізму полягає у розробці, постійному вдосконаленні методів, форм і принципів організації мотиваційного процесу відповідно до вимог часу. У вирішенні цих завдань важливе місце необхідно відвести постійно діючим структурам, що займатимуться механізмами мотивації праці співробітників правоохоронних органів і виконавчих ланок. Мотиваційні фактори повинні забезпечувати реалізацію особистого, колективного і державного інтересу [235].

Правоохоронна діяльність сама по собі хоча і характеризує позитивну направленість, проте її виховних можливостей недостатньо для забезпечення соціально-моральної поведінки співробітника. У випадку формального виконання ними моральних і правових вимог вони не засвоюють їх зміст, не приймають як внутрішні цінності. Навіть об'єктивно суспільно корисна правоохоронна діяльність може не впливати позитивно на людину, якщо вона намагається досягти суспільно значимого результату, керуючись суто особистими мотивами. Тому при організації управління правоохоронною діяльністю важливо звертати увагу на формування змістовно-утворюючої сфери, опору службових завдань на потреби та зацікавленість співробітників, на усвідомлення ними морального суспільного характеру оперативно-службової діяльності. Це зумовлено тим, що основний змістовно-утворюючий мотив не тільки стимулює, але й надає особистого змісту діяльності, визначаючи ставлення співробітника до моральних і правових норм, а також до принципів, які виражаються у службовій діяльності [230].

Розширення можливостей для результативної боротьби з економічною злочинністю дозволить суттєво зменшити відтік співробітників, які за своїми моральними і діловими якостями придатні для зазначеної діяльності, тому що в залишенні служби професіоналами відіграє роль не тільки зарплата. Коли люди розуміють, що тут вони нічого не можуть зробити, коли не вдається достойно застосувати свої сили, знання і досвід, це дуже пригнічує [45].

З метою зміцнення духовно-моральних основ служби, виховання особового складу в дусі громадського патріотизму, неухильного дотримання законів та етичних норм основну увагу необхідно приділяти індивідуально-виховній роботі, організації психолого-педагогічної підготовки керівників підрозділів та співробітників, забезпечуючи цілеспрямований виховний процес, зміцнення дисципліни, формування морально-психологічної стійкості і підтримку здорового психофізіологічного стану особового складу, недопущення конфліктних ситуацій в колективах [274], хоча деякі дослідники, наприклад В.П. Шейнов, визначають окремі конфлікти як конструктивні, тому справедливо вважати, що позитивне вирішення таких конфліктів йде на користь справі, так як зближує умовних противників. До причин виникнення конфліктів він відносить недоліки в організації самої діяльності та управління [106].

Серед них незадоволення оплатою праці та пенсійного забезпечення [286]; несприятливі умови праці; недоліки в організації роботи; невідповідність прав і обов'язків; неритмічність роботи; відсутність чіткості у розподілі обов'язків; низький рівень виконавчої дисципліни; конфліктогенні (тобто ті, що сприяють виникненню конфліктів) організаційні структури.

Підсумком дослідження людського виміру як основи змісту координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю є висновок про необхідність змін орієнтації держави щодо захисту власних інституцій. Таку ж увагу потрібно приділити захисту людини і демократичного суспільства, тому що на першому місці стоїть проблема соціальної безпеки. Крім того, перед владними структурами, особливо перед правоохоронними органами, стоїть завдання щодо створення відповідних умов розвитку особи як з професійного, так і з морального поглядів [299].

У першу чергу необхідно вести підготовку фахівців на підставі єдиної концепції підготовки працівників правоохоронних органів України, використати досвід підготовки кадрів на базі вищої освіти, як це робиться в Національному центрі підготовки працівників правоохоронних органів США [173]. Заслуговує також на увагу досвід Великої Британії, де створено Національний центр поліцейської удосконаленості в межах управління підготовки і розвитку поліцейських кадрів, як осередку удосконалення усіх аспектів діяльності поліції на основі фактів із поліцейської практики. Крім того, заслуговує на увагу створення Національної інформаційної (моделі) служби, можливості якої можна буде використовувати на відповідних рівнях поліції для розкриття злочинів [220].