В умовах реформування аграрного сектора економіки майнові правомочності членів та учасників недержавних сільськогосподарських підприємств набувають особливого значення. Так, Указом Президента України від 29 січня 2001р. № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки" [234] передбачено забезпечення неухильного виконання правонаступниками реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств майнових обов'язків, які перейшли до них від зазначених підприємств, зокрема стосовно колишніх членів цих підприємств (пп.1) п. 2). При створенні таких агроформувань до їхнього статутного фонду передається невиділене в натурі майно їх учасників. Станом на 1 жовтня 2002 року передано майна на суму 3309,4 млн. грн., і 718, 3 тис. власників майнових сертифікатів стали засновниками цих підприємств [34, c. 8]. Крім того, новоствореними підприємствами застосовується оренда майнових часток (паїв) членів колективних сільськогосподарських підприємств з виплатою орендної плати в розмірі не менше 1% відсотка вартості паю (п.п. 1) п. 2 вищезазначеного Указу) В такому випадку ці особи не приймаються в члени кооперативів і працюють в них як наймані працівники.

Для розкриття основних майнових правомочностей членів сільськогосподарських виробничих кооперативів, необхідно звернутись до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", адже правовий режим власності визначається виключно Законами України (ст. 92 Конституції України). Аналізуючи його положення можна виділити наступні майнові права і обов'язки членів кооперативу: обов'язок виконувати свої зобов'язання перед кооперативом, пов'язаний з майновою участю в його діяльності (здійснення вступного і пайового внесків) (ст. 9); право власності на пай, яке набувається при одержанні паю в разі виходу з кооперативу, в порядку і термін, визначені статутом кооперативу (ст. 11); передання свого паю у спадщину (ст. 25); обов'язок відповідати за зобов'язаннями кооперативу в межах майнового пайового внеску (ст. 23); право на одержання кооперативних виплат (ст. 11); право на одержання частки доходу на пай (додатковий пай) (ст. 11); право на отримання частки вартості майна кооперативу у разі його ліквідації. (п. 4 ст. 38).

         Розглянемо порядок реалізації членами кооперативів своїх прав та обов'язків. Обов'язковою умовою для вступу до кооперативу є здійснення особою вступного внеску в грошовій формі в розмірах, визначених статутом кооперативу (ст. 9). Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається (ст. 1). Для асоційованих членів вступних внесків законом не встановлено. Також при вступі до кооперативу особа здійснює пайовий внесок, який зараховується у Пайовий фонд кооперативу. Його розмір має бути помірним, адже, головною ознакою сільськогосподарського виробничого кооперативу є обов'язкова трудова участь його членів, а майнова - повинна відігравати другорядну роль. Як вже зазначалось раніше, статути кооперативів можуть містити, наприклад, ряд пільг для осіб, які одержують державну допомогу, пенсію або стипендію тощо при вступі їх до кооперативу.

В Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" поняття "пайовий внесок" чітко не визначено. Крім того, воно застосовується поряд з поняттям "пай". Як наголошує ряд авторів, ці правові категорії є нетотожними [1, c. 78; 24, c. 135; 61, c. 29; 79, c. 137; 168, c. 98]. Так, виходячи з положень Цивільного (ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 165) та Господарського ( ч. 3 ст. 98, ст. 100) кодексів України, при утворені кооперативу або вступі до вже діючого слід говорити про "пайовий внесок". Він може здійснюватись шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Розмір пайового внеску встановлюється загальними зборами засновників кооперативу у вартісному виразі і зазначається в статуті. Він є рівним для всіх членів кооперативу (виключення може бути встановлено тільки для асоційованих членів) (ч. 4 ст. 12 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Тому записи в статутах деяких виробничих кооперативів Хмельницької області, що розмір пайових внесків до кооперативу встановлюється пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарський діяльності (п. 4.6 Статутів сільськогосподарських кооперативів "Авангард" [302], "Маяк" [303] Красилівського району Хмельницької області "Лозівський" Волочиського району Хмельницької області [304], слід вважати помилковими. Адже це положення в законі стосується членства в обслуговуючих кооперативах і аж ніяк не у виробничих.

У літературі під пайовим внеском розуміють грошові кошти і матеріальні ресурси у вартісному виразі, які вносяться громадянами і юридичними особами для створення і діяльності кооперативу [70, c. 145]. На наш погляд, це визначення потребує уточнення. По-перше, це - обов'язковий внесок, що має вартісний вираз; по-друге, він здійснюється особою при вступі до кооперативу і по-третє, шляхом передачі до пайового фонду належного їй на праві власності майна, в тому числі грошей, а також майнових прав та/або земельної ділянки. Крім обо'язкового пайового внеску, член кооперативу може здійснити додатковий внесок, який також передається до пайового фонду.

Таким чином, пайовий внесок можна визначити як обов'язковий внесок засновника, члена, (асоційованого члена) кооперативу, що має вартісний вираз і здійснюється шляхом передачі до пайового фонду належного особі на праві власності майна, у тому числі грошей, майнових прав та/або земельної ділянки. Зважаючи на вищезазначене, пропонуємо в Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" внести відповідні зміни, а саме: у частинах 11, 12 статті 1 та пункті 1 статті 7 слова "пай", "додатковий пай", "паю" замінити відповідно словосполученнями "пайовий внесок", "додатковий пайовий внесок", "пайового внеску".

Оскільки, як уже зазначалось вище, розмір пайових внесків зараховується до пайового фонду кооперативу у вартісному вигляді, необхідно звернути увагу на порядок проведення їх вартісної оцінки. У Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" це питання не врегульовано. Тому, при його вивченні корисним є звернення до досвіду інших країн, зокрема Російської Федерації. Так, Законом Російської Федерації "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що грошова оцінка пайових внесків здійснюється правлінням кооперативу і затверджується його загальними зборами. Також загальні збори можуть затвердити Методику грошової оцінки майна, що передається, і доручити правлінню на підставі цієї методики організовувати роботу з оцінки майна (п. 5 ст. 35). Це питання набуває важливого практичного значення, адже від розміру пайових внесків (основних і додаткових) залежить розмір відсотків, які нараховуються на пай, розмір грошової або натуральної виплат, яку отримає особа у випадках припинення членства в кооперативі, а також розмір майна при ліквідації кооперативу, яке розподіляється між членами пропорційно вартості їхнього паю.  

У господарських товариствах Порядок оцінки вкладів учасників повинен міститись в установчих документах, якщо інше не передбачено законодавством України (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" ). Як зазначає ряд авторів, віднесення зазначеного питання до локальної нормотворчості призвело до чисельних зловживань засновників при оцінці вкладів, що виявляється у отриманні ними більшої суми дивідендів і відсутності у учасників господарських товариств реальної можливості щодо проведення перевірки [6, c. 121; 18, c. 70; 56, c. 66]. Тому в літературі звертається увага на необхідність законодавчого врегулювання порядку оцінки вкладів у формі майна і майнових прав [18, c. 75], що є справедливим і для аналогічних відносин і в кооперативах.

Законом Російської Федерації "Про виробничі кооперативи" [290] передбачено певні вимоги щодо оцінки пайового внеску. Так, при утворенні кооперативу вона проводиться за взаємною домовленістю членів на підставі ринкових цін, а при вступі до кооперативу нових членів - комісією, яка призначається правлінням кооперативу. Оцінка пайового внеску, який перевищує двісті п'ятдесят мінімальних розмірів оплати праці має бути здійснена оцінювачем (п. 2 ст. 10). Встановлення зазначеного порядку є важливим з точки зору гарантування майнових прав членів таких кооперативів.

З прийняттям Закону України від 12 липня 2001 року "Про оцінку майна, майнових прав та професійній оціночній діяльності в Україні" [199] у засновників, членів кооперативів та учасників господарських товариств з'явилась можливість у випадках незгоди з проведеною оцінкою майна, звернутись до будь-якого суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 7). Але, на жаль, це право може бути реалізовано далеко не кожним членом кооперативу, адже проведення такої оцінки здійснюється на платній основі.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу (п. 2 ст. 165). Таким чином, ця вимога є обов'язковою для всіх видів кооперативів. Але в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" подібної вимоги не міститься. У законодавстві Російської Федерації аналогічну норму закріплено не лише в Цивільному кодексі (п. 2 ст. 109), а й у Законах "Про виробничі кооперативи" (п. 1 ст. 10) та "Про сільськогосподарську кооперацію" (п. 7 ст. 35). У господарських товариствах за несплату повної вартості акцій (для акціонерних товариств) або за невнесення повністю вкладу (для товариств з обмеженою відповідальністю) у визначений установчими зборами строк, передбачено сплату 10% річних від суми простроченого платежу (ст. 33, ч. 3 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства"). Крім того, при несплаті протягом 3-х місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство може прийняти рішення щодо продажу цих акцій (ч. 3 ст. 33 зазначеного Закону). Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" за нездійснення вчасно пайового внеску жодних санкцій не встановлено. Тож це питання залишається на розсуд кожного окремого кооперативу і має бути вирішеним в їх статутах. Оскільки здійснення пайового внеску у встановлений термін є одним з обов'язків засновників, то його невиконання може призвести до застосування до порушника тих санкцій, які передбачено в статуті кооперативу. Але за відсутності в законодавстві про кооперацію норми, яка б зобов'язувала кооперативи встановлювати таку відповідальність, вона практично не передбачається і в статутах кооперативів.