Більшість нетарифних обмежень в міжнародній торгівлі застосовується сьогодні на чіткій міжнародно-правовій основі, центральною ланкою якої є ГАТТ/СОТ. Очевидно, що у найближчі роки міжнародна торгівля товарами та послугами, а також її регулювання, у тому числі використання нетарифних обмежень, здійснюватимуться в межах правових норм, зафіксованих передусім положеннями даної міжнародної організації. Підтвердженням тому можуть бути хвилі процесу приєднання різних країн до СОТ, у тому числі країн СНД, що почалися у другій половині 90-х років ХХ ст.

Україна не стоїть осторонь від глобальних світових політичних та економічних процесів і активно формує торговельно-політичний режим відповідно до загальновизнаної світової практики. Це означає, що в найближчі роки система нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні будуватиметься та розвиватиметься в рамках правових норм ГАТТ/СОТ [261- 265].

У зв'язку з цим вважаємо, основним напрямом такого розвитку для України є:

1. удосконалення вже існуючих нетарифних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі, які є, по суті, заходами внутрішньої економічної політики, спроектованими на торговельно-економічні відносини з іншими країнами;
2. застосування незаборонених нормами ГАТТ/СОТ, тобто узаконених міжнародною торговельною системою нетарифних обмежень, що не використовуються або використовуються сьогодні в Україні недостатньою мірою.

До другої групи слід віднести насамперед так звані захисні заходи, що встановлюються з метою запобігання шкоді національному виробнику, що викликана швидким зростанням імпорту, та для обмеження недобросовісної ділової практики з боку іноземних експортерів.

В Україні зазначені нетарифні обмеження не отримали поки що відповідного застосування. Слід зауважити, що при цьому український експорт насамперед готової або високотехнологічної та наукомісткої продукції, зазнає активного впливу таких обмежень з боку інших країн. Загалом, застосування Україною захисних заходів забезпечить, на думку автора, реальний захист національних виробників від недобросовісної конкуренції з боку іноземних експортерів та від надмірного імпортного тиску. Важливо підкреслити, що таке застосування нетарифних обмежень має здебільшого легітимний характер і не суперечить загальновизнаній світовій практиці. Таким чином, використання нетарифних інструментів зовнішньоторговельного регулювання стає важливим елементом, пріоритетним напрямом зовнішньоекономічної політики України.

Слід зазначити, що своїм інтенсивним розвитком світова торгівля за останню чверть ХХ ст. зобов'язана передусім тому, що національні системи регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн формувалися навколо загальних принципів та норм, що містяться в ГАТТ. На думку В.В. Перської, однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їх національного законодавства у відповідність до положень пакету угод "Уругвайського раунду" (з їх наступною ратифікацією законодавчими органами країни, що приєднується) [266; С. 47]. Фактично останні двадцять п'ять років у світовій економіці проходила уніфікація права, яке і було покладено в основу інтенсивного розвитку світової торгівлі.

Станом на січень 2000 року повноправними учасниками СОТ є 135 країн; 30 держав має статус спостерігачів в СОТ [267; С. 50]. З них майже 20 країн (у тому числі Україна, Росія, Китай, Тайвань, Саудівська Аравія та ін.) перебувають на різних стадіях приєднання до СОТ. Статус спостерігача в СОТ має також 49 міжнародних організацій, у тому числі МВФ, Світовий Банк, різні підрозділи ООН, регіональні угрупування та ін. "З точки зору політики глобалізація означає, що уряди повинні вчитися співпрацювати у ширшому колі питань, ніж в минулому. З удосконаленням міжнародних правил скорочується поле для внутрішньої політики. Справжнім проявом суверенітету в сучасному світі є спроможність демократично обраних урядів чітко відображати інтереси спостерігачів шляхом проведення переговорів та взяттям міжнародних зобов'язань", - такою була позиція колишнього генерального директора СОТ п. Р. Руджеро [268; С. 4].

Вступ до СОТ - одне з пріоритетних зовнішньоекономічних та політичних завдань України, бо мова йде про усунення дискримінаційних бар'єрів для експорту та рівності на світовому ринку, що дасть змогу позбавитися від втрат в торгівлі. Процес приєднання довгий та складний, і результатом має стати недискримінаційна участь України в ГАТТ/СОТ, що забезпечить рівність прав та можливостей взаємовигідної участі в цій організації. При всій актуальності вступу України в СОТ слід підкреслити, що умови вступу - це передусім компромісні рішення, які опрацьовуються у процесі переговорів та досягаються взаємними поступками при жорстких умовах.

Дискусія про вступ до СОТ ніколи не була для України простою. Головні проблемні питання, що піднімаються з цього приводу:

• ніхто не хоче вести переговори з державою, що має нестабільний торговельний режим;
• невизнання з боку Заходу України як країни з ринковою економікою;
• відстоювання Україною права на поміркований протекціонізм стосовно фундаментальний галузей, що складають основу економіки країни;
• питання про врівноваження економічних інтересів України, що забезпечують її національну економічну безпеку і цілісність, та інтересів окремих груп підприємців, виробників і споживачів усіх форм власності.

Ставши членом СОТ, Україна, а саме її учасники зовнішньоекономічної діяльності, набувають законного права користуватися у своїй міжнародній торговій практиці законодавчою базою СОТ для вирішення своїх завдань та проблем, що при цьому виникають. Також українські експортери та імпортери отримають гарантований міжнародно-правовий захист практично на всій території країн-учасниць СОТ. Гарантом правового захисту виступають такі важливі положення, як [268; С. 5]: режим найбільшого сприяння; національний режим для товарів, що експортуються та імпортуються; захист від можливого застосування іноземними державами дискримінаційних внутрішніх податків, акцизів, митих зборів; положення ГАТТ про транзит, що надають право свободи транзиту для своїх товарів; захист від дискримінаційного використання технічних бар'єрів у торгівлі.

При вступі до СОТ Україні доведеться взяти на себе цілу низку зобов'язань, що містяться в домовленостях СОТ. Разом з тим, доцільно вивчити пакет домовленостей на предмет можливості використання положень, що в них містяться, до моменту інтеграції в СОТ, для захисту економічних інтересів та пріоритетних напрямів економічного розвитку України. Передусім необхідно власними силами провести експертизу законодавчої бази, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, щоб чітко визначити місця її невідповідності міжнародним нормам, в основі яких лежать положення ГАТТ/СОТ. Вивчаючи матеріал дослідження, потрібно окреслити коло питань, де нам, очевидно, доведеться йти на компроміс, це насамперед стосується митного, податкового та валютного законодавства України. Спірні питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід зробити предметом переговорів, домагаючись тривалих періодів часу для внесення змін у законодавчу базу України, що буде одним із заходів реалізації приведення у відповідність національного законодавства, яке регулює зовнішню торгівлю.

Другим важливим завданням, що стоїть перед Україною на період переговорів, є недопущення односторонньої лібералізації зовнішньоторговельного режиму країни. Тобто, щоб сам факт лібералізації торгівлі частини вітчизняного товару на світовому ринку можна було розглядати як перший внесок за приєднання до СОТ. Як правило, під час проведення головного етапу переговорів про приєднання обговорюються конкретні умови приєднання [269; С. 44], пакет тарифних поступок з боку країн-учасниць та відкриття своїх внутрішніх ринків для країн-членів СОТ. Комплекс цих поступок є ціною, що сплачує держава за вільний доступ на світові ринки. При цьому жодна держава не піде до СОТ, якщо в результаті її економічні інтереси будуть погіршені. Як вважає Є.Ф. Прокушев, практика приєднання полягає у зниженні та закріпленні ставок мит, скасуванні квот та ін., що відбувається у процесі приєднання, як поступка за столом переговорів, а не безкоштовно до їх початку (як у випадку з Росією) [128; С. 21]. Для країни це ослаблений стан на початковій стадії переговорів та брак вагомої аргументації процесу приєднання.

Вже зараз у здійсненні законотворчості слід орієнтуватися на уніфікацію правової бази зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням вимог СОТ, щоб зробити процес правової адаптації України до норм та положень ГАТТ/СОТ максимально плановим та швидким.

Основними перевагами, що може отримати Україна від приєднання до СОТ, можна вважати такі:

1. Ставши членом СОТ, однієї з найбільших та найвпливовіших міжнародних економічних організацій, Україна отримає можливість не тільки брати участь у нових формах світових зовнішньоторговельних зв'язків, а й одночасно впливати на їх формування з урахуванням своїх національних інтересів.
2. Україна (її експортери та імпортери) отримають вихід до уніфікованого правового простору, а також рівноправну можливість користуватися міжнародно-правовим захистом, що гарантується принципами та заходами ГАТТ.
3. Приєднання до СОТ створить сприятливі можливості міжнародній виробничій кооперації, бо включення у коопераційні зв'язки, на наш погляд, є найнадійнішим способом втрутитися до світового виробничого процесу та розвивати на цій основі нові перспективні сектори вітчизняної промисловості з урахуванням їх зовнішньоекономічної орієнтації (високі технології, послуги).
4. Збільшується можливість імпорту сучасних технологій виробництва та управління, зростає потік іноземних інвестицій у формі прямого інвестування, приватного кредитування інвестиційних проектів, отримання акцій вітчизняних промислових підприємств.
5. Існує ще одна важлива проблема - вирішення суперечок та конфліктних ситуацій у зовнішній торгівлі, перешкоджання торговим війнам та пошук компромісів. Механізм консультацій та пошук рішень у цьому разі розвивався в рамках ГАТТ протягом більше ніж сорока років. Він дає можливість знаходити рішення у таких складних питаннях, як неправомірне застосування торговельних заходів, несправедливе використання антидемпінгових заходів при експорті товарів та ін. Вступивши до СОТ, Україна отримає можливість використовувати для захисту своїх зовнішньоторговельних інтересів цей механізм.
6. Приєднання України до СОТ - це своєрідний іспит для вітчизняного зовнішньоторговельного законодавства з боку країн-учасниць СОТ. Переведення на принципи СОТ українського зовнішньоторговельного законодавства важливе ще і тому, що у більшості випадків це норми та положення загального застосування, за правилами яких здійснюється міжнародна торгівля, їх пряме призначення - полегшити розвиток зовнішньої торгівлі.

Разом з тим, членство нашої країни в СОТ спричинить і відповідні негативні наслідки. Передусім значне зниження ставок митних тарифів на імпорт, що спростить доступ іноземних товарів та послуг на український ринок та зменшить надходження до державного бюджету.