Отже, такі напрями діяльності у сфері митної справи, як спрощення діловодства та документообігу, в тому числі під час здійснення митного оформлення, через використання сучасних технологій при формуванні документів та широку комп'ютеризацію митної служби; використання процедур попереднього та наступного митного оформлення експорту та імпорту; впровадження технологій спільного прикордонного та спільного внутрішнього митного оформлення можуть сприяти, на наш погляд, підвищенню ефективності діяльності як учасників зовнішньоекономічної діяльності, так і митних органів, тобто ефективності зовнішньоекономічної діяльності в цілому. Подальша робота з гармонізації українських стандартів та систем сертифікації з міжнародними системами, розширення масштабів добровільної сертифікації, перехід від сертифікації продукції до сертифікації систем якості, удосконалення взаємодії контролюючих зовнішню та внутрішню торгівлю державних органів України стають найважливішими напрямами удосконалення української системи сертифікації, які, з точки зору автора, можуть, з одного боку, забезпечити скорочення надходження неякісних вітчизняних товарів та імпортних товарів на український споживчий ринок, а з другого боку - скасувати встановлені на зовнішніх ринках технічні бар'єри для українського експорту. Специфіка політико-економічного стану в країні загострює необхідність розробки наукових основ створення "системи валютного контролю" за фінансово-економічними процесами в інтересах держави для захисту національної економіки. Раніше такі питання не виникали внаслідок замкненості економіки та порівняної незалежності її від зовнішніх умов, сьогодні ж ситуація змінюється.

Нижче перелічено законодавчі акти, що потребують додаткового аналізу для визначення необхідності змін, пов'язаних з питаннями регулювання доступу на відповідні ринки, субсидування, питань правозастосування. Йдеться насамперед про "горизонтальні" норми законодавства, фактично про галузі права, що регулюють правовідносини у будь-яких сферах економіки, такі як: корпоративне законодавство (про господарські товариства, про мале та середнє підприємництво та ін.); податкове та бюджетне законодавство, наприклад питання субсидування, що відображаються в бюджетному законодавстві та у відповідних "секторальних" (галузевих) законах (таких як про державну підтримку будь-яких галузей або регіонів), в яких мають враховуватися вимоги угод СОТ щодо допустимих форм та розмірів субсидій, у тому числі експортних субсидій на підтримку сільського господарства; законодавство про судоустрій, процесуальне законодавство, компетенція відповідних кримінальних, цивільних, господарських судів. Потрібно розробити та "вписати" в діючий судовий механізм систему спеціальних судів, що працюють зі справами, які виникають у зв'язку з порушеннями торговельного законодавства, в тому числі - відповідальність держави та її посадових осіб за порушення відповідних норм.

Одним з основних напрямів удосконалення української системи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності має стати введення державної монополії на зовнішню торгівлю окремими товарами, і насамперед особливо чутливими товарами. Використання державою цього інструменту економічної політики дасть змогу впорядкувати експорт та імпорт даних товарів, забезпечити захист їх національних виробників, збільшити надходження до державного бюджету, а також вирішити низку соціальних завдань. Разом з тим, виважена та обміркована державна політика в цій сфері спроможна забезпечити достатню конкуренцію на внутрішньому ринку, поступове звикання вітчизняних виробників до конкурентного середовища з метою підвищення ефективності виробництва.

З огляду на нетарифне і тарифне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, членство для України в СОТ матиме певні переваги. По-перше, зменшаться нетарифні та тарифні обмеження для українських товарів практично на всьому світовому ринку. Доступ до нових ринків дасть змогу збільшити частку українського експорту і валютних надходжень. По-друге, з'явиться можливість не лише кількісно збільшити обсяги експорту, а й змінити його структуру. Відомо, що багато підприємств України випускають наукомістку високотехнологічну продукцію, але через аутсайдерський статус країни щодо СОТ, ця продукція не виходить за межі нашої держави. І причина тут не так у рівні конкурентоспроможності такої продукції, як у різних політико-правових тарифних та нетарифних обмеженнях. З членством у СОТ експортери України отримають доступ до уніфікованого правового простору країн-учасниць, а також можливість міжнародного правового захисту в інших країнах, з'явиться також можливість вирішувати і запобігати виникненню торговельних конфліктів і суперечок за допомогою спеціального механізму в рамках СОТ та ін.

Аналіз сучасного стану законодавства України свідчить, що основними проблемами уніфікації у сфері зовнішньоекономічного законодавства є: необхідність формування ставок імпортного мита та внесення змін до ставок митного тарифу; вдосконалення систем митних зборів та сертифікації імпортної продукції; необхідність удосконалення статистичної звітності у галузі економічної діяльності; потреба уніфікації ставок акцизного збору на імпорт та вітчизняні товари.

Основна технічна проблема вступу до СОТ - це зниження або скасування тарифних і нетарифних обмежень, що захищають національний ринок. Проте, виходячи з економічної ситуації, яка склалася в Україні, вважаємо, що автоматичне виконання вимог системи ГАТТ/СОТ неможливе, тому діяти у даному напрямі потрібно досить обережно, виборюючи право на поступове відкриття національного ринку протягом певного часу. Необхідно враховувати винятки з правил, застереження, прецеденти, які мають місце у положеннях ГАТТ і які Україна могла б використовувати у своїх національних інтересах.

Усе вищевикладене справедливо доводить, що модернізація діючого українського зовнішньоторговельного та пов'язаного з ним законодавства вкрай необхідна. Потрібне також значне доопрацювання норм, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність у сфері визначення практичних механізмів взаємодії центральних та місцевих органів законодавчої і виконавчої влади щодо сфери державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності. У процесі приведення у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ національного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності також треба переглянути численні відомчі норми, які часто є головними у регулюванні зовнішньоекономічних відносин та лежать в основі заходів із захисту національного ринку.

При вирішенні таких завдань виникає питання про вдосконалення правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України та приведення його у відповідність до положень ГАТТ/СОТ, що необхідне не тільки для інтеграції України в світову торговельну спільноту, а й для інтенсифікації процесу розвитку національної зовнішньої торгівлі. Для участі України в СОТ як повноправного члена слід знайти взаєморозуміння національних інвесторів та експортерів, забезпечивши баланс їхніх інтересів у міжнародній торгівлі. У зв'язку з цим, необхідно поступово привести механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до вимог СОТ, не поступившись питанням захисту національних економічних інтересів. Для цього доцільно створити дієву системи захисних тарифних і нетарифних заходів. Система адміністративно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності включає значну кількість законодавчих актів. Основними недоліками цієї системи є: громіздкість, поверховість, відсутність стабільності, чіткості, гнучкості, до того ж більшість норм права є відсильними і не мають прямої дії.

Модернізація діючого українського зовнішньоторговельного та пов'язаного з ним законодавства вкрай необхідна. Потрібне істотне доопрацювання норм законів, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність у сфері визначення практичних механізмів взаємодії центральних державних законодавчих та виконавчих органів влади, формування національної системи тарифних преференцій та інших питань, пов'язаних з тарифною та нетарифною політикою, тобто особливу увагу звернути на сферу державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Лібералізація міжнародної торгівлі та прагнення України до подальшої інтеграції у світове господарство, до скасування дискримінаційних заходів, які застосовуються закордонними країнами щодо українського експорту, до нарощування українського експорту передусім готової продукції ставить завдання вступу України до СОТ в розряд пріоритетних. У зв'язку з цим розвиток українського механізму нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у найближчі роки повинен проходити, на нашу думку, на основі загальновизнаної світової практики, тобто з урахуванням правових норм ГАТТ/СОТ.

Проведений аналіз міжнародного досвіду використання засобів, що регулюють зовнішню торгівлю, свідчить, що в їх загальному обсязі практично в усіх країнах дедалі більше зростає роль нетарифних обмежень. В умовах глобалізації та лібералізації міжнародної торгівлі, стійкої загальносвітової тенденції зниження митно-тарифного захисту, участі країн в економічних угрупування на перший план вийшли нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ця обставина зумовлена низкою притаманних нетарифним обмеженням рис. Насамперед тим, що нетарифні обмеження можуть глибоко, оперативно, селективно, а головне безпосередньо або опосередковано впливати на обсяг, структуру, напрямок експорту та імпорту, тобто вирішувати широкий спектр завдань зовнішньої та внутрішньої економічної політики держави. При цьому нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності мають вищий протекціоністський потенціал, ніж митно-тарифні заходи.

В умовах ринку, з точки зору благополуччя суспільства у світовому масштабі обмеження зовнішньої торгівлі є заходами з від'ємною сумою переваг. Разом з тим, на національному рівні застосування нетарифних заходів забезпечує оптимальне для національної економіки країни співвідношення переваг та втрат від здійснення зовнішньоекономічної діяльності та від втручання держави в цю діяльність, що, в результаті, позитивно позначається на стані національного господарства та добробуті суспільства даної країни. У зв'язку з цим, застосування країною заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі має базуватися на балансі переваг та втрат для економіки цієї країни як у короткотерміновому, так і у довготерміновому аспектах з урахуванням насамперед національних інтересів. Таке застосування повинно мати тимчасовий та вибірковий характер для забезпечення нормального функціонування національної економіки. Наприклад, для вирішення завдань захисту традиційних галузей народного господарства на період їх адаптації до умов жорсткої конкуренції, захисту нових галузей на період їх формування, захисту від нечесної конкуренції з боку іноземних експортерів, забезпечення інтересів споживачів та т. ін., з одного боку, і водночас - для створення оптимальних умов для ефективної торгівлі.