До першого (стратегічного) рівня координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю належать:

- Президент України (Головне управління з питань судової реформи, діяльності військових формувань та правоохоронних органів Адміністрації Президента України, Координаційний комітет по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України, Рада національної безпеки і оборони при Президентові України, Генеральна прокуратура України);

- Верховна Рада України (комітети з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією; правового забезпечення діяльності правоохоронних органів; оборони та національної безпеки);

- суди України (Верховний, Конституційний, Господарський);

- Кабінет Міністрів України (Управління експертизи та аналізу оборонно-мобілізаційної роботи, діяльності правоохоронних органів; комісії з проблемних питань, пов'язаних з боротьбою з економічною злочинністю);

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (Державний департамент фінансового моніторингу Міністерства фінансів України);

- Національний банк України;

- МВС України (НЦБ Інтерполу в Україні, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України (податкова міліція та Департамент по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом), Державна митна служба України, Держкомкордон України.

2. Регіональний рівень управління (АР Крим, області, м. Київ і Севастополь):

- блок організації роботи - координація, взаємодія всіх підрозділів правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю; практична організація їх діяльності відповідно до чинних нормативно-законодавчих норм та рекомендацій (спільних рішень колегій, затверджених планів оперативних операцій, планів роботи спільних оперативно-розшукових та слідчо-оперативних груп тощо); прогнозування оперативної обстановки у регіоні та розробка заходів профілактичного характеру, формування звітності, контроль за виконанням планів, реалізація їх, реагування на загострення ситуації у регіоні тощо;

- оперативно-розшуковий блок - обмін оперативною інформацією, у тому числі і банками даних щодо фактів вчинення злочинів у сфері економіки; організація спільної практичної діяльності оперативних підрозділів, сприяння їх спеціалізації на базі позитивного досвіду роботи досвідчених працівників відповідно до найбільш важливих напрямів роботи (протидії відмиванню брудних коштів та фіктивному підприємництву, хабарництву та корупції, незаконному відшкодуванню ПДВ; незаконному обігу товарів та доходів, отриманих незаконним шляхом; оперативному документуванню фактів кримінальних порушень податкового законодавства, зловживань при приватизації тощо) [339];

- кримінально-процесуальна функція - організація діяльності спільних оперативно-розшукових груп, слідчо-оперативних груп та оперативних підрозділів із конкретних напрямів діяльності, надання допомоги у процесі розслідування резонансних кримінальних справ, координація практичної роботи та надання методичної допомоги підрозділам, які здійснюють спільні дії по боротьбі з економічною злочинністю;

- робота з персоналом - організація роботи щодо реалізації кадрової стратегії, підбір виконавців і підготовка їх до спільної діяльності за участю працівників різних відомств, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю на основі аналізу та оцінки роботи персоналу в конкретних умовах взаємодії;

- підрозділ профілактики корупційних діянь та забезпечення безпеки працівників, які займаються боротьбою з найбільш небезпечними економічними злочинами, - планує та сприяє проведенню оперативно-профілактичних заходів протидії корупційним проявам, захисту працівників правоохоронних органів від протиправних посягань, захисту корпоративної мережі телекомунікацій та банку даних, контролює режим таємності, організовує взаємодію зі спорідненими підрозділами правоохоронних органів та ін.

До другого (регіонального) рівня управління координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю необхідно віднести: Верховну Раду АР Крим, обласні ради та ради міст Києва і Севастополя; представника Президента України в АР Крим; уряд АР Крим; обласні, Київську та Севастопольську державні адміністрації (координаційні комітети по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при уряді АР Крим, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях); суди; обласні прокуратури та прокуратури міст Києва та Севастополя; УМВС, УСБУ, ДПА, регіональні митниці, структурні підрозділи Держкомкордону.

3. Місцевий рівень (міста та райони).

У процесі удосконалення координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю значна увага повинна бути приділена підрозділам правоохоронних органів (міським, районним та міжрайонним), що ведуть боротьбу з економічною злочинністю.

Основні складові на даному етапі:

- підрозділи по забезпеченню організації координації діяльності відповідних служб та конкретних співробітників щодо виконання доручень керівників першого та другого рівня;

- підрозділи по оперативному супроводу процесів криміналізації суспільства;

- оперативні підрозділи, створені з числа працівників споріднених служб для документування злочинних діянь та попереднього розслідування фактів скоєння економічних злочинів;

- підрозділи по роботі з персоналом.

До третього (місцевого) рівня управління координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю необхідно віднести:

- міські та райдержадміністрації;

- міські та районні ради (комісії з координації боротьби з організованою злочинністю і корупцією);

- суди;

- прокуратури;

- міськрайоргани внутрішніх справ, міські і міжрайонні підрозділи СБУ, ДПІ (відділи боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом), митні пости, прикордонні загони та застави.

Аналіз діючої схеми координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю свідчить про її громіздкість, відсутність чіткої системи координуючих начал, різну підвідомчість, відсутність належного інформаційного забезпечення та чіткої системи контролю за прийняттям та реалізацією прийнятих рішень. Кардинальні рішення приймаються лише на першому рівні і в результаті перелічених недоліків неефективно виконуються на другому та третьому.

Із зазначених та інших причин О.М. Литвак у своєму дисертаційному дослідженні пропонує перетворити Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України на Координуючий комітет планування та координації контролю за злочинністю при Президентові або Кабінеті Міністрі України, що, на його думку, дасть можливість ефективніше спрямувати інтелектуальні і фінансові потоки на вивчення злочинності і вироблення конкретних науково-обґрунтованих заходів державного контролю за злочинністю в цілому, не зосереджуючи уваги на проблемі боротьби з економічною злочинністю [341, 20].

На наш погляд, було б доцільним на базі існуючих структур, створених спеціально для координації діяльності правоохоронних органів, створити єдиний орган управління, наприклад, Національний центр координації боротьби з економічною злочинністю (координуючий центр), який би займався оперативним управлінням відповідними базами даних підрозділів фінансового моніторингу, відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, організував роботу тимчасових комісій Кабінету Міністрів України з проблемних питань, координував діяльність підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю усіх правоохоронних органів.

Пропозиція створення самостійного координуючого центру передбачає, що за його участю підвищиться рівень взаємодії всіх оперативно-розшукових підрозділів, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю. Цьому будуть сприяти: можливості законодавчого закріплення координуючої ролі цього центру, його права на залучення додаткових сил і засобів. Крім того, самостійний центр буде координувати дії спеціалізованих підрозділів усіх правоохоронних органів на основі не тільки інформаційного, але й методичного забезпечення.

У цілому ж структура, що займається координацією боротьби з економічною злочинністю, може бути певний час стабільною. Існування в організаційній структурі певної свободи є обґрунтованим лише при необхідності вирішення завдання адаптації організації до нових завдань з найменшими втратами як фінансовими, так і кадровими.

За величиною зазначені організаційні структури бувають також різні, тому доцільно дослідити і запропонувати рекомендації щодо законодавчого визначення, створення та налагодження їх функціонування у вигляді малих організаційних форм, які повинні бути підсистемою правоохоронних органів і легко перебудовуватися для вирішення нових завдань [23; 24; 48].

У такому випадку нові елементи організаційної структури або "вбудовуються" в існуючу систему управління, не змінюючи її принципів і функцій, або відхиляються нею. Існуюча загальна структура управління може бути неефективною, але вона більш дієздатна і відхиляє або поглинає будь-які зміни щодо системи в цілому.

Звідси виникає зростання апарату всіх рівнів та недостатня ефективність роботи самої системи правоохоронних органів.

Сьогодні, коли змінюється сутність центральних органів управління правоохоронними органами, їх фінансування, запроваджуються нові технології в управлінні, виникає необхідність у їх структурних змінах на конституційній основі [83].

Вирішенню зазначеної проблеми може сприяти перехід до координаційного управління правоохоронними органами, основою якого є забезпечення узгодженого функціонування системи правоохоронних органів у сфері боротьби з економічною злочинністю. Причому узгодження може бути як зовнішнім, так і внутрішнім стосовно кожної підсистеми. Залежно від цього будуть розрізнятися наукові підходи до створення організаційних структур координаційного управління. Але воно повинно охоплювати усі його рівні та елементи [80].

Чіткої і закінченої теорії організаційної системи координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю ще не існує, тому, звертаючись до наукових досліджень та практики становлення і розвитку правоохоронних органів, доцільно розробити певну систему.

Одне з головних завдань при створенні нових організаційних структур - ієрархія. Це універсальний принцип вертикальної побудови системи, який проявляється у пірамідальній і багаторівневій побудові відносин, концентрації влади, владних повноважень та відповідальності на верхніх "щаблях" управлінської піраміди [27].

Для більш чіткого уявлення про стадії прийняття рішень щодо створення системи координації, на наш погляд, необхідно розглядати положення теорії управління, яке показує, що вона досягає своєї мети лише у випадку співставлення в логічній системі певних етапів:

- вироблення та прийняття управлінського рішення щодо створення системи;

- організація управління виконанням рішення;

- регулювання та корегування намічених раніше дій з виконання рішення на основі попередньої оцінки процесу реалізації поставленої мети;

- рубіжний та кінцевий контроль результатів виконання рішення.

Таким чином, результат застосування системи в координації управління правоохоронними органами не досягається миттєво, а є результатом реалізації послідовних етапів процесу управлінських впливів.

У сучасних організаціях ієрархічна побудова формальної організації поєднується чітким розподілом владних повноважень і нормування влади. Ієрархія у формальній організації - це відображення вертикального розподілу праці у результаті реалізації принципу делегування повноважень у поєднанні з горизонтальним розподілом.