Спільні дії податкової міліції та органів внутрішніх справ спрямовані на виявлення і припинення правопорушень у сфері імпорту та експорту, виробництва і реалізації спирту, лікеро-горілчаних напоїв і тютюнових виробів, а також розшук матеріальних ресурсів, підакцизних товарів та інших цінностей, що зберігаються на складах усіх форм власності, залізничних станціях, у морських портах та різноманітних сховищах незаконно або протягом тривалого часу, внесення до органів виконавчої влади пропозицій про прийняття рішень щодо їх конфіскації та реалізації, перевірку нафтосховищ, нафтопереробних підприємств для встановлення законності надходження паливно-мастильних матеріалів та нафтосировини, а також перевірку суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються їх реалізацією, та укладених ними зовнішньоекономічних контрактів про проведення операцій з експорту-імпорту енергоносіїв; вжиття додаткових спільних заходів з органами СБУ, Держкомкордону, митної служби щодо припинення проходження через митний кордон контрабандних товарів.

Для єдиного обліку і статистичної звітності щодо боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування на виконання вимог інструкції від 21 грудня 1995 року № 11-21 "Про єдиний облік злочинів", узгодженої між Генеральною прокуратурою України і МВС України, передбачається взаємодія органів внутрішніх справ з податковою міліцією з питань надання відповідних даних та взаємного інформування [414].

Співпраця у сфері боротьби з організованою економічною злочинністю, де обмін інформацією повинен набувати системного характеру, залишається недостатньо ефективною.

Взаємодія органів податкової міліції зі Службою безпеки України за своїм характером та змістом подібна до взаємодії з органами внутрішніх справ. Завдання Служби безпеки України та податкової міліції ДПА України є спільним у частині захисту національних інтересів держави щодо організації боротьби зі злочинністю у сфері економіки.

Виконуючи поставлені перед податковою міліцією завдання, вона взаємодіє також з іншими правоохоронними органами, зокрема такими як суди. Верховним Судом України на виконання Указу Президента України [458] проводиться узагальнення практики застосування судами України законодавства про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені у сфері оподаткування.

Відсутність чітко визначеної перспективи організаційно-структурного розвитку боротьби з економічною злочинністю як окремого напряму правоохоронної діяльності в Україні вносить невизначеність у роботу по удосконаленню інформаційної та аналітичної роботи в підрозділах, які взаємодіють у досягненні спільної мети.

Тому створення координуючого центру повинне покладатися на такі принципи: централізація керівництва по вертикалі; надання пріоритету аналітичній та розвідувально інформаційній роботі щодо злочинних угруповань, створених на суб'єктах підприємництва та територіях; наукова обґрунтованість та плановість здійснення заходів щодо створення та становлення з урахуванням світового досвіду систем координації протидії економічній злочинності; забезпечення високого рівня професійності співробітників; правові гарантії та стимули в роботі, соціальна захищеність працівників; політична та правова підтримка на державному рівні.

Щодо розвідувально-аналітичної роботи, то суть її повинна полягати в отриманні за допомогою оперативно-розшукових засобів та аналітичних методів стратегічної і тактичної інформації щодо великих організованих злочинних формувань та їх лідерів, про стан та внутрішню динаміку розвитку організованого злочинного середовища, щодо розповсюдженості та видів економічної злочинності, її проявах на великих господарських об'єктах у містах, окремих регіонах, а також щодо міжрегіональних та міжнародних зв'язків, корумпованості представників влади та засобів масової інформації, можливих методів та способів вчинення небезпечних економічних злочинів, обставин, які їм сприяють. Крім того, отримання такої інформації та її аналіз дозволить прогнозувати тенденцію розвитку економічної злочинності та напрацювання пропозицій щодо удосконалення стратегії і тактики боротьби з нею.

Метою аналітичної роботи повинно стати: виявлення схем протиправного отримання та обороту кримінального капіталу в легальній економіці, а також об'єктів, що функціонують за даними схеми; ідентифікація механізмів самоорганізації і управління; визначення найбільш важливих напрямів обороту капіталів та вразливих місць для їх документування; інформаційна підтримка оперативних заходів, які проводяться підрозділами кримінальної юстиції та розробка пропозицій і рекомендацій щодо стратегії і тактики по боротьбі з економічною злочинністю. У той же час особлива увага повинна зосереджуватися на розвідувальній роботі щодо власної безпеки працівників підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю, недопущенню проникнення до них представників злочинних угруповань [223, 312].

Отримана стратегічна інформація повинна передаватися керівникам держави, а за необхідності і суб'єктам державного управління в регіонах для оперативного реагування. Діяльність координуючих підрозділів зазначеного центру на обласному рівні повинна забезпечувати отримання та аналіз інформації щодо злочинів, які вчиняються злочинними угрупованнями у сфері економіки. Структурно їх координуюча діяльність повинна охоплювати роботу оперативно-розшукових і слідчих підрозділів правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю.

Однією із форм консолідації зусиль створюваного координаційного центру та його структурних підрозділів на місцях щодо координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю повинні стати великомасштабні операції проти організованих злочинних угруповань, що діють у сфері економіки.

Координуючий центр повинен бути незалежною державною структурою центрального підпорядкування, що повинна взаємодіяти з органами влади та управління на місцях, але бути повністю незалежною від них щодо вирішення питань інформаційного, матеріального та кадрового забезпечення. У цьому випадку системний підхід щодо координації діяльності правоохоронних органів стає для нас основним методологічним орієнтиром, що надає можливість створення відповідних алгоритмів спільних дій для досягнення поставленої мети.

Вивчення рівня готовності того чи іншого правоохоронного органу до участі у спільній роботі щодо викриття небезпечних економічних злочинів та виявлення можливостей професійної корекції, на наш погляд, повинно здійснюватися також з урахуванням системних параметрів. До них необхідно віднести кваліфікаційні вимоги до кожного працівника підрозділу правоохоронного органу, що веде боротьбу з економічною злочинністю: правові та бухгалтерські знання; уміння здійснювати комплекс оперативно-розшукових заходів щодо документування злочинної діяльності, винятково в межах доказування економічного злочину; взаємодіяти із слідчими в ході розслідування справи тощо. Тому системно-структурний підхід є однією з плідних методологічних основ побудови і обґрунтування необхідності створення системи координації в управлінні [223, 313].

Ось чому ми приєднуємося до думки авторів, які відстоюють позицію рішення дослідницьких завдань на основі принципу єдності системного та цілісного підходів. Можливо правий І.Ф. Ісаєв, який у цьому випадку вважає, що "системний підхід спрямований на виявлення структурних і функціональних компонентів, їх зв'язків та відношень у процесі функціонування системи, а цілісний підхід - на виявлення інтегративних, інваріантних характеристик даної системи, на вивчення того, що є систематизуючим фактором, який зберігає її цілісність"[334].

Отже, важливим чинником підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю у сфері економіки повинні стати системний підхід до координації в управлінні правоохоронними органами у цьому напрямі, а також побудова найдосконалішої системи координації спільних дій спецпідрозділів відповідних органів внутрішніх справ, СБУ, податкової міліції, митної служби, прокуратури та їх взаємодія з контролюючими й іншими державними органами.