У цьому дослідженні основна увага приділяється загальним зборам членів кооперативу, як вищому органу управління, на якому вирішуються найважливіші питання діяльності кооперативу. Можна підтримати існуючу у літературі думку, що "участь у загальних зборах приваблює членів кооперативу не стільки для формального голосування з питань, що вимагають загальної ухвали, скільки для висловлювання власної думки, і більше третини членів кооперативу навіть вважають це найефективнішим засобом впливу на прийняття необхідних управлінських рішень" [48, c. 105-106]. Загальні збори - це найвищий орган управління (п. 2 ст. 13 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Жоден інший орган чи особа не можуть взяти на себе повноваження загальних зборів, які відносяться до їх виключної компетенції. Під виключною компетенцією в літературі розуміють "сукупність встановлених Статутом (Примірним статутом - примітка моя. - О.В.) та доповнюючим його законодавством питань, які можуть вирішуватись тільки вищим органом управління  і без його затвердження рішення інших органів колгоспного управління по цих питаннях є недійсними" [106, c. 63]. Застосовуючи це визначення до сучасних відносин з управління кооперативом, слід зазначити, що до виключної компетенції загальних зборів слід відносити ті повноваження, які передбачено на законодавчому рівні (Господарським кодексом України, Законами України "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кооперацію" тощо) та ті, що встановлені статутами кожного окремого кооперативу. Крім того, Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що тільки загальні збори як вищий орган управління, має право приймати рішення як щодо питань, які належать до його виключної компетенції, так і з усіх інших питань, які стосуються статутної діяльності кооперативу (п. 2 ст. 14). Отже, перелік питань, які можуть вирішувати загальні збори, не є вичерпним, що підкреслює їх особливий правовий статус та є однією з гарантій захисту прав членів кооперативу в управлінні справами. Залежно від предмета регулювання суспільних відносин, які виникають в процесі діяльності кооперативу, всі статутні повноваження загальних зборів можуть бути розподілені на п'ять груп [6, c. 308-309]:

до першої групи належать повноваження щодо прийняття статуту кооперативу (змін до нього) та інших локальних нормативних актів, а також затвердження річного звіту і балансу;

до другої - вибори органів управління і контролю та припинення їх повноважень (голови правління, членів правління, ревізійної комісії, спостережної ради); заслуховування звітів цих органів. Сюди ж можна віднести і затвердження штатної чисельності працюючих у кооперативі. В літературі існує протилежна точка зору [183, c. 37], з якою не можна погодитись. На наш погляд, цей внутрішній документ повинен бути розроблений правлінням кооперативу, а затверджуватись має саме загальними зборами.

до третьої групи належить визначення особового складу кооперативу (прийняття у члени та розгляд заяви про вихід, вирішення питання про виключення);

до четвертої - вирішення майнових питань діяльності кооперативу (визначення видів і розмірів фондів, порядок їх формування та використання, порядок формування і розподілу доходу (збитків) кооперативу). Ще в радянській літературі зазначалось, що "більш важливі майнові питання взагалі відносяться до виключної компетенції загальних зборів" [155, c. 214].

До п'ятої - організаційні питання, а саме: утворення кооперативу як юридичної особи (установчі збори) або припинення його діяльності, питання про входження кооперативу до об'єднання кооперативів, створення підприємств різних видів. 

         В юридичній літературі є точка зору, що перелік повноважень, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, необхідно доповнити їх компетенцію щодо визначення основних напрямів діяльності кооперативу [24, c. 95]. На погляд автора, надмірна конкретизація повноважень загальних зборів у Законі не доцільна, адже для цього існує статут кожного окремого кооперативу. Крім того, перелік основних напрямів діяльності кооперативу має міститись в його статуті, а його затвердження, як уже зазначалось вище, належить до повноважень загальних зборів.

Треба зауважити, що важливою гарантією захисту прав членів є встановлений порядок проведення та скликання загальних зборів, прийняття ними рішень та можливості їх оскарження. На жаль, у Законі України "Про сільськогосподарьку кооперацію" ці питання практично не врегульовано. Чергові збори проводяться щорічно після закінчення фінансового року (п. 2 ст. 14 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"), тобто, кооперативи отримали можливість на свій розсуд вирішувати питання щодо регулярності проведення таких зборів. Але дуже часто на практиці цього не відбувається. Так, у статутах ряду сільськогосподарських виробничих кооперативах Білоцерківського району зазначається, що загальні збори проводяться у міру необхідності, але не меньше одного разу на рік (п. 6.2 Статутів сільськогосподарських кооперативів Агрофірма "Матюші", ім. Котовського, ім. Щорса, "Нива"), що практично дублює зміст відповідної статті закону. Як підсумок, члени таких кооперативів втрачають можливість контролювати діяльність правління та їх повноваження зводяться лише до затвердження щорічних звітів правління та ревізійної комісії. Враховуючи важливість цього питання, його необхідно врегулювати на законодавчому рівні. На наш погляд, найбільш оптимальним строком для проведення чергових зборів є квартал, тобто в законі необхідно зазначити, що такі збори проводяться не рідше одного разу на квартал, як це було предбачено, наприклад, Примірним Статутом колгоспу 1988 року (п. 65).

 Згідно з чинним законодавством позачергові загальні збори скликаються тільки на вимогу правління (за його рішенням) або з ініціативи не менше третини членів кооперативу (п. 2 ст. 14 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"). Крім того, таке право надано і спостережній раді, ревізійній комісії (ревізору), органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є (ст. 15 Закону "Про кооперацію"). Таким чином, члени кооперативу практично обмежені у можливості реалізувати своє право на участь у загальних зборах в інших, ніж це передбачено законом, випадках. Але, встановлення вичерпного переліку таких підстав суперечить нормам Господарського кодексу України, в якому зазначається що статутом можуть бути передбачені і інші випадки скликання загальних зборів (п. 3 ст. 102). Ці суперечності в законодавстві, на наш погляд, мають бути вирішено на користь останнього нормативно-правового акта, адже наведене в ньому формулювання в найбільшій мірі відповідає демократичним принципам управління в кооперативних організаціях. На практиці зустрічаються випадки ускладнення проведення позачергових зборів шляхом встановлення додаткових умов для їх скликання. Так, у статутах деяких кооперативів є положення, що позачергові збори можуть скликатися за вимогою третини членів кооперативу, сукупна частина яких у колективному майні становить не менше 20% від загального обсягу (п. 6.2.1. Статутів сільськогосподарських кооперативів "Розаліївський", "Маяк", ім. Котовського Білоцерківського району Київської області), що є прямим порушення прав членів зазначених кооперативів.

Порядок скликання повторних зборів, у законодавстві також не врегульовано. Відсутність відповідних норм у Законі "Про сільськогосподарську кооперацію" не сприяє захисту прав членів на участь у загальних зборах. На наш погляд, на законодавчому рівні має бути встановлено основні умови для повторного скликання таких зборів, зокрема терміни їх скликання, застереження про неможливість внесення змін до порядку денного тощо.

З прийняттям Закону "Про кооперацію" деякі з цих питань вирішено. Так, ним передбачено, що позачергові загальні збори повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) скликання цих зборів, вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів (ст. 15). Правління зобов'язане прийняти рішення про скликання загальних зборів і повідомити членів кооперативу про час і місце їх проведення та порядок денний не пізніше ніж за 10 днів (п. 2 ст. 14 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію). Це дуже важлива норма, оскільки встановлений термін передбачає можливість для всіх членів кооперативу підготуватися до цих зборів, а також гарантує, що за цей час порядок денний не буде змінено. Але далеко не всі кооперативи дотримуються цієї норми закону, зменшуючи кількість днів для повідомлення і тим самим порушуючи права своїх членів на вчасне отримання необхідної інформації.

У законодавстві не обумовлено форму та порядок такого повідомлення, тому вони закріплюються в статутах кожного конкретного кооперативу. З стаким станом речей не можна погодитись. Адже у деяких виробничих кооперативах існує практика, згідно з якою повідомлення про день засідання загальних зборів вивішуються в місцях найбільшого зосередження людей всіх населених пунктів, де мешкає та працює більшість членів та асоційованих членів кооперативу (п. 11.2 статутув сільськогосподарських виробничих кооперативів "Деметра", "Сиваш", "Нива" Красноперекопського району АРК). Зрозуміло, що застосування такого способу повідомлення не гарантує ознайомлення з ним кожного члена кооперативу. Проте, наскільки важливе місце відводиться для врегулювання зазначених питань на законодавчому рівні, свідчить досвід Російської Федерації [24, c. 97-99], а також Республіки Білорусь (п. 77 Указу Президента Республіки Білорусь від 2 лютого 2001 року № 49). Для порівняння можна навести також приклад з акціонерними товариствами, в яких за неповідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та порядок денний законодавством встановлена відповідальність у вигляді штрафу (ст. 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [206]. Тому, вважаю за доцільне закріпити і в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" зміст, форму та порядок такого повідомлення, із зазначенням його термінів, а також визначити коло осіб, яких має бути повідомлено.

Слід зазначити, що письмова форма повідомлення має бути обов'язковою для всіх кооперативів, оскільки саме вона є гарантією захисту права кожного члена на участь у загальних зборах. Таку форму, зокрема, передбачено Законом України "Про кредитні спілки", яким встановлено, що кожному члену спілки надсилається письмове запрошення листом за місцем його проживання або це письмове запрошення вручається особисто під підпис (п. 3 ст. 13). Крім того, необхідно мати на увазі, що повідомлятися повинні всі члени кооперативу (у т.ч. асоційовані), які мають право голосу, а також ті, хто не бере участі у голосуванні (при прийнятті рішення про відсторонення від виборної посади, при виключені з членів кооперативу тощо). У законі також може бути передбачено, що при порушенні зазначеної вимоги рішення загальних зборів членів кооперативу буде вважатися неправомірним, як це зазначено, наприклад, у відповідному законі Російської Федерації (п. 3 ст. 20 ).