Важливу роль у здійсненні самоврядування кооперативу відіграє правління. Кожний член кооперативу має право бути обраним до його складу. Це - колегіальний виконавчо-розпорядчий орган, відповідальний перед найвищим органом - загальними зборами (зборами уповноважених). Правління здійснює повсякденне керівництво всією діяльністю кооперативу у період між загальними зборами членів кооперативу та забезпечує виконання їх рішень (ч. 4 ст. 16 Закону "Про кооперацію"). Правління обирається загальними зборами (зборами уповноважених) у кооперативі, до складу якого входять не менш як 10 членів, на термін, що не перевищує трьох років (п. 1 ст. 15 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління та прийняття ним рішень визначається статутом кооперативу (ч. 10 ст. 16 Закону "Про кооперацію"). Згідно з Законом періодичність проведення засідань правління визначається статутом кооперативу (п. 5 ст. 15). На практиці такі засідання проводяться не рідше одного разу на місяць. Примірним Статутом сільськогосподарської артілі 1935 року, наприклад, правління повинно було скликатись не рідше 2 разів на місяць для обговорення поточних справ та прийняття відповідних рішень (п. 22). Під час їх прийняття на засіданнях мають бути присутніми не менше 2/3 членів правління. Рішення правління приймаються простою більшістю голосів (п. 5 ст. 15 Закону). У статті 15 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" міститься вичерпний перелік повноважень правління, тому не можна погодитись з думкою тих науковців, які вважають, що загальні збори делегують членам правління свою "владу" [48, c. 111]. Крім того, питання, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншому органу управління. Це є гарантією здійснення колективного самоврядування. З огляду на це, всі спроби передбачити в статутах окремих кооперативів "делегування" повноважень загальних зборів (зборів уповноважених) (п. 10.4 Статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надия" Кпасноперекопського району Автономної Республіки Крим) правлінню, треба вважати неправомірними і такими, що порушують інтереси рядових членів кооперативу. Але в законодавстві є норма, згідно з якою виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом (ч. 8 ст. 16 Закону "Про кооперацію"). На наш погляд, її слід розуміти як таку, що передбачає введення додаткових, ніж це передбачено Законом "Про сільськогосподарську кооперацію", повноважень для правління.

На відміну від сільськогосподарських кооперативів, у сільськогосподарських акціонерних товариствах делегування загальними зборами своїх повноважень правлінню товариства передбачено законодавством. Так, Законом України від 19 вересня 1991 року "Про господарські товариства" було закріплено, що загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління (ст. 47). Але Законом України від 23 грудня 1997 року "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" [204] було введено обмеження щодо делегування таких повноважень і визначено питання виключної компетенції загальних зборів та питання, які можуть бути делеговані (ст. 41), що було зроблено з метою захисту прав акціонерів.

На наш погляд, для характеристики правління кооперативу може застосовуватися принцип: "правління не вправі приймати рішення, обо'язкові для акціонерів чи ті, які зачіпають їх інтереси" [55, c. 477]. Умовно всі повноваження правління можна розподілити на ті, які містяться у статті 15 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та ті, які випливають із його змісту. У першу чергу слід виділити повноваження щодо забезпечення діяльності загальних зборів: їх скликання, визначення порядку денного, ведення протоколів та контролю за виконанням прийнятих ними рішень. Таким чином, правління забезпечує додерження принципів колективного самоврядування. Правління також розробляє проект програми економічного і соціального розвитку та організовує після їх прийняття загальними зборами виконання цих планів. Вирішує найсуттєвіші питання господарської діяльності згідно із статутом, зокрема укладання господарських договорів у відповідних сферах діяльності кооперативу (щодо виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, обслуговування сідьськогосподарського виробництва та ін.). Забезпечує збереження майна, що виражається у недопущені розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей. Організовує у разі потреби проведення незалежних аудиторських перевірок та за їх результатами звітує перед рядовими членами кооперативу на загальних зборах. Правління має право наймати виконавчого директора (укладає з ним контракт), який здійснює оперативне управління діяльністю кооперативу та оцінює його роботу. Воно також делегує виконавчій дирекції кооперативу право на прийняття поточних рішень. Розглядає заяву громадянина, який виявив бажання стати членом кооперативу або припинити членство в ньому та виносить своє рішення з цього питання на розгляд загальних зборів. Вирішує кадрові питання, зокрема займається добором кадрів, воно зобов'язане для відповідної підготовки та підвищення кваліфікації направляти членів та працівників кооперативу на навчання. Серед повноважень правління, які містяться у тексті закону хотілось би виділити наступні: організація розробки проекту статуту кооперативу та його обговорення, підготовка річного звіту і балансу кооперативу. Крім того, правління самостійно визначає структуру управління і штати, встановлює відповідно до чинного законодавства форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників та апарату у межах кошторису на його утримання, який затверджується загальними зборами. Згідно з Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" члени правління кооперативу працюють переважно на громадських засадах. У статутах кооперативів може бути передбачено винагороду за їх роботу (п. 4 ст. 15).

Для ведення контрольно-ревізійної роботи в кооперативі можуть обиратись спостережна рада та ревізійна комісія. На жаль, питання діяльності цих органів, зокрема визначення їх компетенції, порядок обрання, прийняття рішень, відповідальність тощо в законодавстві належним чином не врегульовано. Зважаючи на особливе значення контрольно-ревізійних органів у забезпеченні ефективної виробничої діяльності кооперативів, додержання ними вимог чинного законодавства, вивчення їх правового статусу набуває особливої актуальності і потребує окремого дослідження. Тому в даній роботи зупинимось лише на їх загальній характеристиці. Досвід роботи спостережних рад відомий у кооперативах США, Німеччини та деяких інших країн [24, c. 114].

Законодавством України до компетенції спостережної ради віднесено контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу (п. 1 ст. 18 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"), а також контроль за додерженням статуту (ч. 1 ст. 17 Закону "Про кооперацію"). Цей орган утворюється за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб. Спостережна рада обирається з членів кооперативу на загальних зборах у кількості 3-5 осіб, якщо інше не передбачено статутом кооперативу. Порядок обрання спостережної ради та її голови і прийняття рішень спостережною радою встановлюється статутом кооперативу. Члени спостережної ради не можуть бути членами правління або ревізійної комісії (ст. 18 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"), крім того, вони працюють на громадських засадах (ч. 3 ст. 17 Закону "Про кооперацію").

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія (ревізор). У кооперативі, до складу якого входить менше 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. (п. 1 ст. 19). Вимоги до складу ревізійної комісії такі самі, як до складу спостережної ради: члени ревізійна комісія (ревізор) обираються загальними зборами з числа членів кооперативу відповідно до порядку голосування, встановленого статутом кооперативу; членами ревізійної комісії ( ревізором) не можуть бути члени правління чи спостережної ради (п. 2 ст. 19).

Ці органи підзвітні загальним зборам кооперативу. На наш погляд, на законодавчому рівні необхідно передбачити норму, яка б закріплювала можливість припинення їх повноважень за рішенням загальних зборів і відповідно - відкликання до завершення строку, на який вони були обрані.

До повноважень ревізійної комісії у літературі відносять: контроль за виконанням рішень загальних зборів, дотриманням  статуту підприємства, правил внутрішнього розпорядку, положень про оплату праці, контроль за збереженням майна кооперативу; за законністю договорів і господарських операцій, правильністю обліку, звітності і розрахунків з членами підприємства, а також за своєчасним розглядом правлінням та службовими особами скарг і заяв членів підприємства [4, c. 194; 8, c. 137]. Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу проводяться комісією за власною ініціативою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менше, як 10 відсотків членів кооперативу (ч. 3 ст. 18 Закону "Про кооперацію"). Комісія може вимагати від посадових осіб та інших членів кооперативу  будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кооперативу (ч. 4 ст. 18 Закону "Про кооперацію").

Узагальнюючи викладене у розділі 3, автор вважає за можливе зробити такі висновкі:

Зважаючи на особливе правове становище членів виробничих кооперативів, яке обумовлене включенням їх у майнові відносини з цими підприємствами, а також здійснення ними особисто і безпосередньо функцій управління, правовий режим праці в них набуває істотних відмінностей порівняно з умовами, передбаченими трудовим законодавством. Саме ці відмінності і повинні бути відображені у спеціальному законодавстві, яке регулює основні питання діяльності зазначених суб'єктів господарювання. Норми законодавства про працю розповсюджуються на трудові відносини членів кооперативів, але вони повинні застосовуватись у випадках, коли спеціальним законодавством, локальними нормативно-правовими актами та індивідуально-договірними актами трудові відносини в цих суб'єктах господарювання не врегульовано.