Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" не на достатньому рівні врегульовано майнові і земельні відносини в сільськогосподарських виробничих кооперативах. Особливо, це стосується формування пайового фонду таких кооперативів за рахунок земельних та майнових паїв. Тому, ці особливості необхідно сформулювати у окремому розділі (статті) даного Закону. Слід конкретизувати також ряд понять, які зустрічаються в ньому. Так, під пайовим внеском пропонуємо розуміти обов'язковий внесок засновника, члена (асоційованого члена) кооперативу, що має вартісний вираз і здійснюється шляхом передачі до пайового фонду належного особі на праві власності майна, у тому числі грошей, майнових прав і земельної ділянки. Пай члена (асоційованого члена) кооперативу можна визначити як частину пайового фонду сільськогосподарського виробничого кооперативу, яка пропорційна розміру здійсненних членом кооперативу внесків (майнового внеску, додаткових внесків, нарахованих відсотків на паї) існує у вартісному виразі, при виході (виключені) з кооперативу може бути витребуваний у натурі, грошах або, за бажанням цінними паперами. Форми повернення паю (натурою, грішми) є рівноцінними. Право на пай можна охарактеризувати наступними ознаками: 1) воно засноване на членстві у кооперативі; 2) посвідчується пайовою (членською) книжкою; 3) носить зобов'язальний характер, який полягає у забезпеченні кооперативом права вимоги його членів про щорічне нарахування часток доходу на паї, виділення паю в натурі, грошах або, за бажанням цінними паперами при виході (виключенні) з кооперативу і отриманні майна кооперативу у разі його ліквідації пропорційно вартості паю; 4) може бути переуступлене іншому членові кооперативу, або третій особі за згодою кооперативу; 5) може успадковуватись.

Щоб запобігти неправомірній практиці обмеження права приватної власності громадян на їх майно, на законодавчому рівні необхідно закріпити основні  умови отримання паю та інших виплат, які передбачені статутом, у разі виходу (виключення) з кооперативу. На наш погляд, у разі припинення членства, кооператив має право вибрати ділянку на свій розсуд, але у відповідності з розміром здійсненого особою пайового внеску, його якісними та іншими характеристиками. При цьому, кожний член повинен бути захищений від зловживань з боку посадових осіб кооперативу і гарантовано отримувати рівнозначну земельну ділянку. Допущення компенсації у грошовій або майновій формі, по-перше, суперечить Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" по-друге, може сприяти обезземеленню селян. Зважаючи на те, що земля є особливим об'єктом нерухомості та з метою захисту прав дрібних сільськогосподарських товаровиробників - власників земельних ділянок, вважаємо за доцільне врегулювати питання укладення договорів ренти земельних ділянок в Земельному кодексі України.

З метою належного правового регулювання управлінських відносин, пропонуємо на законодавчому рівні закріпити обов'язковість письмового повідомлення членів про дату, місце проведення та порядок денний загальних зборів; порядок повторного скликання зборів; а також можливість припинення повноважень голови правління, членів правління, спостережної ради та ревізійної комісії за рішенням загальних зборів і відповідно відкликання до завершення строку, на який вони були обрані. Також, слід зазначити, що питання, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів не можуть бути передані іншому органу управління, адже це є однією з гарантій здійснення кооперативного самоврядування.

Зважаючи на те, що введення Законом України "Про кооперацію" інституту представницької демократії практично відсторонює від участі в управлінні справами значну кількість членів кооперативу, на законодавчому рівні мають бути встановлені додаткові гарантії для тих осіб, які не беруть в них участі. Зокрема, у вищезазначеному законі необхідно передбачити мінімальну кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених. Крім того, у статуті кооперативу, яким передбачено існування такого органу управління як збори уповноважених, повинна міститись інформація про: кількість осіб, від якої обирається один уповноважений; термін повноважень зазначених осіб, порядок обрання уповноважених; правове становище таких зборів (чи є вони єдиним вищим органом управління кооперативом чи вони діють одночасно з загальними зборами; їх компетенція (встановлення тих питань, рішення яких належить до виключної компетенції загальних зборів). Також є неправомірною практика проведення опитувань в кооперативах без: 1) закріплення такої можливості на законодавчому рівні; 2) проведення тільки у випадках, передбачених статутом; 3) за умови, що статутом визначено коло питань, прийняття рішень за яким шляхом опитування не допускається.