Окремо слід звернути увагу на значення порядку денного відповідно з яким до якого проводяться загальні збори. Він має бути доведений до відома всіх членів кооперативу у передбачений законом термін. Зміна оголошеного порядку денного або порушення строків його повідомлення можуть призвести до визнання рішень загальних зборів не дійсними. На жаль зазначені питання не врегульовано у кооперативному законодавстві, адже, як слушно зазначається в літературі, це могло б сприяти вирішенню декількох проблем. Серед них - виключення можливості підтасовки рішень загальних зборів, їх облік [24, c. 95] тощо. Незважаючи на такий стан речей, все ж існують позитивні приклади врегулювання зазначеного питання у статутах окремих кооперативів. Так, у статуті сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" Вільшанського району Кіровоградської області закріплено, що загальні збори не мають право приймати рішення з питань, які не було внесено до порядку денного (п. 7.2).

Всі питання порядку денного загальні збори вирішують на своїх засіданнях. Законом Російської Федерації "Про сільськогосподарську кооперацію" закріплено, що у випадках, передбачених статутами, допускається прийняття рішень шляхом опитування (п. 3 ст. 22 Закону). Українським законодавством застосування опитування допускається лише при прийнятті рішень учасниками господарських товариств (Закон "Про господарські товариства) та корпоративних інвестиційних фондів (Закон України від 15 березня 2001 року "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" [207]. Оскільки зазначений порядок обмежує компетенцію загальних зборів, а відповідно і права членів в управлінні кооперативом, основні засади його застосування мають бути передбачені на законодавчому рівні. Крім того, у статуті "повинні бути закріплено жорсткі рамки проведення опитувань, щоб не допустити порушення інтересів прав членів та демократичних принципів діяльності кооперативу" [24, c. 99]. Як відмічається в літературі, для  застосування опитування, необхідно декілька умов: 1)закріплення такої можливості у відповідному законі; 2)проведення лише випадках, передбачених статутом; 3)за умови, що статутом визначено коло питань, прийняття рішень за яким шляхом опитування не допускається [186, c. 76]. Таким чином, практику прийняття рішень шляхом опитування в деяких  сільськогосподарських кооперативах слід вважати неправомірною (п. 11.9 Статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надия" Красноперекопського району Автономної Республіки Крим).

Загальні збори правомочні приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу (п. 3 ст. 14 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Цю норму необхідно тлумачити як таку, що встановлює мінімальну кількість членів, необхідну для правомочності загальних зборів. Тобто є цілком можливим встановлення з ініціативи самих кооперативів більш високих норм представництва. Так, статутом кооперативу "Розаліївський", що у Білоцерківському районі, встановлено кваліфіковану більшість для правомочності загальних зборів (п. 6.2.2). На наш погляд, це не є порушенням норм відповідного Закону, оскільки сприяє залученню до участі в загальних зборах більшої кількості членів кооперативу, а отже спрямовано на захист інтересів його членів. З іншого боку, ця норма не може бути нижчою від передбаченої у законі, адже це може призвести до проведення загальних зборів при мінімальній кількості учасників. Для порівняння, в акціонерних товариствах загальні збори правомочні, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш ніж 60 відсотків голосів (ст. 41 Закону "Про господарські товариства").

         Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" не обумовлено, яка кількість голосів присутніх на загальних зборах, необхідна для прийняття того чи іншого рішення. За загальним правилом, вони приймаються простою більшістю голосів. Виняток складають рішення, пов'язані з прийняттям до кооперативу, внесенням змін до статуту, вступу до кооперативного об'єднання або виходу з нього та про ліквідацію або реорганізацію кооперативу, коли необхідно, щоб за них проголосувало не менш як 75 % присутніх (ст. 15 Закону України "Про кооперацію"). Необхідно зазначити, що за коопертивами має залишатися право розширити цей перелік шляхом передбачення в своїх статутах інших випадків, коли необхідна кваліфікована більшість голосів присутніх на загальних зборах (наприклад, виключення з членів кооперативу тощо).

          Рішення загальних зборів членів кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ст. 15 Закону України "Про кооперацію") Необхідність процедури таємного голосування може бути закріплено в статутах для прийняття рішень із визначеного кола питань, чи може встановлюватися безпосередньо загальними зборами при вирішенні кожного конкретного питання. Рішення, прийняті на загальних зборах, повинні відповідати закону та статуту кооперативу як за змістом, так і за процедурою прийняття. В літературі зазначається, що серед підстав для визнання цих рішень недійсними мають бути, зокрема, такі: прийняття рішення на зборах, скликаних з порушенням порядку скликання; прийняття рішення з питань, не включених до порядку денного зборів; відсутність належним чином оформленого протоколу загальних зборів [186, c. 94]; недотримання процедури голосування тощо.

Рішення загальних зборів вступає в силу з моменту його прийняття і може бути оскаржене до суду. На підставі вищезазначеного, можна дійти висновків, що права членів в управлінні справами, які здійснюються шляхом їх участі в роботі загальних зборів, забезпечуються наступними правовими гарантіями: закріпленим у статуті порядком повідомлення членів кооперативу про скликання загальних зборів; своєчасним скликанням і дотриманням регламенту роботи загальних зборів; прийняттям до своєї компетенції будь-якого питання, що стосується діяльності кооперативу; визначенням у законі мінімальної кількості членів, яка необхідна для правомочності загальних зборів (половина складу членів кооперативу); дотриманням правил голосування - відкритого або таємного, необхідністю кваліфікованої більшості голосів, у випадках, які зазначено в законі або в статуті; правом припинення або скасування незаконних рішень загальних зборів.

Серед науковців не склалось єдиної думки щодо необхідності і доцільності існування такого представницького органу як збори уповноважених, а також його правового статусу.Так, одна група вчених вважає, що тільки загальні збори є єдиною, дійсно демократичною формою вищого органу управління [10, c. 31; 106, c. 45]. Інші припускають можливість їх заміни зборами уповноважених [54, c. 14; 155, c. 222-223], аргументуючи свою точку зору тим, що керувати колгоспом може лише один вищий орган: або загальні збори або збори уповноважених. Треті пропонують поряд із загальними зборами утворювати збори уповноважених, як додатковий орган управління, проміжний між загальними зборами та правлінням [6, c. 305]. У такому випадку їх функції в статуті повинні бути чітко розмежовані [155, c. 219-220; 190, c. 78]. Так, загальні збори мали б вирішувати основні, визначальні питання діяльності підприємства (прийняття статуту, вибори правління, голови та ревізійної комісії, затвердження річного звіту і розмірів натуральних та грошових фондів), а решта питань вирішувалась би зборами уповноважених [6, c. 306]. Примірний статут колгоспу 1969 року закріпив існування інституту представницької демократії для крупних колгоспів, де скликати загальні збори  було важко (п. 48). А у Примірному статуті колгоспу 1988 року вказувалось, що застосування зборів уповноважених можливе лише як виняток (п. 66). З прийняттям Закону "Про кооперацію" передбачено можливість проведення зборів уповноважених у виробничих, обслуговуючих та споживчих кооперативах. (ст. 15). 

Оскільки введення інституту представницької демократії практично відсторонює від участі в управлінні справами значну кількість членів кооперативу, на наш погляд, на законодавчому рівні мають бути встановлено додаткові гарантії для тих осіб, які не беруть в них участі. Зокрема, необхідно передбачити мінімальну кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених. Законом України "Про кооперацію" визначено, що це компетенція самого кооперативу, який встановлює таку кількість у своєму статуті. Якщо звернутись до досвіду інших країн, то можна помітити, що для вирішення зазначеного питання застосовуються різні підходи. Так, за законодавством Російської Федерації мінімальна кількість членів кооперативу має становити 300 осіб (п. 1 ст. 23 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"), а законодавством Республіки Білорусь збори уповноважених можуть скликатись за рішенням загальних зборів незалежно від кількості членів колгоспу. Єдина умова, яка висувається - це  кількість уповноважених, що не може бути менше 100 осіб (п. 74 Примірного статуту колгоспу (сільськогосподарського виробничого кооперативу), затвердженого Указом Президента Республіки Білорусь від 2 лютого 2001 року № 49).  

Скликання зборів уповноважених можливе лише при зазначені про це у статуті. Статутом регулюється і порядок делегування уповноважних. (ст. 15 Закону "Про кооперацію"). На наш погляд, у статуті повинна міститись інформація про: кількість осіб, від якої обирається один уповноважений; термін повноважень, порядок обрання уповноважених; правове становище таких зборів (чи є вони єдиним вищим органом управління кооперативом чи вони діють одночасно з загальними зборами; їх компетенція (встановлення тих питань, рішення яких  належить до виключної компетенції загальних зборів). На практиці скликання зборів уповноважених застосовується в деяких кооперативах. Так, Статутом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надия" Автономної Республіки Крим встановлено, що збори уповноважених є вищим органом управління (ст. 10). Виходячи із змісту положень статуту залишається незрозумілим від якої кількості членів обирається один уповноважений, яким чином відбуваються такі вибори, компетенція цих органів, термін, на який обирають уповноважених, порядок прийняття рішень такими зборами. Зрозуміло, що в цьому випадку говорити про дотримання принципів кооперативної демократії неможливо. Проте необхідно підтримати думку професора В.З. Янчука, який зазначає, що введення такого органу управління як збори уповноважених не узгоджується з одним із основних принципів кооперації: "один член - один голос" та з тим, що права членів кооперативу на участь в управлінні не можуть передаватись іншим особам [70, c. 154].