1. Правила, якими регулюється поведінка громадян безпосередньо в громадських місцях, а також спрямовані на охорону лісів, зелених насаджень, дорожніх знаків, споруд, на боротьбу з бракон'єрством, мілкою спекуляцією і т.д.
2. Правила, які складають паспортну систему, регулюючі питання прописки, виписки, видачі та обміну документів, які засвідчують особу.
3. Правила, що регламентують режим проживання в Україні іноземців та осіб без громадянства.
4. Правила, які забезпечують безпеку руху транспорту та пішоходів, а також правила користування транспортом.
5. Правила, що складають дозвільну систему, регулюючі порядок придбання, використання певних предметів, речовин, відкриття та функціонування окремих об'єктів.
6. Правила поведінки, встановлені для певної категорії осіб (звільнених з місць позбавлення волі, умовно засуджених і умовно звільнених з обов'язковим залученням до праці).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Адміністративний нагляд за дотриманням названих норм і правил міліція здійснює різними способами, основними з яких є :

• безпосереднє повсякденне спостереження в громадських місцях силами патрульно-постової служби, дільничними  інспекторами, працівниками ДАІ і т.д. за дотриманням громадянами і посадовими особами встановлених правил;
• періодичні планові перевірки на підприємствах, в установах, організаціях та на інших об'єктах дотримання посадовими особами і громадянами встановлених норм і правил;
• виявлення в ході перевірки повідомлень, скарг і заяв допущених порушень та вжиття відповідних заходів.

В ході здійснення адміністративного нагляду працівники міліції у відповідності з діючим законодавством наділені правом:

а) спостерігати за точним виконанням посадовими особами і громадянами відповідних норм і правил;

б) попереджувати та припиняти виявлені порушення суспільних відносин у сфері громадського порядку;

в) вживати до правопорушників заходи адміністративного стягнення.

Таким чином, адміністративний нагляд - це не тільки пасивне спостереження, але й активні дії працівників міліції, спрямовані на попередження, припинення правопорушень, а також застосування до правопорушників відповідних стягнень.

Адміністративний нагляд міліції характеризується гласністю, безперервністю та безпосередністю його здійснення.

Гласність нагляду проявляється, як правило, у відкритому веденні спостереження працівниками міліції за дотриманням встановлених правил громадянами і посадовими особами, у постійному зв'язку з громадськістю та опорою на неї. При цьому співробітники міліції виконують свої обов'язки по нагляду у встановленій формі одягу.

Безперервність нагляду проявляється в тому, що працівники міліції покликані охороняти громадський порядок постійно, в будь-яких умовах, у свята та будні, в будь-який час доби.

Безпосередність нагляду зумовлена гласністю та безперервністю і означає, що працівники міліції безпосередньо ведуть боротьбу з порушеннями громадського порядку, знаходяться на передовій боротьби з правопорушниками.

Для належного здійснення адміністративного нагляду необхідні постійне вивчення, аналіз та прогнозування оперативної обстановки, що складається на території, яка обслуговується, з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням.

Зрештою, правильний детальний аналіз і оцінка оперативної обстановки, що складається за відповідні періоди за видами, місцем, часом вчинення правопорушень, контингенту правопорушників та виявлення таким чином супутніх громадському порядку умов і обставин дозволяють прийняти найбільш точне рішення по розстановці та використанню наявних сил і засобів міліції, здійсненню ними маневру, а також через інформування громадських організацій прийняти відповідні заходи по зміцненню причин і умов, що сприяють його порушенню.

Необхідною умовою здійснення адміністративного нагляду є також чітке знання діючого законодавства, яке регулює поведінку громадян і посадових осіб, без чого неможливо виконання міліцією покладених на неї задач.

Належне здійснення адміністративного нагляду є важливим і необхідним засобом в загальному комплексі заходів по забезпеченню громадського порядку. Тому удосконалення наглядової діяльності міліції постійно знаходиться в центрі уваги. Тільки за останні роки в роботі міліції здійснений і тепер провадиться в життя цілий ряд серйозних заходів, спрямованих на покращання наглядової діяльності, таких, як створення мобільних міліцейських груп, об'єднаних дивізіонів міліції, організація патрулювання міліцією в нічний час, організація служби по єдиній дислокації, по патрульних дільницях, зміна організації діяльності чергових служб, створення служби профілактики, громадських пунктів охорони порядку і т.ін.

 Здійснюючи адміністративний нагляд, працівники міліції, перш за все, вживають необхідних заходів до попередження різного виду порушень суспільних відносин у сфері громадського порядку. При цьому перевага віддається методу переконання. Він являє собою комплекс заходів, які включають в себе активний та систематичний вплив на свідомість та поведінку людей з метою виховання в них внутрішньої потреби і стійких звичок добровільного та свідомого дотримання норм співжиття.

Метод переконання втілюється в життя працівниками міліції в таких основних формах, як здійснення масово-виховної роботи і правової пропаганди серед населення, індивідуальної та шефської роботи з окремими особами, інформації населення про порушення правопорядку та вжитих до правопорушників заходів, критики антигромадських вчинків і створення обстановки нестерпного ставлення до порушників громадського порядку, інформації про незадовільну організацію виховної роботи в окремих колективах, розповсюдження передового досвіду виховання та охорони громадського порядку, заохочення громадян, які активно беруть участь в охороні громадського порядку та ін.

Боротьба з антисуспільною поведінкою, поряд з методом переконання, в необхідних випадках передбачає звернення до застосування у встановлених законом формах і до методу примусу. У своїй основі він являє собою вплив на свідомість та поведінку осіб, які вчинили антисуспільні вчинки, що проявляються у встановленні передбачених правовими актами негативних наслідків морального, матеріального чи фізичного характеру, які мають за мету попередження правопорушень, виправлення та покарання правопорушників.

Для забезпечення громадського порядку та підвищення ефективності здійснення адміністративної діяльності міліції, законодавством встановленні відповідні обов'язки підрозділів і служб. З метою реального їх виконання держава надала міліції необхідні повноваження по вжиттю заходів примусу.

В поліцейській діяльності наглядово-контрольних органів виконавчої влади суттєве значення має застосування адміністративного примусу. Адміністративне затримання громадянина працівником міліції з метою припинення та знищення протиправних дій, заборона інспектором ДАІ експлуатації несправного транспорту, призупинення роботи кафе санітарним лікарем, накладення штрафу залізничним контролером на громадянина за безквитковий проїзд в електричці являють собою заходи адміністративного примусу, які доповнюють адміністративне спостереження у випадках, передбачених законом. Будь-який примусовий захід по відношенню до непідлеглого по службовій лінії є поліцейським заходом.

Таким чином, "поліція" являє собою частину виконавчої влади, яка здійснює специфічне управління - охорону громадського порядку шляхом адміністративного нагляду. Л.Штейн, щоб підкреслити специфічний характер поліцейських органів, назвав їх не зовсім вдало "органами кримінального управління" [231. - с.113]. В.Н.Лєшков розрізняв адміністрацію, поліцію та суд. На його думку, органи державного управління (адміністрація) втручаються у всі справи нижче стоячого по службовій вертикалі органу, в тому числі й  в технологію справи. Поліція ж здійснює нагляд за відповідністю поведінки громадян та діяльності установ закону [166. - с.38]. В роботах В.Л.Кобалевського [137. - с.187] охорона громадського порядку розглядалася як сфера діяльності органів виконавчої влади, яка відрізняється від сфери державного управління. Аналогічну позицію щодо органів Міністерства внутрішніх справ займав М.І.Єропкін, який постійно підкреслював, що відносини, які складаються в сфері громадського порядку, - це не "відносини, що складаються в процесі управління" [237. - с.10]. Аналіз робіт М.І.Єропкіна підводить до висновку, що він протягом всієї своєї наукової діяльності хотів "вголос" промовити слово "поліція", але не наважився порушити накладеного ідеологією на це поняття табу.

Продовжимо дослідження правових норм, що регулюють вказану діяльність. Діяльність "поліції" як системи органів виконавчої влади, які здійснюють охорону громадського порядку шляхом нагляду та вжиття заходів адміністративного примусу, регулюється нормами адміністративного права, які в сукупності складають її важливу підгалузь - поліцейське право.