• використання показань організаторів чи найбільш активних учасників злочинних діянь, які щиросердно визнали свою вину у вчиненні злочинів;
• поділ предмета очної ставки на декілька епізодів (спірних питань) і поетапне з'ясування кожного з них із використанням не тільки показань допитуваних, а й інших доказів (документів, речових доказів, висновків експертів, протоколів слідчих дій тощо);

•    повторні очні ставки;

• деталізація обставин, що підлягають установленню на очній ставці, що сприятиме виявленню внутрішніх суперечностей у показаннях недобросовісного учасника, отриманню найбільш повних та аргументованих показань від недобросовісного і спонукати його до дання правдивих показань. Допит за участі іншого слідчого

КПК не містить положень, які перешкоджають проведенню допиту двома слідчими одночасно.

Потреба в цьому може виникнути для неперервного спостереження за реакціями та емоціями допитуваного, прискорення темпу допиту, а також у випадку, коли предмет допиту становить відповідний інтерес для слідчого з тієї ж бригади.

Такий допит дає можливість здійснювати різноманітні психологічні комбінації. Наприклад, один слідчий свідомо загострює обстановку допиту, чим викликає до себе несприятливе ставлення, а інший (своїми "запереченнями" першому в потрібний момент) розряджає ситуацію і легко вступає в контакт з допитуваним, спонукаючи його до повідомлення правдивих показань.

Допит експерта

У випадку, коли у слідчого виникають питання щодо висновку експерта і їх треба з'ясувати, слідчий може це зробити допитом експерта.

Предметом можуть бути: ті формулювання або термінологія, яку використав експерт у своєму дослідженні; питання, що належать до процесу виконаного дослідження, його методів та підстав до висновків; компетентність експерта і причини суперечностей з іншими експертами, коли експертиза була комісійною чи повторною.

Особливістю такого допиту є відсутність вільної розповіді, оскільки з'ясування відбувається через постановки слідчим конкретних запитань. Експерт має можливість не лише дати відповіді на запитання, а й власноручно письмово викласти відповіді па запитання слідчого.

Внаслідок допиту експерта слідчий доходить висновку про:

• відсутність потреби для призначення додаткової чи повторної експертизи, якщо всі попередньо наявні сумніви чи незрозумілості усунено;
• потребу призначити додаткову експертизу, коли прогалини та незрозумілості у висновку не усунено допитом;
• призначення повторної експертизи, якщо допит підтвердив сумніви слідчого про некомпетентність експерта або про необґрунтованість його висновку тощо.

Слід пам'ятати, що відповіді експерта можуть мати ймовірний характер, як і весь його висновок.

Допит особи, раніше судимої

Така особа, особливо якщо її обвинувачено, здебільшого добре знайома з процедурою допиту і зі своїми правами; зазвичай вона добре знає і можливості слідчого щодо використання ним різноманітних тактичних прийомів.

Добрим орієнтиром для слідчого можуть слугувати дані з архівних кримінальних справ:

-    про позиції, що їх ця особа раніше у тих справах займала;

• про її особистість і зв'язки, реакції на пред'явлення доказів, які викривають у злочині;
• про хитрощі, до яких може вдатися нині допитуваний для дезорганізації та дезінформації слідства, маскування вчиненого, зменшення ступеня винуватості.

Всі ці дані корисно виписати на окрему картку, яка дозволить оперативно використати їх на допиті. Суттєво може допомогти і схема зв'язків допитуваного з його співучасниками чи іншими особами, що проходять у справі, а також складання плану розслідування взагалі.

Особливості й види судового допиту

Відомо, що основним процесуальним засобом доказування під час судового слідства є допит.

Від умілого проведення в суді допитів чи не найбільше залежить постановления законного та обґрунтованого рішення.

Через це питання тактики судових допитів також відіграють пріоритетну роль в організації та проведенні судового слідства.

1. Спочатку з'ясуймо, за якими ознаками судовий допит відрізняється від допиту на судовому слідстві.

> Публічність судового допиту, тобто на суді допит має публічний характер.

Через це він позбавлений суттєвої умови своєї успішності -інтимності обстановки, яка сприяє встановленню психологічного контакту з допитуваною особою і створює атмосферу для "довірливої", або навіть сповідальної, бесіди, розмови.

Допит у суді набуває офіційного характеру.

Присутність сторонніх сковує допитувану особу не тільки у виборі висловлень та образності мови, айв оцюванні описуваних нею фактів, у судженнях щодо них.

У допиті беруть участь декілька осіб, які відповідно до свого процесуального становища вирішують різні завдання, через що ставлять різноаспектні запитання.

Усе це гнітить допитуваного, заважає зосередитися на головному, призводить до розгубленості, інколи до неточностей і коливань у відповідях, до помилковості в оцінюванні деяких важливих обставин, що входять у предмет допиту.

Своєю чергою, недобросовісна сторона судового змагання намагатиметься це використати, створюючи під час допиту стресову ситуацію.

>  Короткочасність судового допиту. Якщо допит на судовому слідстві триватиме декілька годин, а в разі потреби - з використанням перерв - декілька днів, то на суді "в одноепізодній справі" він звичайно триває не більше півгодини.

Через це той, хто допитує, повинен бути добре підготовленим до допиту, щоб провести його раціонально, "економно", а це можливо лише за наявності чіткої програми допиту.

Інакше допит обов'язково міститиме прогалини, не зможе всебічно охопити всі необхідні моменти, внаслідок чого може й не досягнути своїх цілей, особливо за вмілої "контргри" опозиційної сторони.

Очевидний дефіцит часу під час судового допиту (кількісна категорія) може бути компенсований тільки високою якістю допиту, а це забезпечується його планом.

>  Віддаленість у часі від події злочину. Допит на суді, порівняно з допитом під час попереднього розслідування, суттєво віддалений у часі від події злочину.

Це призводить до забувань допитуваною особою деталей розглядуваної судом події, її подробиць, про які ця особа свого часу без проблем повідомляла у попередніх показаннях.

Відомості про факти втрачають попередню чіткість, виникають прогалини, особливо в показаннях про послідовність подій.

Існує можливість допитуваного скористатися вигадками з тим, щоб компенсувати забуті ним моменти минулої події, що значно послабить вартість минулих показань.

Цим неодмінно може скористатися захист. Тільки детальне знання справи і тактично правильне ведення прокурором судового допиту може компенсувати ці недоліки, обумовлені розривом у часі між кримінальною подією та судовим допитом щодо неї.

>  Раптовість (більш точно - її відсутність). Під час допиту в суді значно обмеженим є коло тактичних прийомів, які зазвичай використовуються під час допиту на судовому слідстві.

Так, у суді втрачається можливість тактичного використання раптовості допиту.

Викликана до суду особа знає, про що її будуть допитувати, оскільки предмет допиту залишається таким, яким він був на попередньому розслідуванні.

Суттєво обмежується можливість застосування в суді й такого тактичного прийому як раптовість запитання.

>  Допитуваний незнайомий для обвинувача і судді.

Слід також урахувати той факт, що в суді прокурор здебільшого вперше бачить допитуваного, доволі обмежено обізнаний про його особисті риси, властивості (якщо не брати до уваги, що прокурор міг отримати у певних межах цю інформацію з матеріалів кримінальної справи).

Через це в суді, будучи змушеним зразу ж переходити до допиту, прокурор позбавлений можливості використати з тактичною метою інформацію про особливості допитуваного.

>        Перевірково-посвідчувальний характер судового допиту. Допитові на досудовому розслідуванні притаманний пошуковий характер.

А судовий допит є не стільки пошуковим, скільки перевір-ково-посвідчувальним.

Із пошуковими ж проблемами суд стикається не часто, лише в ситуації відмови допитуваного від попередніх показань і знаходження нових пояснень, які вимагають пошуку інформації для свого підтвердження або спростування. Водночас, якщо цей пошук буде надмірно складним і тривалим у часі, суд не стане ним займатись, а поверне справу на додаткове розслідування.

Відповідно міняється і спектр, і результативність тактичних прийомів, що використовуються в обох процедурах. Наприклад, тактичне значення попередження недобросовісного свідка (потерпілого) за дання завідомо неправдивих показань зростає (стає більш ефективним) під час допиту в суді, оскільки цей допит - останній для допитуваного.

Узагальнюючи сказане, можна дійти висновку, що допит у суді є дещо складнішим за допит на досудовому слідстві.