- визнання дій, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) коштів, отриманих у результаті злочинної діяльності такими, що підпадають під кримінальну відповідальність;

- конфіскацію і передачу запитуючій державі активів (цінні папери, коштовності, антикваріат тощо), отриманих у результаті злочинної діяльності;

- умови і порядок надання запитуючій державі банківських, кредитно-фінансових та інших документів з метою попередження, викриття, припинення і розкриття злочинів у сфері економіки.

Було б корисним прискорити прийняття у рамках СНД Угоди щодо боротьби з легалізацією доходів від злочинної діяльності та Угоди щодо співробітництва у боротьбі з комп'ютерними злочинами. Крім того, ініціювати опрацювання у державах-учасницях СНД питання щодо можливості приєднання до підписаної у рамках Організації економічного співробітництва і розвитку Конвенції про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб при заключенні міжнародних комерційних оборудок (1997 р.).

Конструктивне значення мають міжнародні договори про взаємну юридичну допомогу правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю. Аналіз цих договорів дозволяє зробити висновок, що Сторони надають одна одній згідно з цими договорами найширшу взаємодопомогу в розслідуванні, кримінальному переслідуванні та судовому розгляді, що стосуються правопорушень у сфері економіки.

Взаємна юридична допомога, що надається, може запитуватися з метою:  збору доказів; ознайомлення з матеріалами судового розгляду; проведення розшуку і арешту; обстеження предметів і місць; надання інформації і доказових предметів; надання оригіналів або завірених копій відповідних документів і матеріалів, включаючи банківські, фінансові, фірмові або комерційні документи; визначення або виявлення доходів, власності, засобів або інших речей для доказових цілей.

Сторони можуть надавати одна одній будь-які інші форми взаємної юридичної допомоги, які дозволяються національним законодавством держави.

Згідно з запитом держави полегшують або заохочують, наскільки це допустимо їх національним законодавством і практикою, присутність або доступність осіб, включаючи осіб, які знаходяться під вартою, які згодні надавати допомогу в розслідуванні або брати участь у судовому розгляді.

Правоохоронні органи не повинні відмовлятися від надання юридичної допомоги згідно з договором, посилаючись на банківську таємницю.

Положення подібних договорів не здійснюють вплив на зобов'язання, які випливають з будь-яких інших двосторонніх або багатосторонніх договорів, що регулюють або регулюватимуть, повністю або частково, надання взаємної юридичної допомоги щодо кримінальних справ у сфері економіки.

Держави призначають орган або, у випадку необхідності, органи, які зобов'язані та уповноважені виконувати запит про надання взаємної юридичної допомоги або перепроваджувати їх про виконання відповідним компетентним органам. Перепровадження запитів про надання взаємної юридичної допомоги і будь-яких повідомлень, які належать до них, здійснюється між призначеними правоохоронними органами; це положення не завдає шкоди праву держави вимагати, щоб такі запити і повідомлення передавалися їй дипломатичними каналами і, у випадку надзвичайних обставин, каналами Міжнародної організації кримінальної поліції, якщо це можливо.

Запит направляється в письмовій формі мовою, прийнятою для запитуваних органів. У надзвичайних умовах і у випадку погодження цього між державами такі запити можуть направлятися в усній формі, однак вони негайно підтверджуються й письмово.

Запитувані правоохоронні органи можуть запросити додаткову інформацію, якщо ця інформація є необхідною для виконання запиту згідно з її національним законодавством або якщо ця інформація може полегшити виконання такого запиту.

Запит виконується згідно з національним законодавством запитуваної сторони так, щоб це не суперечило національному законодавству цієї сторони, по можливості згідно з процедурами, що містяться в запиті.

Запитуючий орган не передає і не використовує інформацію або докази, наведені запитуючим органом для проведення розслідувань, кримінального переслідування або судового розгляду, інших, ніж ті, які вказані у запиті, без попередньої згоди на це запитуваного правоохоронного органу.

Запитуючий орган може зажадати, щоб запитуваний правоохоронний орган зберігав конфіденційність наявності й суті запиту, за винятком того, що необхідно для виконання самого запиту. Якщо запитуваний правоохоронний орган не може виконати вимогу про конфіденційність, він негайно інформує про це запитуючий правоохоронний орган.

У світі укладаються договори про міжнародне співробітництво і допомогу для держав транзиту. Згідно з такими договорами:

1. Сторони співпрацюють безпосередньо або через компетентні міжнародні або регіональні організації з метою надання допомоги і підтримки державі-транзиту і, зокрема, по можливості країнам, що розвиваються, які потребують такої допомоги і підтримки шляхом здійснення програм технічного співробітництва у припиненні злочинності, а також шляхом вжиття інших пов'язаних з цим заходів.

2. Правоохоронні органи держав можуть взяти на себе зобов'язання надавати безпосередньо або через компетентні міжнародні або регіональні організації фінансову допомогу державам транзиту для розширення і зміцнення інфраструктури, необхідної для ефективного припинення і запобігання злочинності у сфері економіки.

3. Держави можуть укладати двосторонні або багатосторонні угоди або домовленості з метою підвищення ефективності міжнародного співробітництва на виконання договору і можуть при цьому брати до уваги фінансові домовленості.

У взаємодії правоохоронних органів держав СНД можна виділити декілька напрямів, особливо коли багатостороннє співробітництво неможливе або небажане й основний акцент у взаємовідносинах повинен бути зроблений на двосторонні угоди.

Тому доцільно регулярно робити аналіз двосторонніх угод, що вже діють між окремими державами СНД з проблем боротьби з транснаціональною злочинністю, вивчити досвід і використовувати в подальшій діяльності правоохоронних органів України по боротьбі зі злочинністю і економічною зокрема [450].

У таких угодах, як правило, виділяються наступні напрями співробітництва щодо проведення спільних заходів у запобіганні, виявленні, припиненні й розкритті таких злочинів, як насильницькі злочини проти життя, здоров'я, свободи й гідності особи, а також власності фізичних і юридичних осіб; факти організованої злочинності й корупції; злочини у сфері економіки (зокрема, незаконні операції з валютними цінностями, незаконні міжнародні фінансові й експортні операції, легалізація доходів, отриманих від злочинної діяльності, виготовлення та збут підроблених грошових знаків і фінансових документів, цінних паперів і різних засобів розрахунків).

Дієвим інструментом встановлення та регулювання координаційних зв'язків, що має ефективну дію, є договір. Договір є актом про взаємну згоду у встановленні зв'язків. Він також має юридичну силу. Який би не був зміст договору, при його укладанні одна сторона зобов'язана на користь іншої здійснити певний вид управлінської, оперативно-управлінської або інші види діяльності, інша має право вимагати їх здійснення. Тобто виникають зобов'язальні відносини.

В управлінні правоохоронними органами щодо організації і здійснення боротьби з економічною злочинністю елемент владності займає незначне місце, у той час як організаційні засади щодо встановлення договірних відносин, що формують координаційну систему як єдиний управлінський комплекс, займають провідне місце. Підтримання зв'язків між управлінськими системами - правоохоронними органами та їх центрами, а також правоохоронними органами між собою - повинно вести до встановлення координаційних відносин між ними на тих же зобов'язальних підставах.

Договори по боротьбі з економічною злочинністю правоохоронні органи можуть укладати: на рівні СНД;  на рівні двосторонніх міждержавних відносин; на рівні міжрегіональної взаємодії (особливо щодо окремих регіонів) [403].

Аналіз договорів показує, що в більшості з них досить точно визначено рівень взаємодії правоохоронних органів. Але, на нашу думку, завищення рівня взаємодії (генеральні прокуратури, центральні апарати МВС) значно ускладнює, гальмує процес взаємодії. Тому вдалим є вирішення цього питання в Угоді між Російською Федерацією і Республікою Грузія, у якій зазначено: "При виконанні цієї Угоди запити про сприяння направляються в Російській Федерації через органи внутрішніх справ не нижче рівня управління внутрішніх справ, краю, області, м. Москви, регіонального управління внутрішніх справ, а в республіці Грузія - через органи внутрішніх справ не нижче рівня міського управління внутрішніх справ" [452].

У перші роки утворення СНД значна увага держав-учасниць приділялась взаємодії правоохоронних органів прикордонних територій. Ця проблема існує і сьогодні, оскільки зростають міграційні потоки, посилюються трансприкордонні зв'язки між злочинними угрупованнями. Організація і методи боротьби з трансприкордонною злочинністю регулюються Типовою угодою про співробітництво органів внутрішніх справ прикордонних регіонів (схвалено рішенням Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасників СНД від 17 лютого 1995 року).

Зазначена угода повинна включати не лише учасників - органи внутрішніх справ, а також інші правоохоронні органи, що існують у регіоні, наприклад прикордонників, митників та ін.

Правоохоронні органи прикордонних районів при необхідності розробляють плани скоординованих дій. З метою оперативного обміну інформацією вони можуть встановлювати прямий зв'язок одне з одним. Для забезпечення співробітництва правоохоронні органи на паритетних засадах можуть утворювати двосторонні комітети, співголовами яких можуть призначатися особи не нижче заступника керівника одного з правоохоронних органів. Рішення таких комітетів повинні носити рекомендаційний характер і можуть провадитися в життя наказами по відповідних правоохоронних органах або наказами вищих органів.

Велике значення для координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю як в Україні, так і між державами мають договори про підготовку кадрів. Так, з 1992 року, наприклад, навчальними закладами МВС України було підготовлено більше тисячі фахівців для МВС Росії, а у Росії, у свою чергу, отримали освіту майже 2,5 тис. співробітників органів внутрішніх справ України. На основі підписаного в 1995 році договору успішно розвивається взаємовигідне ділове співробітництво між Академією ВС РФ і Національною академією внутрішніх справ України  [359].

Держави та їх органи тісно співробітничають одна з одною, діючи відповідно до своїх національних правових і адміністративних систем, з метою підвищення ефективності правоохоронних заходів для припинення правопорушень, визнаних такими згідно з договорами. Вони  на основі двосторонніх або багатосторонніх угод або домовленостей повинні:

- встановлювати й підтримувати канали зв'язку між їхніми компетентними установами і службами для того, щоб полегшити надійний і швидкий обмін інформацією, яка стосується всіх аспектів правопорушень, визнаних такими згідно з договором;

- співпрацювати одна з одною в розслідуванні правопорушень, визнаних такими, що мають міжнародний характер, з метою виявлення особи, її місцеперебування і діяльності осіб, які підозрюються в скоєнні правопорушень, визнаних такими згідно з договором;

- здійснювати переміщення доходів або власності, отриманих внаслідок вчинення таких правопорушень;

- створювати у відповідних випадках, якщо це не порушує законів країни, спільні групи (службові особи будь-якої держави, які входять до складу таких груп, діють за санкцією відповідних правоохоронних органів, на території яких повинні проводитися заходи);