- сприяти ефективній координації між їх компетентними установами і службами обміну співробітниками та іншими експертами, включаючи розміщення співробітників зв'язку.

Кожний правоохоронний орган у необхідних межах здійснює, розробляє або вдосконалює конкретні програми підготовки персоналу правоохоронних та інших органів, які відповідають за припинення правопорушень. Такі програми стосуються зокрема:

- методів, що використовуються при виявленні та припиненні правопорушень;

- маршрутів і засобів, що використовуються особами, які підозрюються в участі у правопорушеннях, визнаних такими згідно з договором, зокрема в державах транзиту, і здійсненні відповідних контрзаходів;

- виявлення і спостереження за обігом доходів і власності, одержаних внаслідок вчинення правопорушень;

- методів передачі, приховування таких доходів, власності й засобів;

- збору доказів;

- методів контролю в зонах вільної торгівлі й вільних портах;

- сучасних правоохоронних методів.

Правоохоронні органи сприяють один одному у плануванні та здійсненні програм досліджень і підготовки кадрів, покликаних забезпечити обмін спеціальними знаннями в галузях, зазначених договором, і з цією метою використовують у відповідних випадках регіональні та міжнародні конференції і семінари для сприяння співробітництву й обговоренню проблем, які становлять взаємний інтерес, включаючи особливі проблеми і потреби держав транзиту.

Вивчення стану спільної роботи державної податкової служби України, державної митної служби, Міністерства внутрішніх справ України та прокуратури України показало, що на даний час взаємодія органів податкової і митної служби потребує суттєвого поліпшення. Взаємодія між ДПА України і ДМС України ще не набула необхідного рівня, особливо в частині узгодження нормативно-правової бази цих відомств, контрольної та інформаційної взаємодії і потребує суттєвого вдосконалення. Головні завдання - захист економічних інтересів держави, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, боротьба з контрабандою, закриття каналів контрабандного ввезення в Україну товарів, продукції та їх реалізації без сплати відповідних податків та інших обов'язкових платежів, здійснення заходів щодо запобігання порушень митних правил - неможливо вирішувати з відривом одне від одного [225].

З метою посилення взаємодії з питань законодавчого, контрольного та інформаційного забезпечення щодо своєчасного надходження коштів до бюджету одним із рішень, прийнятих на спільному засіданні Колегії Державної податкової адміністрації України та державної митної служби України, було затверджено доповнення до Угоди про інформаційне співробітництво між ДМС України та ДПА України про обмін додатковою інформацією.

Для забезпечення цілісності та підвищення достовірності інформації спільної інформаційної мережі та єдиного банку даних, що створюються з метою виявлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності платників податків, не зареєстрованих в органах державної податкової служби та тих, які ухиляються від оподаткування, інформаційні системи ДПА України і ДМС України переведено на використання загальнодержавних та узгоджених відомчих довідників і класифікаторів.

Необхідно підготувати спільні накази щодо порядку взаємодії та розмежування компетенції митних та податкових органів при виконанні ними своїх функцій з метою недопущення випадків їх дублювання та налагодити постійний обмін нормативними документами (листи, інструкції, накази тощо) у електронному вигляді між ДПА та ДМС України.

У свою чергу, стан взаємодії органів внутрішніх справ і підрозділів податкової міліції по боротьбі з економічною злочинністю також потребує вдосконалення. Як показує аналіз практики, взаємодія між органами внутрішніх справ та податкової міліції в основному налагоджена, але здійснюється епізодично. Здійснюються спільні оперативно-профілактичні операції "Ринок", "Акциз", "Октан", "Кордон" з попередження та виявлення правопорушень у сферах торговельної діяльності, обігу підакцизних товарів та інші спільні дії.

Підрозділами служб боротьби з економічною та організованою злочинністю і оперативними підрозділами податкової міліції здійснюється обмін оперативною інформацією щодо злочинів у сфері оподаткування, ведеться спільна розробка окремих організованих злочинних груп. До проведення оперативно-розшукових заходів податкової міліції в установленому порядку можуть залучатися підрозділи кримінального пошуку органів внутрішніх справ. В установленому спільним наказом МВС і ДПА порядку оперативні працівники податкової міліції беруть участь у роботі оперативно-слідчих груп з резонансних кримінальних справ.

Вжиті заходи дозволили дещо активізувати роботу щодо поповнення державного бюджету, посилення боротьби з порушеннями податкового законодавства. Кількість порушених справ про ухилення від сплати податків порівняно з 1997 р. виросла у сім разів [21, 404]. 

Разом з тим, взаємодія між органами внутрішніх справ і податковою міліцією ще не досягла необхідного рівня і потребує вдосконалення. Особливо недостатньо ефективною є співпраця у сфері боротьби з організованою економічною злочинністю, де обмін інформацією ще не має системного характеру [133, 19-26]. Не в повному обсязі підрозділами органів внутрішніх справ і податкової міліції виконуються вимоги спільного наказу про порядок взаємодії податкової міліції ДПС, МВС та СБУ при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

Слід зазначити, що формування координаційних діянь на основі договору має свої переваги. Розглянемо основні засади договорів координації між сторонами щодо взаємодії стосовно боротьби з економічною злочинністю.

Так, договір дає можливість встановити між сторонами формальні відносини як координаційно-управлінський наслідок - ініціатором виникнення координаційних відносин може виступати будь-який правоохоронний орган, який  діятиме спільно з іншим.

Обов'язковість договірних відносин сприятиме виникненню формальної визначеності сторін - тобто правоохоронних органів - та взаємної визначеності прав і обов'язків, забезпечить їх юридичним захистом.

Укладання договору передбачає добровільність у прийнятті на себе зобов'язань. Це дасть змогу правоохоронним органам здійснювати координаційну діяльність без спеціальних вказівок, приписів до виконання.

Договірні відносини сторін передбачають якість як санкціоновану відповідальність. Для координаційно-управлінських наслідків - це здійснення взаємного контролю за виконанням визначених завдань, використання економічних, адміністративних, примусових та інших методів впливу на правопорушників.

Договір дозволить включити узгоджені умови, на яких він укладається. При потребі необхідно обумовити зміни обсягу дій та характер взаємовідносин, що встановлюються. Як наслідок, для координації важлива особлива точність регулювання відносин, спрямованих на забезпечення та реалізацію конкретного завдання, яке містить визначену мету.

Договір дозволить регламентувати не лише права й обов'язки, необхідні для виконання умов договору.

Великого значення у договорах набуває передбачення врегулювання спорів, що можуть виникнути між учасниками спорів.

У випадку виникнення будь-якого спору між двома або кількома сторонами щодо тлумачення або застосування договору Сторони консультуються між собою з метою врегулювання спору шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, звернення до регіональних органів, судового розгляду або іншими мирними засобами на їх вибір.

Будь-який такий спір, який не може бути врегульований у порядку, запропонованому договором, на запит органу, що є сторонами в спорі, передається до суду для прийняття рішення. Щодо міжнародних договорів, то в них передбачено, що будь-яка згадана регіональна організація економічної інтеграції є однією із сторін у спорі, який не може бути врегульований у приписаному порядку, і через будь-яку державу-члена ООН вона може звернутися в Раду з тим, щоб та вимагала консультативний висновок Міжнародного суду згідно зі статтею 65 Статуту суду, думка якого вважається вирішальною [236]. 

Кожний правоохоронний орган при підписанні, прийнятті або схваленні цього договору може зробити заяву про те, що він не вважає себе пов'язаним положеннями цього пункту. Інші органи не пов'язані положеннями пунктів щодо будь-якого правоохоронного органу, який зробив таку заяву.

Договірні відносини дозволять правоохоронним органам передбачити та вносити у свої відносини певну автономність регулювання взаємовідносин між собою, але в межах чинного законодавства. Це дозволить:

- цілеспрямовано розширювати компетенцію тих чи інших ланок управління за рахунок її перерозподілу (а не наділення компетенцією);

- поєднувати методи централізованого керівництва з оперативним управлінням та самостійністю правоохоронних органів;

- спрощувати процедури міжгалузевого (міжвідомчого) узгодження рішень;

- здійснювати звільнення верхніх рівнів управління від затвердження рішень, що приймаються в ініціативному порядку, для реалізації поставленої мети вищими органами та нормативно закріпленими завданнями, визначеними договором.

Самостійність у виборі учасників для виконання завдань за критерієм спільного і (або) взаємного інтересів дозволить для виконання завдання поєднати як органи управління різних сфер підпорядкованості, так і органи, які мають спеціальний статус (СБУ, Генеральна прокуратура України), а також органи, у яких є підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, криміналістичні дослідження або інформаційне забезпечення на різних             рівнях [225].

Договори, у яких матимуть перевагу організаційні функції, спрямовані на виконання договірних відносин над загальними виконавчими та розпорядчими функціями, які кожний правоохоронний орган здійснює самостійно, дадуть можливість організувати спільне прогнозування і планування, фінансування, забезпечення ресурсами та реалізацію.

Договори сприятимуть єдності в регулюванні всього комплексу відносин, що складаються між учасниками договору в ході його реалізації на базі врегулювання відносин. Це допоможе пов'язати управлінську діяльність з оперативною, дасть можливість використовувати і поєднувати правовий, організаційний, управлінський та мотиваційний механізм управління.

Цільовий характер діяльності, що буде передбачений договорами, дозволить використовувати різні методи управління, які знайдуть своє відображення у цих договорах.

Дослідження дозволяє зробити висновок про те, що договірні засади координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю є дієвим інструментом встановлення та регулювання координаційних зв'язків, що має ефективну дію. Договір дає можливість встановити між сторонами формальні відносини з чіткою регламентацією взаємних прав  та обов'язків. Обов'язковість договірних відносин сприяє виникненню формальної визначеності сторін, тобто правоохоронних органів, та взаємній визначеності прав та обов'язків, забезпечить їх юридичним захистом. 

Договірні відносини повинні дати можливість правоохоронними органам передбачати та вносити в свої відносини певну автономність регулювання взаємовідносин між собою, але в межах чинного законодавства, сприяти єдності в регулюванні всього комплексу відносин з координації зусиль, що складаються між його учасниками в ході реалізації договорів щодо боротьби з економічною злочинністю. 

Цільовий характер діяльності, яку передбачатимуть договори, відображення в них очікуваних результатів дасть змогу правоохоронним органам використовувати різні методи управління з координації спільних зусиль.