До основних заходів цього напряму належить самоспостереження для пізнання себе; ознайомлення інших з досвідом, спеціалізованою літературою зі стресу; динамічне формування адекватного способу життя; фізичні вправи; наявність ефективного середовища підтримки (сім?я, соціальне оточення, друзі, родичі); формування вольових якостей (цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, витримка, рішучість, витривалість).
   Активна протидія стресу — це ряд заходів, підходів; стратегія поведінки, що в своїй сукупності створюють систему, яка якщо не повністю знімає негативні наслідки стресу, то максимально послаблює їх.
   До структурних елементів цієї системи можна віднести:
   - аналіз індивідуальної картини стресу;
   - мобілізацію фізіологічних можливостей організму для протидії стресу за допомогою збільшення вживання рідини та правильного харчування, вправ для дихання, фізичних вправ, комбінування вправ на гнучкість і витривалість;
   - мобілізацію психофізіологічних можливостей для протидії стресу чи психічної саморегуляції: релаксації у формі нервово-м?язового розслаблення тіла; медитації як методу психічної саморегуляції? за допомогою розумових дій.
   Норми поведінки керівника
   Складний ритм роботи вимагає від керівника і дотримання ним етичних норм у службових взаємовідносинах з колегами, партнерами по бізнесу тощо.
   Основна етична норма — збереження гідності людини незалежно від її статусу.
   Президенти японських компаній вважють, що керівники повинні засвоїти такі якості і стандарти поведінки:
   - широта поглядів і глобальний підхід до проблем;
   - перспективне передбачення та гнучкість;
   - ініціативність та рішучість;
   - завзятість у роботі та безперервне самовдосконалення.
   На їхню думку, керівники повинні мати такі особисті якості:
   - уміти чітко формулювати цілі та установки;
   - уміти вислуховувати думки інших;
   - бути неупередженими, безкорисливими, лояльними;
   - мати здатність повністю використовувати можливості підлеглих правильно;
   - бути справедливим у ставленні до підлеглих;
   - бути привабливими;
   - уміти згуртовувати людей і створювати їм сприятливу атмосферу для роботи.
   Американці, які вміють рахувати гроші, вважають, що краще знати хорошого, розумного менеджера і витратити певну суму, ніж витрачати вдесятеро більше через керівника, який не може спілкуватися з підлеглими.
   Психологи радять керівникам:
   - вітатися першим з підлеглими;
   - пропонувати сісти людям, які заходять до кабінету;
   - не допускати грубощів;
   - не принижувати людську гідність підлеглих;
   - обіцяне робити вчасно;
   - не ображати людей;
   - уміти вибачатися;
   - навчитися посміхатися;
   - уміти слухати людей;
   - не виявляти особистих симпатій;
   - не провокувати виникнення конфліктних ситуацій;
   - не впливати на підлеглих нищівною критикою;
   - хвалити підлеглих (успіх окрилює);
   - висловлюючи негативну оцінку, мову вести лише про результати діяльності, а не про особистість працівника;
   - не обмежувати самостійність і свободу людей, довіряти їм і сприяти розвитку їхньої ініціативи.
   Є певні етичні вимоги до керівника, який приймає відвідувачів, зустрічається з клієнтами. Він може варіювати свою поведінку, місцезнаходження в кабінеті залежно від рангу та мети візиту відвідувача:
   - якщо візит офіційний — господар кабінету, сидячи за робочим столом, відповідає на вітання відвідувача і запрошує його сісти перед своїм столом. Час візиту, характер спілкування та його підсумки визначає господар кабінету;
   - якщо візит неофіційний — зустрічаючи гостя, господар, відповідаючи на його вітання, виходить з-за столу і запрошує його в зону колегіальної роботи, а сам сідає напроти нього. Час зустрічі залежить від взаємної попередньої домовленості;
   - якщо візит дружній — господар кабінету зустрічає відвідувача, стоячи в центрі приміщення, а після обміну вітаннями запрошує його сісти в крісло за журнальним столиком. Спілкування характеризується повною відкритістю, готовністю до взаємовигідних рішень.
   Має, звичайно, значення й те, в якому приміщенні відбувається зустріч, як розташовані меблі, чи дотримано єдиного стилю, в якому облаштовано кабінет. Ще давньокитайські філософи говорили про те, що речі, які оточують людину, впливають на її справи. Приймаючи відвідувачів, не можна фамільярно розмовляти з підлеглими та критикувати їх. Якщо своєчасно господар не зміг прийняти відвідувача, треба вийти до нього і перепросити, пам?ятаючи, що час — це гроші. Є ще багато інших етичних вимог і особливостей в роботі керівника, і, як правило, він їх набуває в процесі своєї ділової діяльності.
   Морально-психологічний портрет вітчизняного керівника в Україні ще формується. Риси, які мали так звані номенклатурні керівники за минулих часів, у нових ринкових умовах змінюються. А молоді керівники, які з?явилися після перебудови, працюють методом пошуку та помилок, набуваючи власного досвіду. Уже є перші спроби узагальнення якостей та стандартів їхньої поведінки, проте етичний бік їхньої роботи, правила етикету в стосунках з підлеглими поки що опрацьовано недостатньо.