1.  Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальнос­ті у випадках, передбачених цим Кодексом.
2.  Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримі­нальної відповідальності встановлюється законом.

(Стаття 44 у редакції Закону України № 3465-УІ від 2 червня 2011 р.)

1.  Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від за­стосування до особи, яка вчинила злочин, передбачених КК обмежень її певних прав і свобод шляхом закриття провадження у кримінальній справі, яке здійснює суд у ви­падках, передбачених КК, в порядку, встановленому КПК (п. 1 ППВСУ «Про практи­ку застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005р. № 12).

Частина 1 ст. 44 КК передбачає вичерпний перелік правових підстав звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності, а саме - у випадках, передбачених КК.

1.  КК передбачає підстави звільнення від кримінальної відповідальності як у За­гальній, так і в Особливій частинах.
2.  У Загальній частині КК передбачено 9 таких підстав: 1) добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17 КК); 2) добровільна відмова співучасників (ст. 31 КК); 3) дійове каяття (ст. 45 КК); 4) примирення з потерпілим (ст. 46 КК); 5) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотання про передачу її на поруки (ст. 47 КК); 6) зміна обстановки (ст. 48 КК); 7) закінчення строків давності (ст. 49 КК);

1. звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи із застосуван­ням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК); 9) звільнення від кри­мінальної відповідальності неповнолітньої особи у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 2 ст. 106 КК).

1.  В Особливій частині КК передбачено 20 підстав так званих спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності: 1) добровільна заява громадянином України про свій зв’язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх пред­ставниками (ч. 2 ст. 111 КК); 2) добровільна заява іноземцем або особою без грома­дянства про вчинене шпигунство (ч. 2 ст. 114 КК); 3) здійснення керівником підпри­ємства, установи або організації виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої

 
встановленої законом виплати громадянам до притягнення його до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 175 КК); 4) сплата особою податків, зборів (обов’язкових платежів), а також відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 212 КК); 5) сплата стра­хових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також від­шкодування шкоди, завданої Пенсійному фонду України їх несвоєчасною сплатою, до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 2121 КК); 6) добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній (ч. 2 ст. 255 КК); 7) добро­вільне повідомлення про терористичну групу чи терористичну організацію (ч. 2 ст. 2583 КК); 8) добровільне повідомлення про терористичну діяльність і сприяння її припиненню (ч. 4 ст. 2585); 9) добровільне повідомлення про незаконне воєнізоване чи збройне формування (ч. 6 ст. 260 КК); 10) добровільна здача зброї, бойових при­пасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (ч. 3 ст. 263 КК); 11) добровільна заява про незаконне заволодіння транспортним засобом, повернення його власнику і повне відшкодування завданих збитків (ч. 4 ст. 289 КК); 12) добровільна здача нар­котичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307 КК); 13) добро­вільне лікування від наркоманії (ч. 4 ст. 309 КК); 14) добровільна здача прекурсорів (ч. 4 ст. 311 КК); 15) добровільна здача отруйних чи сильнодіючих речовин (ч. 5 ст. 321 КК); 16) добровільна здача фальсифікованих лікарських засобів (ч. 4 ст. 3211); 17) добровільна заява про пропозицію, надання чи передачу неправомірної вигоди при комерційному підкупі (ч. 5 ст. 3683 КК); 18) добровільна заява про пропозицію, надання чи передачу неправомірної вигоди при підкупі особи, яка надає публічні по­слуги (ч. 5 ст. 3684 КК); 19) добровільна заява про пропозицію чи давання хабара або вимагання хабара (ч. 6 ст. 369 КК); 20) звільнення особи від кримінальної відпові­дальності за військовий злочин із застосуванням до неї заходів, передбачених Дис­циплінарним статутом Збройних Сил України (ч. 4 ст. 401 КК).

1.  Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у ви­падках, передбачених КК, здійснюється виключно судом. Таке звільнення можливе за наявності відповідної передумови та підстави, що притаманні кожному виду звіль­нення від кримінальної відповідальності.
2.  Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, бо вочевидь, що звільнити від відповідальності можна лише у ви­падку, якщо є підстава для такої відповідальності (див. коментар до ст. 2 КК). Так, відповідно до статей 45 та 46 КК передумовою звільнення від кримінальної відпові­дальності є вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, а відповідно до статей 47 та 48 КК - вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості тощо. Отже, мова йде про вчинення зло­чину певної тяжкості, яка визначається відповідно до ст. 12 КК (див. коментар до ст. 12 КК). Разом з тим слід мати на увазі, що хоча передумова звільнення від кримі­нальної відповідальності, наприклад, у статтях 45 та 46 КК формально є однаковою, але фактично дія цих статей поширюється не на всіх суб’єктів зазначених злочинів (див. коментар до статей 45-47 КК). В Особливій же частині КК така передумова сформульована однозначно. Так, згідно із ч. 3 ст. 263 КК передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойови­ми припасами або вибуховими речовинами є вчинення нею одного із злочинів, перед­бачених частинами 1 або 2 ст. 263 КК, а відповідно до ч. 6 ст. 369 КК - такою перед­умовою є пропонування чи давання особою хабара, тобто вчинення злочину, перед­баченого частинами 1-5 ст. 369 КК тощо.

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею не тільки закінченого, але й незакінченого злочину, а так само вчинення такого зло­чину індивідуально чи у співучасті.