Якщо у судове засідання не з'явилися свідок, експерт, спеціаліст суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість продовження розгляду справи у відсутності свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про оголошення перерви (ст. 129 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, можна зробити висновок, що неприбуття зазначених осіб в жодному разі не буде підставою для відкладення розгляду справи.

Після виконання перелічених дій суд переходить до розгляду справи по суті. Як судовий розгляд є обов'язковою та центральною стадією адміністративного судочинства, так розгляд справи по суті - є основною, центральною частиною стадії судового розгляду, тому, що від повноти дослідження доказів залежить обґрунтованість та законність остаточних висновків по справі. Завданням розгляду справи по суті є з'ясування всіх фактичних обставин справи і полягає в дослідженні судом фактичного матеріалу з метою вирішення адміністративної справи.

Починається розгляд справи по суті доповіддю головуючого у судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися.

При розгляді справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, головуючий в судовому засіданні доповідає про її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмових поясненнях.

В ході судового розгляду позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов, зробивши усну заяву. Якщо заява позивача про відмову від адміністративного позову, а також заява відповідача про визнання адміністративного позову викладені у письмовій формі і адресовані суду, то вона приєднується до справи. Про прийняття відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. При частковій відмові позивача від частини вимог адміністративного позову, суд постановляє увалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. При частковому визнанні адміністративного позову і прийнятті його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог позивача.  При повному визнанні відповідачем адміністративного позову і прийнятті його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. З метою повного або часткового вирішення спору сторони можуть примиритися. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Якщо заявник змінює свої позовні вимоги, то письмова заява про це приєднується до справи. Суд за клопотанням відповідача оголошує перерву у судовому засіданні і надає відповідачу строк, достатній для його підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог (ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наступний етап судового розгляду можна охарактеризувати як технологічний цикл доказування (Педько, с. 140). Під час судового розгляду предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду) та які належить встановити при ухваленні  судового рішення у справі. Докази повинні відповідати ряду вимог. Так, вони мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію про предмет доказування; допустимими, тобто отриманими відповідно до вимог закону, підтверджені певними засобами доказування. Не потребують доказуванню в адміністративному судочинстві обставини, які є: загальновідомими (глобальні, загальнодержавні та локальні); преюдиціальні; визнані сторонами.

Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази. Способами забезпечення доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та огляд письмових й речових доказів. Серед засобів забезпечення доказів Кодекс не виділяє судового доручення (коли суд, який розглядає справу, у разі потреби збирання доказів за межами своєї територіальної підсудності доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії), хоча зі змісту "подальших" статей випливає його наявність (ч. 3 ст. 143 Кодексу).

Для встановлення обставин, що є предметом доказування, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Після доповіді справи суд заслуховує пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовують  свої вимоги і заперечення. Адміністративний суд пов'язаний межами адміністративного позову, але деякі автори зазначають про наявність у суду права дискреції, тобто права суду прийняти рішення, яке відрізняється від позовних вимог (наприклад, можливість повного скасування рішення, що прийняте некомпетентним органом в разі його часткового оскарження) (Педько, с. 136). Ми погоджуємось з цією думкою, оскільки суд має забезпечити захист не лише конкретного позивача, але й суспільних інтересів. Крім того, для суду має бути важливим фактичний та повний захист прав осіб, особливо у випадку, коли вимоги адміністративного позову викладені  у формі, що не призведе до ефективного захисту.

Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від характеру спірних правовідносин і в разі необхідності може бути змінений. В цивільному судочинстві, як правило, після пояснень осіб, які беруть участь у справі, суд допитує свідків. На думку автора, адміністративне судочинство в цьому випадку буде відбуватися за схожою схемою.

Кожний свідок по справі допитується окремо. Відповідно до ст. 141 Кодексу адміністративного судочинства України, свідки, які ще не дали показань, не можуть знаходитись у судовому засіданні під час розгляду справи, а судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав. Нажаль, Кодекс не містить положення про видалення свідків з залу судового засідання до початку розгляду справи по суті, але тут треба виходити з усталеної судової практики, що свідчить про доцільність видалення свідків з залу судового засідання саме до початку розгляду справи по суті. Такий допит свідків забезпечує більшу достовірність їх показань, не дає можливості свідкам спілкуватись не лише з іншими свідками, але й з іншими учасниками процесу, виключає можливість впливу на них пояснень та показань учасників процесу.

Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до даної справи і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і обов'язки, з'ясовує, чи не відмовляється він з передбачених законом підстав від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги, текст якої закріплений в ч. 4 ст. 141 Кодексу адміністративного судочинства України. Присяга проголошується свідком усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Свідкам, які не досягли шістнадцяти років, головуючий у судовому засіданні роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, без попередження про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання та не приводить до присяги.

Допит свідка починається з пропозиції головуючого у судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у даній справі, після чого першою йому ставить питання особа, за клопотанням якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.  Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити свідкові питання в будь-який час його допиту.

 Кожний допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити зал засідання суду до закінчення розгляду справи.

Свідок може бути допитаний повторно у тому ж або наступному судовому засіданні за його власним клопотанням, за клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також суд.

Суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності у їхніх показаннях, що є позитивним нововведенням для українського судочинства.

Свідок, даючи показання, вправі користуватись записами у разі, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.

Після допиту свідків, суд досліджує письмові докази. Письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові засоби, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. До письмових доказів відносяться й електронні документи. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються у судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а у разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам (ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України). Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.

У разі, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

З метою охорони конституційного права громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції зміст особистих паперів, записів телефонних розмов, телеграм та інших особистих видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні лише за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.

      Якщо в адміністративній справі є речові докази, то вони також підлягають дослідженню. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи, а також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Речові докази оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом. Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку виконання судового доручення або за результатами огляду на місці, оголошуються у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.