1. Акт адміністративного правосуддя.
2. Акт застосування права (судове рішення не створює норм права і не регулює правовідносини окремо від норм матеріального права).
3. Процесуальний документ.

На його думку, "рішення адміністративного суду є правозахисним і правопоновлювальним актом, який уособлює призначення, принципову, функціональну і процесуально-правову специфіку адміністративної юстиції, а також є показником її доцільності та дієвості".  (Педько, с. 153, 161).

На думку дисертанта, рішення адміністративних судів прямо та опосередковано впливають на управлінський процес, оскільки можуть скасовувати повністю або частково нормативно-правові акти, хоча й не створюють при цьому нових норм права, тобто не займаються правотворчою діяльністю. Судові рішення адміністративних судів, як й акти інших судів загальної юрисдикції, є актами правозастосування.   

Кожне судове рішення повинно відповідати вимогам, які до нього ставляться. Допущені судом недоліки, як правило, виправляються вже вищестоящим судом. Але є винятки щодо виправлення недоліків, що пов'язані з неповнотою, неясністю чи неточністю судового рішення. Встановленню таких виключень сприяли такі фактори:

1. суб'єктивні - такі виправлення правильно може зробити лише адміністративний суд, який розглядав справу по суті;
2. об'єктивні - визначеними законом способами виправлення недоліків рішення не вирішується заново розв'язана судом правова вимога (САП с. 286).

Так, с

Питання про внесення виправлень вирішується у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час і місце засідання, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвала суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржена у загальному порядку.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках:

1) якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу яких досліджувалися докази чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив особу виконання судового рішення;

3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені у загальному порядку.

Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, а також державного виконавця, ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Неясним, наприклад, є рішення, в якому не зазначено повне й правильне ім'я сторони  або коли виникають нові обставини, які не мають впливу на його суть, але чинять опір його виконанню (правонаступництво).

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Питання про роз'яснення судового рішення розглядається судом протягом десяти днів із повідомленням заявника (осіб, які беруть участь у справі, державного виконавця), осіб, які беруть участь у справі, проте їх нез'явлення не перешкоджає розглядові питання про роз'яснення рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку звернення судового рішення до виконання.

Розгляд справи не завжди закінчується ухваленням судового рішення по справі, яким надається відповідь на заявлений адміністративний позов позивача. Так, закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення може мати місце, коли існують обставини, котрі відповідно до закону не дають можливості суду ухвалити таке рішення. Наслідками існування таких обставин є  відкладення розгляду справи, що вже було розглянуто вище та зупинення провадження в адміністративній справі.

В адміністративному судочинстві зберігається інститут зупинення провадження по справі. Зупинення провадження представляє собою перерву в судовому засіданні на невизначений строк у випадках, прямо зазначених в процесуальному законодавстві. Обставини, що його викликають не залежать від волі суду та волі сторін. Зупинення провадження може бути обов'язковим та факультативним (на розсуд суду). Так, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, - до встановлення правонаступника;

2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;

3) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі;

4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні.

Підставами для факультативного зупинення провадження у справі, тобто коли суд вирішує це питання в залежності від обставин кожної конкретної справи є:

1) захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до її одужання;

2) знаходження особи, яка бере участь у справі, у відрядженні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою - до повернення з відрядження;

3) призначення судом експертизи - до одержання її результатів;

4) наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Провадження у справі зупиняється ухвалою суду, що може бути оскаржена в загальному порядку. 

Провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.

Існування обставин, що створюють неможливість або недоцільність подальшого розгляду адміністративної справи по суті й ухвалення у справі судового рішення тягне за собою закінчення справи шляхом залишення адміністративного позову без розгляду та закриття провадження в адміністративній справі.

Формою закінчення адміністративної справи без ухвалення судового рішення є залишення позовної заяви без розгляду. Суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, вичерпний перелік яких закріплений в ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, про що постановляється ухвала. Підстави залишення позовної заяви без розгляду можуть носити допроцесуальний характер, тобто суд повинен був відмовити у відкритті провадження у справі (позовна заява подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; позовну заяву подала від імені позивача особа, яка не має повноважень на ведення справи), або виникнути у ході розгляду справи (позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності тощо).

Ухвала суду про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена. Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Закриття провадження в адміністративній справі є формою закінчення адміністративної справи й застосовується коли суд незаконно прийняв справу до свого провадження або коли продовження процесу є недоцільним або неможливим. Перелік підстав для закриття  провадження у справі є вичерпним:

1) якщо справа не підлягає розгляду в адміністративних судах;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо є рішення чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, що набрали законної сили;

4) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі;

5) якщо сторони досягли примирення.    

Суд закриває провадження у справі своєю ухвалою. У випадку закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Таким чином, на зазначеній стадії суд виконує завдання адміністративного судочинства, які полягають в захисті прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо; судовому контролю за законністю в сфері публічно-правових відносин. Крім того, на стадії судового розгляду найповніше розкриваються принципи адміністративного судочинства: верховенство права, законність, незалежність суду, гласність та фіксація процесу технічними засобами, рівність громадян перед законом та судом, активна роль суду, диспозитивність, змагальність та інші.