У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

Ухвали з питань: залишення позовної заяви без руху; повернення позовної заяви; відкриття провадження в адміністративній справі; об'єднання та роз'єднання справ; забезпечення доказів; визначення розміру судових витрат; продовження та поновлення процесуальних строків; передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; забезпечення адміністративного позову; призначення експертизи; виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; роз'яснення постанови; зупинення провадження у справі; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду - приймаються у вигляді окремого процесуального документу у нарадчій кімнаті. Окремим процесуальним документом можуть викладатись ухвали і з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду та поза судовим розглядом.

Ухвали,  що викладаються окремим документом, постановляються у нарадчій кімнаті і підписуються складом суду, який розглядає справу. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання.

Ухвали, постановлені у судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

Виправлення у судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

При прийнятті постанови суд вирішує такі питання фактичного та правового характеру:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

4) чи підлягають позовні вимоги задоволенню чи відмові у їх задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності  осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.

При задоволенні адміністративного позову суд має право прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень, про поворот виконання цього рішення чи його окремих положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземного громадянина чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини та громадянина, законних інтересів інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Постанова складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині постанови зазначається дата, час та місце її прийняття, найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідання, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, предмет адміністративного позову.

Описова частина постанови містить стислий виклад позовних вимог і позиції відповідача, пояснень осіб, які беруть участь у справі, інших доказів, досліджених судом.

У мотивувальній частині постанови наводяться встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходить при прийнятті постанови і положення закону, якими він керувався.

Резолютивна частина постанови повинна містити в собі висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково, висновок суду по суті вимог, вказівку на розподіл судових витрат, інші правові наслідки ухваленого рішення, строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Особливістю є повноваження суду до закінчення судового розгляду справи прийняти постанову щодо частини вимог у справі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог (ст. 164 Кодексу адміністративного судочинства України). Постанова щодо частини вимог у справі набирає законної сили і може бути оскаржена у загальному порядку.

Ухвала, що приймається у вигляді окремого процесуального документа складається із вступної частини (дата, час і місце її постановлення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів), імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі); описової (суть клопотання та ім'я (найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що розв'язується ухвалою); мотивувальної (мотиви, з яких суд дійшов до висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу); резолютивної (висновки суду; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження).

Ухвала, яка приймається судом без виходу до нарадчої кімнати, повинна містити відомості, щодо мотивів, з яких суд дійшов до своїх висновків, і закон, яким керувався суд, ухвалюючи ухвалу; висновки суду.

Суддя, який не згоден із судовим рішенням  може письмово викласти свою окрему думку. Окрема думка судді не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення. 

Ухвалене судове рішення оголошується прилюдно відразу після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Особи, які беруть участь у справі можуть отримати в суді копію постанови чи ухвали суду.

Сторонам та третім особам, які не були присутніми під час розгляду справи, суд надсилає поштою копію ухваленого рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова або ухвала набирають чинності після закінчення цього строку.

Оскаржені в апеляційному порядку судові рішення набирають законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи, якщо їх не було скасовано.

Якщо строк апеляційного оскарження було поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрали законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Постанови адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців, про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання виконуються негайно.

Ухвали суду, що не можуть бути оскаржені набирають законної сили з моменту проголошення.

Після набрання законної сили постановою або ухвалою особи, які беруть участь у справі, і їх правонаступники не вправі заявляти в адміністративному суді ті ж вимоги і на тих самих підставах. Невиконання рішення тягне за собою передбачену законодавством відповідальність (ст.11 Закону України "Про судоустрій України", ст. 14  Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язковий характер  судового рішення, ухваленого саме іменем держави, перш за все робить наголос на авторитет судової влади, суб'єктом якої є суд, сприяє становленню режиму законності в Україні.

Постанова або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Специфіка адміністративного судочинства проявляється і на стадії виконання рішення. Так, суд, здійснюючи судовий контроль, має право при ухваленні судового рішення в адміністративній справі зобов'язати суб'єкта владних повноважень, на  користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій адміністративній справі за участю тих самих сторін.

Кодекс адміністративного судочинства України не визначає преюдиціальність судового рішення для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання.

Серед науковців дискутується питання чи є судове рішення лише актом правозастосування чи ще актом правотворчим. Так, Старілов Ю.Н. вважає, що діяльність суду по визначенню законності нормативних актів, як й сама судова практика, виступають в деякому значенні як джерело права. Він підтримує та продовжує твердження Лучіна В.О. про те, що визнаючи недіючими норми відповідного правового акту управління, суд здійснює тлумачення цієї норми, перевіряє її на відповідність положенням закону та в результаті визнає цю норму незаконною (Лучин О.В. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. - М. - ЮНИТИ-ДАНА. - 2002. - ст. 532-569). Таким чином, на думку Старілова Ю.Н., це є здійсненням правотворчої функції, в результаті якої прийняте судове рішення, що зобов'язує відповідний орган змінити або скасувати акт, що був підданий судовому контролю, тобто прогалини в нормативно-правових атах можуть бути усунені й судами ( Старилов Ю.Н. с. 32-33). З наведеними твердженнями не погоджується Єршов В., зазначаючи, що "суд, який за своєю правовою природою є перш за все органом правозастосовчим,  що покликаний розглядати спори, може мати право лише необов'язкового тлумачення нормативно-правових актів для конкретної справи, право обов'язкового тлумачення (роз'яснення) можуть мати органи, що прийняли нормативно-правовий акт (аутентичне тлумачення) (Ершов В. - Признание нормативных правовых актов противоречащими Конституции РФ и федеральным  законам: теория вопроса // РЮ. - 2003. - №4 - ст. 9).

Педько Ю.С. з урахуванням юридично-процесуальної природи рішення адміністративного суду, розглядає його як: