Повноваження місцевого суду встановлені статтею 22 Закону України "Про судоустрій України", зокрема, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, що за процесуальним законом належать до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, що за процесуальним законом належать до їх підсудності. А місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, які розглядають військові суди.
   Підсудність окремих категорій справ місцевим судам і порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.
   Суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи; контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням; інші передбачені законом повноваження.
   Голова місцевого суду має такі повноваження:
   - здійснює організаційне управління діяльністю суду;
   - визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;
   - на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або про припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
   - приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
   - здійснює заходи забезпечення формування складу народних засідателів;
   - організовує ведення судової статистики;
   - організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників апарату суду;
   - представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
   - здійснює інші передбачені законом повноваження.
   Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
   Справи в судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, — також судом присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших передбачених законом випадках здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Перегляд же справ у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється Верховним Судом України у складі, встановленому процесуальним законом.
   Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і обіймають штатну суддівську посаду в одному із судів, передбачених Законом України "Про судоустрій України". На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше трьох років, проживає в Україні не менше десяти років і володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів крім цих осіб можуть бути також особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомендований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менше десяти років, володіє державною мовою, має вищу освіту в галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, а також стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
   Згідно зі статтею 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).
   Порядок обрання на посаду та звільнення з посади судді безстроково Верховною Радою України визначається Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" від 18 березня 2004 р.
   Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Під час здійснення правосуддя народні засідателі користуються всіма правами судді.
   Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.
   Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду на строк чотири роки і переглядається в разі необхідності, але не рідше як через два роки. Такий список публікується у друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
   Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку.
   Список присяжних за поданням голови апеляційного суду формується на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно Головою Верховної ради Автономної Республіки Крим, головою обласної ради, Київським та Севастопольським міськими головами. До складу комісії повинні входити уповноважені представники суду, органів юстиції та відповідної ради. До списків присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території відповідної області. Одна й та сама особа не може бути одночасно включена до списку народних засідателів і списку присяжних.
   Народні засідателі залучаються до здійснення правосуддя в порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатої за їх участі. У здійсненні правосуддя спеціалізованими судами народні засідателі участі не беруть.
   Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до Закону України "Про судоустрій України" за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
   Підставами для утворення чи ліквідації суду згідно зі статтею 20 Закону України "Про судоустрій України" є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної Законом України "Про судоустрій України" системи судів, а також інші підстави, передбачені законом. Щоправда, 15 березня 2004 р. Указом Президента України без обгрунтування тих чи інших підстав було ліквідовано 146 районних і місцевих судів і утворено замість них 73 місцевих міськрайонних суди.
   Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.
   Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів і звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів — рекомендації відповідної ради суддів).
   Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді, але припинення повноважень судці припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.
   Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належать такі:
   - законність;
   - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
   - забезпечення доведеності вини;
   - змагальність сторін і свобода в наданні ними своїх доказів суду й у доведенні перед судом їх переконливості;
   - підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
   - забезпечення обвинуваченому права на захист;
   - гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
   - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
   - обов'язковість рішень суду.
   Законом можуть бути також визначені інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
   Стаття 1 Закону України "Про статус судців" від 15 грудня 1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлює, що "професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосудця представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади".
   Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Згідно зі статтею 127 Конституції України та статтею 5 Закону України "Про статус судців" судця не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
   Судді зобов'язані при здійсненні правосудця дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; додержувати вимог про несумісність, службової дисципліни та розпорядку роботи суду; не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання; не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді й можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.
   Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу.
   Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
   - закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
   - досягнення ним шістдесяти п'яти років;
   - неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;