оцесуальні засоби діяльності в стадіїДля виконання завдань стадії порушення кримінальної справи в ній застосовують процесуальні засоби двох видів:1) притаманні суто для цієї стадії:• відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб(ч. 4 ст. 97 КПК);• витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК);• оперативно-розшукові дії (ч. 5 ст. 97 КПК);2) властиві стадії досудового слідства, але як виняток дозволені для проведення в стадії порушення справи:• огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК);• накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку — може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції, а також у інформації, якою обмінюються особи з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо (ч. З ст. 187 КПК).1-й етап: Прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочиниСутність цього етапу полягає у вчиненні компетентними посадовими особами державних органів, які ведуть кримінальний процес, сукупності дій, пов'язаних із отриманням від фізичних і юридичних осіб інформації про вчинений або підготовлюваний злочин.Усю інформацію, що надходить до компетентних державних органів, залежно від способу її подання, поділяють на дві групи:1. Інформація про злочини, що міститься в джерелах, визначених законом (ч. 1 ст. 94 КПК) як приводи до порушення кримінальної справи:1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, що затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;3) явка з повинною;4) повідомлення, опубліковані в пресі;5) безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.2. Інформація про злочини, що надійшла телефоном чи за допомогою інших засобів зв'язку.2-й етап: реєстрація прийнятих джерел інформації (заяв, повідомлень) про злочиниЦе фіксація факту прийняття інформації про злочин відповідним органом з присвоєнням порядкового номера і стислим описом отриманих відомостей у реєстраційному документі.Реєстрація прийнятих джерел інформації про злочини виконує такі функції:1) надання документу, що містить відомості про вчинений або підготовлюваний злочин, юридичної чинності;2) визначення початкового моменту відліку термінів стадії порушення кримінальної справи;3) фіксація юридично значущої інформації;4) функцію дисциплінування;5) допоміжну (щодо наглядової і контрольної) функцію. Реєстрацію первинних джерел інформації здійснюють за такими правилами:1) заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини реєструють особи, спеціально призначені керівником відповідного державного органу;2) спеціально уповноважені особи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду повинні реєструвати всі джерела інформації, що надходить до органу, про злочини без узгодження з керівником цього або органу вищого рівня;3) заяву, повідомлення або інше джерело інформації про злочин має бути зареєстровано в органі, що їх прийняв, негайно;4) всі джерела інформації про злочини реєструють в єдиному для органу, що їх прийняв, реєстраційному документі;5) джерело інформації про злочин має бути зареєстровано незалежно від того, чи є на ньому всі реквізити документа (винятком є скарги приватного обвинувачення — див. лекцію "Особливості провадження у кримінальних справах приватного обвинувачення");6) джерела інформації про злочини, які повторно спрямовуютьсяв органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, нереєструють;7) заборонено реєстрацію анонімних джерел інформації про злочини.3-й етап: перевірка заяв, повідомлень та іншої інформації про злочиниЦе пізнавальна діяльність органу дізнання, досудового слідства, прокурора, судді, здійснювана за допомогою передбачених законом засобів і спрямована на встановлення підстав до прийняття одного із кінцевих рішень стадії порушення кримінальної справи.Кримінально-процесуальний закон передбачає можливість прийняття кінцевого рішення і без перевірки первинних джерел інформації про злочини — за результатами їх розгляду. Однак у практиці діяльності органів, які мають право на здійснення кримінально-процесуальної діяльності, жодне рішення не приймають без перевірки заяв, повідомлень чи іншої інформації про злочини.Заяви і повідомлення про злочини перевіряють із використанням спеціальних пізнавальних дій (процесуальних засобів, про які йшлося вище).4-й етап: вирішення заяв, повідомлень та іншої інформації про злочиниЦе заключний етап стадії порушення кримінальної справи, на якому орган дізнання, слідчий, прокурор чи суддя залежно від обставин, встановлених ними під час перевірки заяв (повідомлень) про злочини, приймають одне із рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в її порушенні; 3) направити заяву (повідомлення) за належністю.2.5. Кінцеві рішення стадіїЗа результатами перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини згідно з ч. 2 ст. 97 КПК може бути прийнято такі рішення.1. Рішення про порушення кримінальної справиПідставою до прийняття такого рішення є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину в діянні, на яке в первинному Джерелі інформації вказано як на злочинне (ч. 2 ст. 94 КПК).У структурі підстави до порушення кримінальної справи виокремлюють: 1) процесуальний елемент — достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину;2) кримінально-правовий елемент, до складу якого належать: — ознаки злочину (суспільна небезпечність, протиправність,винність і караність), завдяки яким можна отримати уявлення про його зовнішню характеристику;— ознаки складу злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт,суб'єктивна сторона), які дають уявлення про його внутрішню характеристику.Кримінальну справу може бути порушено за наявності такого (необхідного) мінімуму ознак злочину і його складу: суспільної небезпечності, протиправності, об'єкта та об'єктивної сторони злочину.Рішення про порушення кримінальної справи приймають за такими загальними правилами:1. Це може зробити тільки належний суб'єкт. Заборонено приймати такі рішення стажерам, практикантам, помічникам слідчого та іншим особам, які не обіймають посади, що дають їм право порушувати кримінальні справи. З 21 червня 2001 р. заборонено приймати рішення про порушення кримінальної справи публічного обвинувачення також судді (суду). Вводячи таку норму, законодавець виходив із необхідності позбавити їх невластивої функції —кримінального переслідування, що асоціюється із порушенням кримінальної справи1.2. Рішення про порушення справи може бути прийнято тільки за наявності передбачених законом приводів і достатніх для цього підстав.3. Кримінальну справу порушують, лише якщо немає обставин,що виключають провадження у кримінальній справі.4. Таке рішення може бути (і повинно бути) прийнято тільки на підставі ретельно перевірених фактичних даних.5. Кримінальну справу може бути порушено як за фактом вчиненого злочину, так і щодо конкретної особи у зв'язку з безумовною очевидністю в її діях складу злочину. Закон встановлює спеціальні правила порушення кримінальних справ щодо осіб, які мають особливий правовий статус. Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про адвокатуру" кримінальну справу щодо адвоката може бути порушено тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — лише Генеральним прокурором України (ч. З ст. 20 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини").6. Рішення, про яке йдеться, має охоплювати всі виявлені на момент його прийняття епізоди злочинної діяльності та всіх причетних до неї осіб.7. На момент прийняття рішення про порушення справи кримінально-правова кваліфікація злочинного діяння має бути неймовірною (приблизною), а достовірною.8. Рішення приймають своєчасно та обов'язково в межах встановлених законом строків.9. Прийняття рішення про порушення кримінальної справи неможе залежати від можливості (або неможливості) розкриття злочину, позиції потерпілого, фізичних чи юридичних осіб, які заявили(повідомили) про вчинений або підготовлюваний злочин.10. Рішення оформлюють документально в особливому процесуальному акті — постанові, що виноситься для констатації факту,змісту і результатів прийнятого рішення.Порушення кримінальної справи зумовлює настання певних правових наслідків, а саме:1) виникнення такого специфічного процесуального утворення,як кримінальна справа — особливе документальне утворення, що формується відповідно до рішень органу дізнання, слідчого, прокурора, судді про її порушення, з метою фіксації у встановленому законом порядку факту, змісту і результатів кримінально-процесуальної діяльності у зв'язку із вчиненням конкретного злочину для забезпечення реалізації кримінальної відповідальності винної особи,захисту прав та законних інтересів громадян, трудових колективів,держави і суспільства в цілому;2) реєстрація кримінальної справи як об'єкта статистичного обліку. Систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочини та осіб, які їх учинили на території України, визначено Інструкцією про єдиний облік злочинів, за наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України,Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20;84; 293; 126; 18/5;3) прийняття кримінальної справи до свого провадження посадовою особою, яка ухвалила це рішення;4) повідомлення заявника або посадових осіб установи, підприємства і організації, що повідомили про злочин, про характер прийнятого рішення;5) формування наглядового провадження прокурором згідно з правилами, встановленими Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затв. наказом Генерального прокурора України від 22 грудня 1994 р. № 25;6) Трансформація легального, відкритого (гласного) провадження за заявами і повідомленнями про злочини в секретне провадження у кримінальній справі (п. 4.46 ст. 4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затв. наказом Голови Служби безпеки України від 1 березня 2001 р. № 52);7) правова констатація в спеціальному процесуальному акті не тільки факту вчиненого злочину, а й реального існування в конкретних просторово-часових межах відповідних кримінально-правових відносин, що виникли між державою і конкретною особою в момент вчинення злочинного акту;8) застосування прокурором або судом заходів запобіжного обмеження згідно із ст. 981 КПК до особи, стосовно якої порушено кримінальну справу;9) ненадання дозволу на імміграцію особам, щодо яких порушено кримінальну справу, якщо досудове слідство за нею не закінчено(ст. 10 Закону України від 7 червня 2001 р. "Про імміграцію");10) оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи щодо приводів, підстав і порядку прийняття рішення,відображеного в цій постанові. Можливість настання такого наслідку в результаті порушення справи на досудовому провадженні з'явилася в заінтересованих осіб кримінального процесу після прийняття Конституційним Судом України 30 січня 2003 р. Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора). Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав,що "постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог КПК України, зокрема передбачених статтями 94—98, може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненним". Згідно з п.2 згаданого Рішення положення ч. 6 ст. 234, ч. З ст.