пред'явленого підсудному обвинувачення.Для того, аби прокурор міг виконати зазначені обов'язки, йому надано такі права":І) на досудовому провадженні (ст. 227 КПК):• вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини;• перевіряти не менше ніж один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;• скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;У кримінально-процесуальному законі застосовується термін "повноваження". Останні в загальній теорії права визначають як "правообов'язки", тобто як поєднання прав і обов'язків. Причому центр ваги у співвідношенні прав і обов'язків припадає на обов'язки, бо за їх невиконання настає юридична відповідальність (О. Ф. Скакун).• давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;• доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також давати вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;• санкціонувати проведення обшуку (за винятком обшуку житлата іншого володіння особи), усунення обвинуваченого від посадита інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законом;• продовжувати строк розслідування (ст. 120 КПК);• давати згоду або подавати до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про про довженняст року тримання під вартою (статті 156, 165-2 КПК);• повертати кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;• вилучати від органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу, передавати справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування;• усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;• порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх порушенні;• закривати або зупиняти провадження в кримінальних справах;• давати згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках, якщо це передбачено законом;• затверджувати обвинувальні висновки (постанови);• направляти кримінальні справи до суду;• вирішувати питання про допущення захисника до участі в справі; • здійснювати інші повноваження, надані йому законом;2) у судових стадіях:• підтримувати перед судом державне обвинувачення;• подавати докази;• брати участь у дослідженні доказів; • заявляти клопотання і висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;• викладати свої міркування щодо застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного та ін.5. Прокурор перебуває в такому статусі протягом часу, відведеного законом на виконання всіх завдань кримінального процесу (від його початку до закінчення).6. Прокурора за невиконання своїх обов'язків у кримінальному процесі може бути притягнуто до таких видів юридичної відповідальності:• кримінально-процесуальної — скасування прийнятих рішень;визнання незаконними доказів, зібраних із порушенням процесуальної форми тощо;• кримінальної за злочини:— у сфері службової діяльності (розділ XII КК);- проти правосуддя (статті 371—374; 380-381 КК);• дисциплінарної згідно із відомчими нормативно-правовими актами.Процесуальна характеристика слідчого.1. Слідчий — це суб'єкт кримінального процесу, який самостійно здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу.Чинний КПК не розкриває змісту поняття "слідчий", а лише обумовлює його відомчу належність. Зокрема, в п. 7 ст. 32 і ст. 102 КПК зазначено, що досудове слідство у кримінальних справах проводять слідчі прокуратури", слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції, слідчі органів Служби безпеки України.Питання віднесення слідчого до суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування, в теорії процесу є суперечливим. Ще з радянських часів домінує думка, що слідчий виконує функцію розслідування злочинів, зміст якої становлять підфункції обвинувачення, захисту і вирішення справи. З позицій сучасного погляду на модель вітчизняного кримінального процесу, яка стає дедалі ближчою до змагальної, такий погляд на зміст функції слідчого вичерпав себе.Змагальність процесу передбачає участь у ньому протилежних за інтересами сторін. Інтерес слідчого як державного органу", покликаного боротися зі злочинністю, полягає у викритті винного, пред'явленні йому обвинувачення і направленні кримінальної справи з обвинувальним висновком прокурору для порушення ним державного обвинувачення. Поєднання в одній особі трьох процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і вирішення справи) неминуче зумовить домінування якоїсь однієї. Слідчий, здійснюючи діяльність із розслідування злочинів, не може одночасно "сидіти на трьох стільцях".Щодо цього відомий учений-процесуаліст XIX ст. В. П. Даневський (представник харківської школи права) писав: "Не кажучи вже про принципову помилку і практичну небезпеку поєднання в одній особі обов'язків судді і функцій сторін, одне ототожнення у слідчому цих останніх функцій вважається великою помилкою, яка згубно впливає на хід попереднього слідства, на його результати, а врешті-решт, і на вирішення справи по суті. Навряд чи можливо для однієї особи бути у справі й обвинувачем, і захисником. Ці функції принципово протилежні і не узгоджені, особливо тоді, коли вони зосереджені в особі, яка брала активну участь у збиранні доказів, що викривають і виправдовують. Створене законом становище слідчого — психологічно фальшиве: дуже важко у справі, досліджуваній стосовно певної особи, водночас зосередити увагу, рівномірно напружену, на двох різних сторонах справи; нелегко скласти собі дві протилежні точки зору, які перебували б у становищі рівноваги і які слідчий перевіряв би з однаковою ревністю, упевненістю і силою логічного мислення. Рівновага неминуче має порушитися, переважна увага й енергія дослідника мають поступово обернутися у той чи інший бік"1.Дискусія щодо функцій слідчого спричинила в теорії процесу полеміку стосовно відомчої належності слідчого апарату. На сьогодні є три погляди щодо місця органів досудового слідства в системі апарату держави:1) залишити слідчий апарат у підпорядкуванні тих відомств, щой у радянський час, де він перебуває і сьогодні;2) підпорядкувати суду, запровадивши посади слідчих суддів або судових слідчих (як це було за Статутом кримінального судочинства 1864 р.);3) вивести його із підпорядкування окремих відомств і утворити самостійний слідчий апарат (комітет).2. Підставою участі слідчого у кримінальному процесі є:• порушення слідчим кримінальної справи. Згідно з п. 2 ч. 4ст. 98 КПК після порушення справи слідчий зобов'язаний розпочати у ній досудове слідство;• доручення начальника слідчого відділу або прокурора про розгляд заяви чи повідомлення про злочин або про прийняття справи до свого провадження, що формулюється у вигляді резолюції на заяві (повідомленні) чи на кримінальній справі.3. Слідчий не може брати участі в розслідуванні кримінальної справи і підлягає відводу (самовідводу) за таких обставин (ст. 60КПК):• якщо він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичемобвинуваченого;• якщо він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;• якщо він або його родичі заінтересовані в результатах справи;• за наявності інших обставин, що зумовлюють сумнів у його об'єктивності.Питання про відвід слідчого вирішує протягом 24 годин прокурор.4. Слідчий зобов'язаний:• у кожному випадку виявлення ознак злочину порушити кримінальну справу, прийняти її до свого провадження і розпочати досудове слідство;• повно, всебічно й об'єктивно дослідити обставини справи у визначений законом строк;• при провадженні слідства вживати всіх передбачених законом заходів, використовувати всі свої повноваження та наявні в його розпорядженні науково-технічні засоби і свої знання для розкриття злочину;• роз'яснити всім суб'єктам досудового слідства їхні права і забезпечити реалізацію цих прав;• вжити заходів до відшкодування завданої злочином шкоди;• вжити заходів до виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, та до їх усунення та ін.Слідчий має право (ст. 114 КПК):• самостійно приймати рішення про спрямування слідства і провадження слідчих дій (за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди, санкції, затвердження прокурора або згоди суду), які є обов'язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами;• у разі незгоди із вказівками прокурора, що стосуються найважливіших питань кримінальної справи (ч. 2 ст. 114 КПК), подавати справу прокуророві вищого рівня з письмовим викладом своїх заперечень;• у межах своєї компетенції застосовувати заходи процесуального примусу;• давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження слідчих і оперативно-розшукових дій. Слідчий не має права доручати органам дізнання пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого, а також виконання складних слідчих дій (відтворення обстановки та обставин події, очної ставки, пред'явлення для впізнання);• вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій;• при провадженні слідчих дій використовувати машинопис,звукозапис, стенографування, кінозйомку, відеозапис;• провадити слідчі дії в інших слідчих районах самостійно або доручити це відповідному слідчому чи органу дізнання (ч. 1 ст. 118КПК) та ін.Із метою забезпечення повноти регулювання процесуального статусу слідчих Верховна Рада України 29 червня 2004 р. своєю постановою № 1903-ГУ прийняла за основу проект Закону України "Про статус слідчого та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України" (реєстраційний № 1903-ІУ).5. Слідчий здійснює провадження протягом часу, відведеного законом для розгляду заяв і повідомлень про злочини (ч. З ст. 97 КПК),а також для досудового слідства (ст. 120 КПК). До нього зараховують час, протягом якого справа перебуває у провадженні слідчого.6. Слідчих за невиконання їх обов'язків може бути притягнуто до таких видів юридичної відповідальності: • кримінально-процесуальної — скасування прийнятих рішень;визнання незаконними доказів, зібраних із порушенням процесуальної форми тощо;• кримінальної за злочини: — у сфері службової діяльності (розділ XII КК);— проти правосуддя (статті 371—374; 380—381);• дисциплінарної згідно із нормативно-правовими актами відомств,у яких вони працюють.Процесуальна характеристика особи, яка здійснює дізнання (дізнавача).1. Дізнавач — це суб'єкт кримінального процесу, який за дорученням органу дізнання здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу.Перелік органів дізнання регламентовано ст. 101 КПК. Цією ж статтею чітко визначено і компетенцію кожного із органів дізнання в частині порушення кримінальних справ щодо певних злочинів і здійснення у них розслідування. Наприклад, податкова міліція є органом дізнання у справах про ухилення від сплати податків і зборів; митні органи — у справах про контрабанду. Серед органів, зазначених в ст.