101 КПК, є два з універсальною компетенцією: 1) міліція; 2) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.На відміну від слідчих, для органів дізнання досудове слідство не є основною діяльністю. Перед органами дізнання, насамперед, стоять завдання щодо здійснення оперативно-розшукової та адміністративної діяльності. 2. Підставою участі дізнавача у кримінальному процесі є доручення начальника органу дізнання про провадження ним досудового слідства у формі дізнання.3. Дізнавач не може брати участі в розслідуванні кримінальної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тих самих випадках, що і слідчий.4. Дізнавач має ті самі обов'язки і права, що й слідчий, за винятком прийняття ним процесуальних рішень. Рішення дізнавача із найважливіших питань у кримінальній справі потребують затвердження начальником органу дізнання. Такими питаннями є:1) про рух кримінальної справи:• про порушення кримінальної справи (і про відмову в її порушенні);  • про закриття справи;  • про зупинення дізнання у справі;  • про відновлення дізнання;• про направлення кримінальної справи до іншого органу дізнання за підслідністю;• про направлення кримінальної справи для провадження досудового слідства;2) про застосування заходів процесуального примусу:• запобіжних заходів;• інших заходів примусу. 5. Дізнавач перебуває в такому статусі протягом часу, відведеного законом (ст. 108 КПК) для здійснення дізнання.6. Дізнавач підлягає тій самій юридичній відповідальності, що і слідчий.Процесуальна характеристика потерпілого.1. Потерпілий — це фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілою постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого,прокурора, судді або ухвалою суду.У справі про незакінчений злочин особу визнають потерпілим за умови фактичного заподіяння їй шкоди.Потерпілим може бути визнано тільки фізичну особу. Хоча останнім часом у літературі обговорюють можливість надання юридичній особі статусу потерпілого у кримінальній справі.2. Підставою участі в процесі є винесення постанови (ухвали)про визнання потерпілим.3. Потерпілим може бути визнано: • особу, якій безпосередньо заподіяно ту чи іншу шкоду;• у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, — його близьких родичів (п. 11 ст. 32 КПК). Якщо надання прав потерпілого вимагають декілька осіб із числа близьких родичів особи, якій було заподіяно смерть, усіх їх може бути визнано потерпілими.Обставин, які б виключали участь потерпілого у кримінальній справі, кримінально-процесуальним законом не передбачено.Згідно з п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (далі — постанова Пленуму від 2 липня 2004 р. № 13) не може бути визнано потерпілими осіб, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж. Водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, якщо вчинення злочину щодо неї спровоковано її діями.4. Потерпілий зобов'язаний:• з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду (ч. 1 ст. 72 КПК);• давати правдиві показання (ч. 2 ст. 171 КПК);• підкорятися розпорядженням головуючого щодо дотримання порядку під час судового засідання (ч. 2 ст. 271 КПК);• не розголошувати без дозволу слідчого або прокурора даних до судового слідства (ст. 121 КПК).Потерпілий має право (статті 49, 267 КПК):• давати показання в справі;• подавати докази;• не погодитися із поміщенням до стаціонарного медичного закладу для проведення щодо нього судово-психіатричної експертизи;• заявляти клопотання;• ознайомлюватися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства;• висловлювати свою думку при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 7—11-1КПК;• підтримувати обвинувачення у суді в разі відмови прокурора від обвинувачення; • брати участь у судових дебатах (ненадання слова в судових дебатах потерпілому є підставою для скасування вироку — п. 29Постанови Пленуму від 2 липня 2004 р. № 13);• заявляти відводи;• подавати скарги на дії слідчого, прокурора й судді, на вирок або ухвали суду й постанови судді;• висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;• давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи;• ставити питання свідкам, експертові, спеціалістові та підсудним;• брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів,документів;• користуватися допомогою представника, яким може бути адвокат, законний представник, близький родич або інша особа,допущена до участі у справі за постановою дізнавача, слідчого, судді чи за ухвалою суду;• на відшкодування йому витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та інші права,передбачені статтями 52-1, 87, 87-1, 88, 267, 348, 384 КПК.З ухваленням нового ЦК України потерпілий отримав право на відшкодування майнової шкоди державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК).Згідно з ч. 1 ст. 1207 ЦК шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовує потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК (непрацездатним особам, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитині потерпілого, народженій після його смерті), держава, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну потерпілого, та шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлено ЦК (ч. 2 ст. 1177; ч. 2 ст. 1207). Відповідного закону в Україні до цього часу не ухвалено.5. Потерпілий перебуває у такому статусі з моменту винесення постанови про визнання потерпілим і до завершення провадження у кримінальній справі.За очевидного заподіяння злочином шкоди не можна зволікати з визнанням особи потерпілою. Чим раніше особу визнано потерпілою (за наявності підстав до того), тим раніше вона дістає можливість реалізації законних інтересів, пов'язаних із відновленням порушених злочином прав. Посадовим особам органів, які ведуть кримінальний процес, слід зважати на те, що потерпілий вимушено, не за власним бажанням залучається до участі у справі.Цікавим у цьому плані є дослідження американського вченого М. Філей, який сформулював концепцію "процесу як покарання". Ключовою є ідея, що для непрофесійних учасників, і, передусім, потерпілого, кримінальний процес сам по собі, незалежно від його результатів, є тяжким тягарем — "покаранням". Уже зазнавши втрат від злочину, він страждає вдруге, коли змушений давати показання, з'являтися до правоохоронних органів та до суду, брати участь у процесуальних діях, звертатися до адвокатів тощо. 6. Юридична відповідальність потерпілого:• кримінально-процесуальна:— за неявку без поважних причин до органу розслідування й суду потерпілого може бути піддано приводу (ч. З ст. 72 КПК);— за злісне ухилення від явки до органів розслідування — штраф(ч. 4 ст. 72 КПК);— злісне ухилення потерпілого від явки до суду або непідкорення розпорядженню головуючого чи порушення ним порядкупід час судового засідання розцінюється законом як неповага досуду й карається штрафом або адміністративним арештом на строкдо 15 діб (ч. 4 ст. 72 КПК);• кримінальна:— за дачу завідомо неправдивих показань — за ст. 384 КК;— за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого або прокурора — за ст. 387 КК;• адміністративна:— за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчиненняним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі — КпАП);— за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4 КпАП).Процесуальна характеристика цивільного позивача.1. Цивільний позивач — це громадянин, підприємство, установачи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину іпред'явили до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, вимогу про відшкодування збитків.У тих випадках, коли громадянин пред'являє позов про відшкодування спричиненої йому шкоди, його визнають одночасно потерпілим та цивільним позивачем.2. Підставою участі в процесі є винесення постанови (ухвали)про визнання цивільним позивачем.3. Обставин, які б виключали участь цивільного позивача у кримінальній справі, кримінально-процесуальним законом непередбачено.4. Цивільний позивач зобов'язаний:• пред'являти на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора ісуду всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом; • не розголошувати без відома слідчого або прокурора дані досудового слідства;• додержуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.Цивільний позивач має право:  • подавати докази;  • заявляти клопотання;  • брати участь у судовому розгляді, заявляючи відводи і клопотання, висловлюючи свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, даючи пояснення, беручи участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків (ст. 268 КПК);• просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів доза безпечення заявленого ним позову;• підтримувати цивільний позов;• ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилось, — після призначення справи до судового розгляду;• заявляти відводи;• подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого,прокурора та суду, а також на вирок або ухвалу в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності підстав — на забезпечення безпеки. 5. Цивільний позивач перебуває у такому статусі з моменту винесення постанови про визнання цивільним позивачем і до завершення провадження у кримінальній справі.6. Юридична відповідальність цивільного позивача:• кримінальна:— за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого або прокурора — за ст. 387 КК;• адміністративна:— за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-1 КпАП).