1.  Акт психіатричної експертизи обвинуваченого вичитувати повністю, а не обмежуватися резолютивною частиною про те, що обвинувачений під дію ч. 2-3 статей 19 та 20 КК не підпадає. В описовій частині висновку лікарі-експерти можуть виставити діагноз психічної хвороби обвинуваченого - олігофренія у легкому ступені дебільності. А при такому захворюванні обвинувачений потребує захисника як на судовому слідстві, так і під час розгляду справи судом.

Відомості про психічну хворобу обвинуваченого можуть також міститися і в характеристиках його особи.

У повному обсязі слід також вивчати і висновок судово-медичної експертизи з тим, щоб пересвідчитися: чи визначено експертом механізм утворення тілесних ушкоджень. Якщо слідчим питання про механізм утворення тілесних ушкоджень не ставилось, або мотивувальна частина висновку не збігається з резолютивною з цих питань, вимагати від органів досудового слідства призначати додаткову, повторну або комісійну судово- медичну експертизу.

1.  У справі повинні бути всі копії вироків, ухвал апеляційної та касаційної інстанції, постанов суду про умовно-дострокове звільнення, звільнення засудженого від покарання чи направлення його в місця позбавлення волі для відбуття покарання, призначеного попереднім вироком, застосування амністії (статті 78, 81, 86 КК).

Дані в цих документах мають збігатися із записами у вимозі про судимості обвинуваченого.

Якщо справа розслідується стосовно службової особи, слідчий зобов'язаний долучати до справи копії нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що розкривають характер повноважень службової особи.

Перевірити, щоб органи досудового слідства при розслідуванні справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у ст. 64 КПК, з'ясовували: його вік; стан здоров'я та загального розвитку; характеристику (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо); умови життя та виховання (дані про сім'ю, оточення); обставини, що негативно впливали на його виховання; вплив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, а також його ставлення до вчиненого діяння (ст. 433 КПК).

Обставини, передбачені ст. 433 КПК України, з'ясовуються також і за умови, якщо на час провадження досудового слідства особа, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці, досягла повноліття.

Невиконання під час досудового слідства вимог ст. 433 КПК України щодо обов'язку повного і всебічного з'ясування перелічених у цій статті обставин, може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

1.  У протоколах допиту свідків повинно бути роз'яснення їм змісту ст. 69¹ КПК України та матися їх підпис про цю дію

слідчого. Членам сім'ї, близьким родичам, усиновленим та усиновителям підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 2 ст. 69 КПК України слідчим повинно бути роз'яснено їх право відмовитися від давання показань.

Перелік близьких родичів міститься в п. 11 ст. 32 КПК України і є вичерпним.

1.  Перевіряти, щоб у матеріалах справи була заява потерпілого чи особи, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, про те чи буде заявлений цивільний позов під час досудового слідства.

Позовна заява потерпілого чи особи, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, повинна бути оформлена відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України з долученням до неї всіх необхідних документів, пов'язаних із заявленим позовом.

Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому орган досудового слідства виносить постанову. Про притягнення як цивільного позивача також виноситься постанова.

Цивільний позивач і цивільний відповідач згідно з вимогами ст. 217 КПК України органом досудового слідства повинні бути ознайомлені з матеріалами справи.

При розслідуванні справ про дорожньо-транспортну подію слідчий повинен з'ясувати питання страхування транспортного засобу з тим, щоб притягувати страховиків власника транспортного засобу, з вини якого сталася дорожньо-транспортна подія, до цивільно-правової відповідальності.

1.  Пам'ятати, що питання визначення одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян при кваліфікації злочинів врегульоване Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889 IV.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 цього Закону для випадків, зазначених у законі, "сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22)".

1.  Перевірити, щоб органи досудового слідства неухильно дотримувалися вимог закону щодо строків і порядку пред'явлення обвинуваченому і його захиснику матеріалів досудового слідства. Відповідно до вимог статей 218, 220 КПК обвинуваченому і захиснику матеріали справи пред'являються для ознайомлення підшитими та пронумерованими, а у відповідному протоколі 30 зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів, аудіовідеокасети тощо) було надано для ознайомлення.

При ознайомленні з матеріалами справи заявлені обвинуваченим та його захисником клопотання (про доповнення слідства, зміну кваліфікації, закриття справи тощо) розглядаються і вирішуються слідчим у порядку, передбаченому ст. 221 КПК України.

Звертати увагу на дату складення слідчим протоколів у порядку статей 218, 220 КПК України та звіряти їх з датами, які ставлять у протоколах обвинувачений та його захисник після ознайомлення з матеріалами справи.

Взагалі звертати увагу на дати в протоколах про проведення слідчих дій і відповідно реагувати, якщо дати змінені, підтерті, викликають сумнів у їх достовірності.

З постановою слідчого про розгляд клопотання повинні бути ознайомлені обвинувачений та його захисник.

Після проведення додаткових слідчих дій або приєднання до справи нових матеріалів слідчий відповідно до вимог ст. 222 КПК України зобов'язаний ознайомити обвинуваченого та його захисника з усіма такими матеріалами і протоколами слідчих дій.

Недодержання органами досудового слідства зазначених вимог відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 370 КПК України є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону і потребує направлення справи на додаткове розслідування.

1.  В обвинувальному висновку, де наводяться дані про особу обвинуваченого, слідчим обов'язково мають бути вказані всі судимості, якщо вони не зняті і не погашені, із зазначенням, із яких підстав особа була звільнена від покарання і за яким судовим рішенням. У кримінальній справі повинен бути тільки один обвинувальний висновок.
2.  Якщо обвинувачення пред'явлене у вчиненні злочину організованою групою за статтями КК, які не містять такої кваліфікуючої ознаки, в обвинувальному висновку відповідно до п. 2 ст. 67 КК слід посилатись на це, як на обставину, що обтяжує покарання.
3.  Перевіряти, чи всі речові докази, вилучені при проведенні слідчих дій, оглянуті слідчим у присутності понятих та долучені постановою слідчого до справи.

При цьому слід мати на увазі, що майбутній державний обвинувач з моменту підготовки до судового розгляду процесуально незалежний від позиції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок. Під час підготовки до підтримання державного обвинувачення на підставі аналізу питань, що передбачені ст. 228 КПК, він повинен зробити висновок по справі, в тому числі:

1.  Чи об'єктивно і повно проведене досудове слідство.
2.  Чи додержані при розслідуванні (крім забезпечення повноти і об'єктивності) вимоги кримінально-процесуального закону та чи не допущені такі його порушення, які унеможливлюють розгляд справи по суті.
3.  Чи правильно вирішено під час досудового слідства клопотання обвинуваченого і його захисника, чи відповідають ці клопотання нормам КПК і чи обґрунтована відповідь слідчого вимогами закону.
4.  Чи вжито заходів щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та чи забезпечена можлива конфіскація майна обвинуваченого.
5.  Чи правильно складено обвинувальний висновок та чи відповідає він матеріалам справи і пред'явленому обвинуваченню.

Підготовка прокурора до участі в судовому розгляді кримінальної справи складається: а) з вивчення справи (конспектування її матеріалів: показань обвинуваченого, потерпілого, свідка, висновків експертизи та інших доказів); б) з аналізу й оцінки доказів, зібраних під час досудового слідства; в) з ознайомлення із законодавством, судовою практикою, методичними рекомендаціями, які стосуються особливостей розслідування та розгляду конкретної кримінальної справи; г) з розроблення плану участі у судовому слідстві, особливо при допиті потерпілого, свідків, підсудного, проведенні експертизи, огляду місця події, перевірці показань на місці та виконання інших слідчих дій; ґ) зі складання тез або тексту промови.

Добра підготовка, знання матеріалів справи - одна з можливих умов успішного підтримання державного обвинувачення, тому вивчення кримінальної справи має бути всебічним і повним. Практикою вироблені такі способи роботи з кримінальними справами:

1.  Вивчення спочатку матеріалів справи у тій послідовності, в якій проводилося досудове слідство, а потім ознайомлення з обвинувальним висновком. Такий спосіб дозволяє прокурору поступово дізнатись, як розвивалися події, розташувати їх у хронологічному порядку, виявляти недоліки розслідування, послідовність дій слідчого, об'єктивно оцінити матеріали слідства.
2.  Вивчення справи починається із обвинувального висновку. При цьому стає зрозумілою суть обвинувачення, що полегшує вивчення інших матеріалів, які є у справі, дає змогу скласти оптимальний план участі прокурора в судовому слідстві. Такий порядок також дозволяє економити час ознайомлення зі справою, але може позбавити прокурора об'єктивного підходу до оцінки доказів, тому що він дотримується версії, запропонованої слідчим.

При обранні способу вивчення справи працівнику прокуратури слід пам'ятати, що справа має бути вивчена у повному обсязі. Рекомендується конспектувати окремі показання підсудного, потерпілого, свідків. Методика конспектування матеріалів справи обумовлена характером, складністю, обсягом, кількістю обвинувачених і свідків. Найбільш поширеною є така форма конспектування: аркуш паперу ділять на кілька частин, зліва коротко записують з посиланням на аркуші справи показання обвинуваченого (підсудного), потерпілого, свідків. Друга частина залишається для запису показань цих осіб у судовому засіданні. Наприклад:

На практиці застосовуються й інші форми конспекту. Аркуш паперу ділять на частини. У лівій частині містяться дані досудового слідства, в середній - питання, які належить з'ясувати під час судового слідства. У правій - дані судового слідства.

Таким чином, у середній частині аркуша практично формується план участі державного обвинувачення в судовому