Якщо мова йде про розгляд у судовому засіданні багатоепізодної чи групової справи, доцільно застосовувати подвійну систему конспектування, робочі записи по кожному обвинуваченому (підсудному) і по кожному епізоду. Наприклад:

Вивчивши і занотувавши таким чином необхідні відомості зі справи, прокурор має можливість під час судового слідства вносити до таблиці дані, отримані під час допиту підсудних, потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста тощо. Це значно підвищує ефективність аналізу доказів і підготовку прокурора до судових дебатів.

Під час підготовки до участі в суді прокурор повинен ознайомитися із законодавством, нормами Кримінального кодексу, керівними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, судовою практикою з аналогічних справ, щоб правильно визначати кваліфікацію злочину. Всі ці питання прокурор вирішує в період підготовки до участі в судовому розгляді кримінальної справи.

Вивченням матеріалів справи і відповідних норм законодавства повинно завершитися формування у державного обвинувача повної розумової моделі злочинної події, у тому вигляді, як це знайшло відображення в матеріалах досудового слідства. Лише за цих умов може здійснюватися подальше державне обвинувачення.

Враховуючи практику прокурорської діяльності, можна зробити висновок про необхідність спеціалізації державних обвинувачів по трьох напрямках: по справах щодо злочинів у сфері економіки (господарські злочини) та у сфері службової діяльності (розділи 7, 17 КК), про злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (розділ 11 КК), про злочини проти життя і здоров'я особи, громадської безпеки, громадського порядку та моральності (розділи 2, 9, 12). При цьому найкращим можна вважати варіант, коли обвинувачення підтримує прокурор, який здійснює нагляд за розслідуванням конкретного злочину. При цьому він спочатку виступав в ролі процесуального керівника, допомагаючи слідчому в опрацюванні версій та плануванні, а після затвердження обвинувального висновку виступає як суб'єкт доказування перед судом. Характерно, що в Рекомендації R (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи "Про роль державного обвинувачення в системі кримінального судочинства" пропонується спеціалізація державних обвинувачів як пріоритетність з точки зору організації державного обвинувачення (п. 8 Рекомендації).

Така схема забезпечує, на нашу думку, найбільш глибоке ознайомлення з матеріалами справи і не потребує особливих зусиль при підготовці до належного державного обвинувачення. На жаль, така практика не завжди може бути реалізована з об'єктивних причин, що визначають умови роботи прокуратури. Тому ми і надалі розглядатимемо ситуацію, коли прокурор, який підтримує обвинувачення в суді, знайомиться з матеріалами справи, що надійшла до суду, витрачає на це необхідний час і наміри виконати цю функцію з державною відповідальністю. Іншого рішення не може бути через те, що тоді нема необхідності розглядати матеріали, які стосуються подальшого планування слідства, відпрацювання версій, тактики слідчих дій у процесі судового розгляду.

Таким чином, прокурор, вивчаючи матеріали кримінальної справи, здійснює пізнавальну діяльність, отримуючи інформацію шляхом вивчення усіх доказів, які зафіксовані в кримінальній справі у різних формах: протоколах, речових доказах, відео- записах тощо.

Безумовно, більша частина інформації в кримінальній справі надається у протокольній формі, менша - у предметній (речові докази, відбитки слідів) та наглядово-образній (відеозапис, кінозйомка). Це є пізнавальна діяльність прокурора і суду. Менша частина - предметна та наглядово-образна може бути значною мірою полегшена ще в період досудового слідства. Чим більшою мірою був реалізований під час досудового слідства процесуальний принцип безпосередності, тим більше створюється можливостей для впізнання фактів. Це досягається шляхом додання фото-, відео- документів, планів, схем, зліпків і відбитків слідів, зроблених при провадженні слідчих дій, тощо. Вивчення такого матеріалу не повинно ускладнювати роботу прокурорів, яким відомі сучасні можливості судових експертиз, а також відповідна література. Вивчення цього матеріалу створює правильну і повну розумову модель для державного обвинувача в процесі прийняття фактів як через їх опис, так і шляхом вивчення інших носіїв доказової інформації.

Пізнавальна діяльність прокурора полегшується тим, що всі матеріали, одержані під час досудового слідства, систематизовані відповідним чином, а обвинувальний висновок є основою обвинувачення.

Необхідно зазначити, що дослідження та оцінка доказів державним обвинувачем, який вивчає матеріали кримінальної справи, - це складний процес. На відміну від судового слідства, коли докази будуть сприйматися безпосередньо, прокурору необхідно здійснювати дослідження та оцінку з огляду на письмові та інші документи. Як свідчить багаторічна практика, таке вивчення вимагає особливо ретельного аналізу інформації та детального порівняння між собою різних доказів.

У практичному плані прокурору, вивчаючи матеріали справи, доцільно детально ознайомитися з постановою про притягнення обвинуваченого і протоколом його допиту. На підставі вивчення цих документів він одержує уявлення про епізоди як обвинувачення, так і про ставлення до них обвинуваченого. При цьому важливо встановити, чи не заявляв обвинувачений заперечень і як на це реагував слідчий, які були заявлені клопотання і як вони були вирішені.

З таких самих позицій визначається протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи. У цьому випадку також важливо звернути увагу на реакцію обвинуваченого, яка фіксується у вигляді його клопотання, або його захисника. На цій стадії підготовки до підтримання повинна проявлятися така якість державного обвинувачення, як уявлення. Записи в процесуальних документах та інші носії інформації мають сприяти створенню у нього образів, розумового уявлення простору, де скоїлася злочинна подія, уявлення про механізм її вчинення, дії учасників, знаряддя злочину, інші предмети, різні деталі і т. ін.

При вивченні матеріалів кримінальної справи прокурор повинен не тільки сприймати факти та картини подій в цілому, але й вивчати, порівнювати і оцінювати дії слідчого щодо відповідності їх нормам процесуального права і забезпечення повноти та об'єктивності розслідування. Всебічність, повнота та об'єктивність - різні боки одного цілого, по-різному розкривають суть вимог, які пред'являються до розслідування злочину і судового розгляду кримінальної справи. Ці категорії стали моральними принципами, притаманними діяльності прокурора- обвинувача.

Обов'язковою умовою всебічності є перевірка реально можливих версій, що стосуються подій злочину, особи винного, мотиву і мети вчинення злочину, виявлення обставин, що свідчать як проти, так і на користь обвинуваченого і підсудного^[14].

Звичайно, на цій стадії головною є версія, покладена в основу обвинувачення. Проте не слід забувати, що обґрунтовуючи цю тезу (версію слідства), державний обвинувач повинен бути готовий доказати безпідставність інших версій, для цього при підготовці до підтримання обвинувачення він має знайти для кожної з них контраргументи.