Обов'язок кожного прокурора - забезпечити високу якість державного обвинувачення. З цією метою керівники органів прокуратури повинні призначати державних обвинувачів завчасно, щоб вони мали можливість ґрунтовно підготуватися. Організація підготовки до участі у судовому процесі - це підґрунтя ефективного підтримання державного обвинувачення у суді. Вона включає не тільки ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, а й застосування ефективної методики підготовки. Практика свідчить, якщо державний обвинувач не знайомий з матеріалами справи, то він виявляє пасивність у судовому засіданні; у своїй обвинувальній промові широко використовує текст обвинувального висновку; його промова не містить елементів переконливості й негативно сприймається присутніми. Тобто не забезпечує ефективну реалізацію повноважень щодо всебічного, повного, об'єктивного та неупередженого дослідження обставин справи, з якої він підтримує державне обвинувачення.

Разом з тим, коли кримінальні справи розподіляються прокурором заздалегідь, перед направленням справи до суду або з моменту одержання із суду повідомлень про призначення їх до розгляду, що дає можливість оперативним працівникам прокуратури, а це в основному помічники прокурора, в суді вони - прокурори, своєчасно ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, вивчити їх та законспектувати. Доцільно, щоб ознайомлення з матеріалами, особливо з багатоепізодними та багатотомними справами, прокурор починав у період, коли справа перебуває у прокуратурі, до надіслання її до суду. В практичній діяльності використовують і такий спосіб: слідчі готують для наглядового провадження копії найбільш важливих процесуальних документів. Генеральний прокурор у наказі № 5 гн від 19 вересня 2005 р. вимагає, щоб під час досудового слідства у наглядовому провадженні накопичувалися такі матеріали: а) опис матеріалів кримінальної справи; б) процесуальні рішення, прийняті під час досудового слідства; в) копії та виписки з документів, що містять основні докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Прокурор перед затвердженням обвинувального висновку повинен перевіряти наявність вказаних матеріалів.

Підготовка до підтримання державного обвинувачення починається з ознайомлення з наглядовим провадженням по кримінальній справі та вивчення матеріалів справи. Прокурор перевіряє законність проведеного розслідування і обґрунтованість обвинувального висновку, що забезпечує належне проходження справи в суді. Питання, які вирішуються в процесі підготовки до судового розгляду, визначені у ст. 228 КПК: 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 2¹) чи були додержані під час провадження дізнання та досудового слідства вимоги цього Кодексу про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає в справі обставин, що спричиняють закриття справи 24 згідно зі ст. 213 цього Кодексу; 4) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; 7) чи додержано вимог закону при складенні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог цього Кодексу.

При вивченні кримінальної справи прокурор повинен також знайти відповіді й на такі запитання:

1.  Чи вказані приводи і підстави, зазначені у ст. 94 КПК України, у постанові про порушення кримінальної справи, а також звертати увагу на те, якою процесуальною особою порушена справа. Якщо дізнавачем, то постанова має бути затверджена начальником відповідного органу дізнання, які зазначені у ст. 101 КПК України (начальник міліції, начальник служби безпеки, начальник податкової міліції тощо).

Порушення кримінальної справи з подальшим її розслідуванням неправомочною особою - істотне порушення норм КПК, наслідками якого є повернення справи на додаткове розслідування.

1.  При виконанні оперативно-розшукових та слідчих дій органами дізнання у справі повинні бути письмові доручення і вказівки слідчого, які надаються ним відповідно до вимог статей 114, 118 КПК України.
2.  Протоколи огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події мають бути підписані всіма учасниками цих слідчих дій.

При застосуванні звукозапису і відеозйомки при вчиненні вказаних слідчих дій у протоколі має бути відображено, що відповідно до вимог статей 85¹, 85² КПК України відеозапис було продемонстровано всім учасникам цих дій.

1.  Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться за постановою судді, а у невідкладних випадках - без постанови судді з чітким дотриманням вимог ст. 190 КПК.

1.  По справі, де потерпілому заподіяні легкі тілесні ушкодження або легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначну втрату працездатності, повинна бути його заява про порушення справи і притягнення винної особи до кримінальної відповідальності саме за спричинення таких тілесних ушкоджень. Інакше при розгляді справи судом, якщо виникає необхідність перекваліфікувати дії обвинуваченого на ст. 125 КК України, за відсутності заяви потерпілого та іншого обвинувачення, особа може бути виправдана.
2.  При розслідуванні справи кількома слідчими про це зазначається в постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих (ст. 119 КПК).

Старший слідчої групи складає постанови про притягнення як обвинуваченого, постанови про відмову в порушенні справи чи закритті справи, порушує справи за новими епізодами, складає і підписує обвинувальний висновок.

1.  Затримана особа в порядку, передбаченому статтями 106, 106¹, 115 КПК України, допитується негайно, якщо це неможливо - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання (ст. 107 КПК).

У протоколі допиту підозрюваного обов'язково має зазначатися, у вчиненні якого злочину він підозрюється.

При допиті затриманого або взятого під варту підозрюваного присутність захисника є обов'язковою за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 46 КПК України, тобто відмови від захисника, яка допускається лише з ініціативи підозрюваного.

Про відмову підозрюваного від захисника слідчий складає протокол із зазначенням мотивів відмови.

Слідчим не може бути прийнята відмова підозрюваного від захисника у тих випадках, коли участь захисника у справі є обов'язковою (ст. 45 КПК).

Порушення вимог закону щодо участі захисника при проведенні слідчих дій може бути підставою для визнання недопустимими тих доказів, що були зібрані під час виконання таких дій.

Слід звертати увагу на те, щоб органами досудового слідства виконувались вимоги п. 1 ч. 1 ст. 45 КПК України, згідно з якими участь захисника в кримінальних справах щодо осіб, які підозрю- 26 ються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, є обов'язковою незалежно від того, чи досягли вони повноліття на час провадження у справі. Це положення поширюється на випадки, коли особа обвинувачується у злочинах, одні з яких вчинені нею до, а інші - після досягнення 18 років.

Здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається.

1.  Відповідно до ч. 3 ст. 44 КПК України і постанови № 8 Пленуму Верховного Суду України від 24. 10. 2003 р. "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", повноваження на участь у кримінальній справі інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, повинні бути підтверджені документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи.

Разом з тим спеціальний закон щодо прав і обов'язків у кримінальному судочинстві інших фахівців у галузі права на цей час не прийнятий.

Слід враховувати при вирішенні питання про допуск до участі у справах як захисників близьких родичів неповнолітнього обвинуваченого, його опікунів або піклувальників, що ці особи можуть здійснювати захист лише одночасно із захисником, який здійснює цю діяльність на професійній основі (ч. 4 ст. 44 КПК).

1.  У постанові про притягнення як обвинуваченого мають зазначатися всі кваліфікуючі ознаки вчиненого злочину, а в резолютивній частині постанови повинні бути вказані всі пункти, частини і статті КК, за якими пред'явлене обвинувачення.

При зміні або доповненні кваліфікації дій обвинуваченого, обвинувачення йому пред'являється заново (ст. 141 КПК).

Якщо обвинувачений заявив клопотання, воно має бути розглянуто слідчим, про що виноситься постанова.

1.  Скарги обвинуваченого на недозволені методи слідства повинен перевіряти тільки прокурор, а не доручати органу дізнання проведення службової перевірки і цим обмежитися.

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи підписується тільки прокурором.

1.  Відповідно до вимог ст. 19 КПК України, якщо обвинувачений не володіє мовою, якою проводиться слідство, він має право користуватися послугами перекладача. У зв'язку з чим слідчий повинен відбирати письмову заяву від громадянина іншої національності, обвинуваченого у вчиненні злочину, про те, чи володіє він державною, українською, мовою.

При цьому слід мати на увазі, що питання про забезпечення обвинуваченого перекладачем має вирішуватися не тільки за клопотанням про це, але й з урахуванням рівня освіти обвинуваченого, його розвитку та інших обставин, які свідчать, що він без перекладача не може здійснювати свого права на захист.

1.  Перевірити, щоб обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, істотно не відрізнялось від обвинувачення, що міститься в постанові про притягнення як обвинуваченого.
2.  Перевірити, чи слідчий у постанові про призначення експертизи, яка проводиться не в експертній установі, роз'яснив експерту його обов'язки та права, встановлені ст. 77 КПК України, попередив про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. № 4038- ХІІ з доповненнями Законом № 1992-ГУ від 9 вересня 2004 р. до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціальними установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.